Віктор Пшонка – генеральний прокурор часів президентства Віктора Януковича і його вірний соратник, відомий поціновувач золота та розкоші. І він, і його син Артем Пшонка оголошені у розшук в Україні. Чим живе родина зараз, залігши на дно й перебуваючи у тіні? Схоже, в одному родина Пшонки точно собі не зрадила – у своїй пристрасті до золота. Журналісти програма «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший», виявили сліди колишнього прокурора в анексованому Криму, знайшовши там його ювелірний бізнес, який родина Пшонки перевезла з материкової України.
13 квітня 2014 року у Ростові-на-Дону відбулася спільна прес-конференція українських втікачів – колишнього президента Віктора Януковича, екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та колишнього генпрокурора Віктора Пшонки.
Це була остання поява Віктора Пшонки на публіці. Після втечі з України та цієї прес-конференції він безслідно зник з інформаційного поля. На відміну від Януковича й Захарченка, Пшонка жодного разу не коментував обвинувачення Генпрокуратури України, яка за цей час уже навіть зупинила одне з кримінальних проваджень щодо нього.
У Генпрокуратурі журналістам «Схем» розповіли, що Віктору Пшонці повідомили про підозру у вчиненні злочинів і оголосили в розшук. Але кримінальне провадження щодо розкрадання 69 мільйонів гривень, виділених для ремонту приміщень Генпрокуратури України, зупинене, оскільки підозрюваний переховуються від органів слідства та суду, а його місце перебування не відоме. «Решту епізодів злочинної діяльності Пшонки В.П. розслідується», – йдеться у листі Генеральної прокуратури на запит програми «Схеми».
Так само безслідно зник і син Віктора Пшонки Артем, колишній впливовий народний депутат. Чим вони займаються тепер?
Вотчина Пшонки
Місто Краматорськ Донецької області вважається центром машинобудування Донбасу та одним із центрів ювелірного бізнесу України.
А ще Краматорськ називають вотчиною Віктора Пшонки. Тут він почав будувати свою прокурорську кар’єру, а одночасно з нею і бізнес своєї родини.
Очевидно, саме тут, у рідному Краматорську, у Віктора Пшонки з’явилася любов до золота, яку оцінила вся країна після його втечі з України, коли відчинилися двері до маєтку екс-генпрокурора.
А цей портрет Пшонки у золотій рамці став одним із символів клептократичного режиму Януковича.
Мешканці Краматорська розповідають: родина Пшонок до самої втечі з країни контролювала ювелірний бізнес у місті. «Ось його бізнес – ювелірні заводи. Ось один, за цим будинком ще один», – показує правозахисниця з Краматорська Зінаїда Глушкова.
Віце-президент Асоціації ювелірів України Геннадій Ліпатов розповів «Схемам» про ювелірні компанії родини Пшонки: «Було кілька ювелірних підприємств, які належали, скоріше за все, Артему Вікторовичу Пшонці – сину Віктора Павловича. Але це було три підприємства з двадцяти. Одне з них називається «Золото», друге – «Укрзолото». «Бомонд Преміум» було підприємство, яке існувало з кінця 1990-х. А потім Артем Пшонка його викупив».
За часів президентства Віктора Януковича Віктор Пшонка був генеральним прокурором, а його син Артем – народним депутатом від Партії регіонів. Звісно, самі вони в засновниках не «світилися», але ставили «своїх» людей.
Засновниками краматорського підприємства ТОВ «Торговий дім Укрзолото» виступали кілька осіб, серед яких Михайло Буров – помічник Артема Пшонки.
Одним із засновників інших двох підприємств – ТОВ «Ювелірний завод «Золото» і ТОВ «Краматорська ювелірна фабрика «Укрзолото» був Ігор Косарєв – ще один помічник Артема Пшонки.
А ювелірною фірмою «Бомонд Преміум» керував Юрій Кононов, який до цього працював в «Укрзолото».
Про масштаби й обороти цієї ювелірної діяльності Пшонок можна лише здогадуватися, враховуючи статистику, наведену експертом.
«Кожен десятий виріб, тобто 10% ювелірних виробів із золота, були виготовлені в Краматорську. Краматорськ був на третьому місці за обсягами виробництва ювелірних виробів із дорогоцінних металів. На першому місці був Київ, потім Харків», – пояснює Геннадій Ліпатов.
Орієнтація на Росію
«Схеми» вирішили перевірити, чи працює ювелірний сімейний бізнес Пшонок у Краматорську нині. Але побувавши в місті, журналісти виявили, що військові дії на Донбасі змусили багатьох місцевих ювелірів закрити виробництво і вивезти обладнання в інші регіони. Схоже, не став винятком і бізнес родини Пшонки.
За місцем реєстрації фірми «Бомонд Преміум» журналістам «Схем» розповіли, що ювелірного заводу там уже немає. «Був тут завод. Зараз уже немає. Переїхав», – сказав чоловік на території. За його словами, він працював на цьому заводі і також підтвердив, що ювелірні підприємства Краматорська «Бомонд Преміум», «Укрзолото» та «Золото» контролювалися родиною Пшонки.
Пошуки у Краматорську Михайла Бурова – помічника Артема Пшонки, який формально володів бізнесом, – теж закінчились нічим. Сусіди розповіли, що за місцем реєстрації його вже давно не бачили: «Давно ми його не бачили. Батько Бурова працював у прокуратурі водієм нібито. Працював, возив Пшонку».
Але місцеві ювеліри підказали, де шукати ювелірні підприємства екс-генпрокурора. За їхніми словами, обладнання з краматорських ювелірних заводів родини Пшонки були вивезені до Криму.
Моніторинг російських ювелірних підприємств, які відкрилися в Криму після анексії Росією, виявив «золотий слід» Пшонок.
За даними Єдиного держреєстру юридичних осіб Росії, у вересні 2014 року в Севастополі було зареєстровано ТОВ «Ювелірний завод «Золотий стандарт». Його засновником є Євгенія Фріга – дружина Михайла Бурова, помічника Артема Пшонки.
Того самого Бурова, який був засновником краматорського «Торгового дому Укрзолото».
На офіційному сайті підприємства пишуть: «Ювелірний завод «Золотий стандарт» у місті Севастополі – лідер ринку Криму в сфері виробництва обручок та ювелірних прикрас з фіанітами».
Ось так виглядає вже російське підприємство – ювелірний завод «Золотой стандарт» в анексованому Криму.
Схоже, що Віктор та Артем Пшонки хоч і ведуть непублічний і навіть потаємний спосіб життя, ймовірно, у Росії, проте не зраджують сімейним традиціям і цінностям. І продовжують кувати своє золото вже в окупованому Росією Криму.
При підготовці цього матеріалу автори з-поміж різних джерел використовували сервіс youcontrol, дані з якого були підтверджені у офіційних державних реєстрах.
