Київ – Понад 800 медійників загинуло протягом останніх 10 років у світі. Ці дані оприлюднили в ООН напередодні Всесвітнього дня припинення безкарності проти журналістів, який відзначали цього тижня. Водночас, як повідомила днями представниця ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович, тільки у кожному десятому випадку така справа передавались до суду. Припинити переслідування українських журналістів у Росії та в анексованому нею Криму закликають українські медійники та правозахисники. Із такою вимогою 2 листопада вони пікетували російське посольство у Києві.
Під посольством говорили про конкретні 4 кримінальні справи, які відкриті проти українських журналістів. Це – троє кримчан: Анна Андрієвска, Андрій Клименко та Микола Семена, а також затриманий у Росії Роман Сущенко.
Перші три справи відкрили нібито за заклики до порушення територіальної цілісності Росії, і за ними загрожує до 5 років позбавлення волі, Романа Сущенка, тим часом, звинувачують у шпигунстві, що передбачає до 20 років ув’язнення, розповідає учасниця мітингу, голова правління «Центру інформації про права людини» Тетяна Печончик.
«На щастя, двоє журналістів – це Андрієвська і Клименко – перебувають на материковій Україні, однак справи проти них відкриті, відповідно, вони не можуть повернутися до Криму. А от справи проти Романа Сущенка та Миколи Семени – ще більш небезпечні, тому що Роман Сущенко перебуває у СІЗО в Москві, а Микола Семена – у Сімферополі на підписці про невиїзд. Фактично, вони обоє перебувають у певному виді ув’язнення. І однією з наших вимог до Росії було звільнити цих журналістів, а також закрити кримінальні справи проти них та проти кількох інших журналістів, які перебувають на материковій Україні», – зазначає правозахисниця.
За словами кримської журналістки, заступниці голови Незалежної медіапрофспілки Анни Андрієвської, справа щодо неї існує вже більше року, але вся інформація про її перебіг ретельно охороняється: ФСБ нічого не повідомляє і не відповідає на інформаційні запити.
«В принципі, за російським процесуальним законодавством, ця справа мала вже бути передана до суду або закрита – за відсутністю складу злочину або якимись іншими ознаками. Але вони цього не роблять. Я думаю, це пов’язано з тим, що їм вигідно тримати нас в такому тонусі, щоб ми не розслаблялись, щоб розуміли: справа є, і в будь-який момент вони можуть застосовувати інструменти, які у них є проти нас», – каже вона.
Із Миколою Семеною тепер можна спілкуватися дуже обережно, тому що все його листування і контакти є під контролем російських силовиків, тож є загроза, що йому можуть змінити запобіжний захід на арешт, зауважує Андрієвська. Між тим, у випадку Семени доволі гострою є проблема зі здоров’ям: у чоловіка проблеми з хребтом – і якщо не зробити операцію, вони можуть спричинити інвалідність, говорить журналістка.
Українська прокуратура порушує справи за фактами тиску, але не розслідує – Андрієвська
Водночас, якщо говорити про Крим, то йдеться про факти не тільки кримінального журналістів, каже Андрієвська.
«Дуже багато журналістів, які намагалися висвітлювати події в Криму, стикнулися з різними видами тиску на них. Це були і погрози, і спроби викрадення, як у випадку з Заїром Акадировим, нашим колегою у Сімферополі, це були і фізичні дії проти цих журналістів. Тепер небезпечно вийти у центр Сімферополя з камерою, бо якщо тебе там побачать – невідомо, що може бути», – каже медійниця.
Безкарність за такі випадки толерується як з боку як кримських правоохоронців, так і з боку української влади, вважає вона.
«Прокуратура Автономної республіки Крим, яка сьогодні працює при Генпрокуратурі, на всі випадки переслідування українських журналістів у Криму, відкривала свої провадження – тобто вони намагаються тут, на материку, притягнути до відповідальності підконтрольних Росії правоохоронців, співробітників ФСБ та інших людей. Але за ці два роки у всіх цих провадженнях немає ні підозрюваних, ані обвинувачених. Прокурори пояснюють це тим, що вони не можуть потрапити до Криму і фізично не можуть провести там слідчі дії. Але ті люди, що приходять з обшуками в домівки кримчан – вони відомі», – зауважує Андрієвська.
Мало справ про перешкоджання роботи журналістів в Україні доходять до суду – Дячук
Якщо говорити про материкову Україну, то порівняно з попередніми роками, ситуація з правами журналістів покращилась, переконана експертка Інституту масової інформації Катерина Дячук. Між тим, якщо раніше основним агресором щодо медійників виступали правоохоронні органи, то тепер це – пересічні громадяни, каже вона.
«Викликами є олігархізація, є дискредитація професії як самими журналістами, так і політиками. Є цензура з боку військових, коли журналістам важко потрапити в зону АТО і висвітлювати звідти події. Цього року у трійку «лідерів» у нас увійшли перешкоджання, побиття і погрози», – каже експертка.
Вона схвалює те, що минулого року відповідальність за перешкоджання журналістам посилили, але зазначає, що дуже мало таких справ доводять до суду.
«Якщо рахувати за 9 місяців цього року, то 9 справ було доведено до суду. Минулого року це було 5 справ. Тобто ми бачимо невеликий прогрес. Журналістам, особливо онлайн-видань, доводиться доводити, що вони журналісти. По-друге, журналісти самі неохоче пишуть такі заяви», – каже Катерина Дячук.
За даними Інституту масової інформації, за 2016-й рік зафіксовані 79 випадків перешкоджань репортерській діяльності, 26 випадків побиття, 7 випадків цензури та одне убивство – йдеться про Павла Шеремета, який загинув під час вибуху в машині у центрі Києва.
