Учасниця російської панк-рок-групи Pussy Riot Марія Альохіна приєдналася до міжнародної кампанії на підтримку кінорежисера Олега Сенцова й анархіста Олександра Кольченка. Разом із Білоруським вільним театром вона грає в різних країнах світу виставу, що розповідає про долю політв'язнів.
В інтерв'ю для «Крим.Реалії» активістка розповіла про те, чому вирішила виступити на захист Сенцова й Кольченка і за яких умов, на її думку, може статися звільнення кримчан.
‒ У Росії через політичні справи за ґратами перебуває багато ув'язнених: як росіян, так і українців. Чому Ви вирішили підтримати саме Сенцова й Кольченка?
Історія Олега Сенцова є однією з основних історій, якщо ми говоримо про політичних в'язнів у Росії сьогодні
‒ Мені здається, що історія Олега Сенцова є однією з основних історій, якщо ми говоримо про політичних в'язнів у Росії сьогодні. В першу чергу, тому що вирок був феноменально жорстоким. При цьому Олег Сенцов не є політиком, не є великим громадським діячем на політичному полі. Він є людиною з мистецького середовища.
Коли Сенцов і Кольченко отримали вирок, я спробувала уявити, що таке 20 років у російській колонії. І зрозуміла, що це майже рівноцінно смерті
Багато в чому тому, що ми самі зіткнулися з політичним висновком, я вважаю, що якась солідарність тут абсолютно необхідна. Уже коли Сенцов і Кольченко отримали вирок, я спробувала уявити, що таке 20 років у російській колонії. І зрозуміла, що це майже рівноцінно смерті. Якщо він вийде живим із ув'язнення, то це буде зовсім інша людина. І мені здається, ми маємо зробити все можливе для того, щоб цього не сталося, щоб він вийшов раніше, якомога швидше.
‒ Тобто Сенцов вам близький, оскільки він, як і Ви, з мистецького середовища?
‒ Я думаю, що одним із таких поворотних був момент, коли я почула його останнє слово, а також той лист, який він передав вже з ув'язнення в Якутії. Де він говорить про те, що він не хоче бути кимось особливим, він хоче бути прізвищем у списку. Мені здається, що це дуже важливі слова. Мабуть, тому.
Плюс, ще треба взяти до уваги останню відповідь, яку дало Міністерство юстиції Росії щодо того, що Олег Сенцов не може бути екстрадований до України, тому що він нібито є громадянином Росії. Цей момент із примусовим громадянством ‒ це, насправді, одна з найцікавіших ситуацій. Оскільки насправді все залежить від політичної волі Володимира Путіна і його команди. А говорячи про те, що хто-небудь може стати примусово громадянином Росії... Мені здається, це прецедент, і про це не потрібно забувати.
‒ Розкажіть про кампанію на підтримку Сенцова, в якій Ви берете участь. У чому вона полягає?
Ми робили виставу Burning doors. Я б дуже хотіла, щоб саме в Києві побачили те, що ми робимо
‒ Це кампанія, яку розпочав Білоруський вільний театр, із яким ми зараз співпрацюємо, з яким ми робили виставу Burning doors. Ми її грали у Великій Британії, Італії, гратимемо в Австралії. Маю велику надію, що гратимемо її в Україні. Ми вже провели деякі переговори, я б дуже хотіла, щоб саме в Києві побачили те, що ми робимо.
Ця вистава про протистояння художників і влади, розказана через три історії ‒ мою, Петі Павленського й Олега Сенцова
Ця вистава про протистояння художників і влади, розказана через три історії ‒ мою, Петі Павленського й Олега Сенцова. Відповідно, ця вистава є частиною кампанії зі звільнення Сенцова і, в принципі, з розповсюдження інформації про цю справу. Тому що про цю справу на Заході знають досить мало. З якихось видань про це регулярно пише The Guardian, але, окрім цього, майже ніхто. А про цю справу, мені здається, мають знати. Тому що вона абсолютно безпрецедентна і ключова.
‒ А, окрім вистави, в рамках вашої кампанії відбуваються ще якісь заходи?
‒ По-перше, після кожної вистави всі глядачі писали листи, які потім ми перекладали з англійської, і всі вони були надіслані Олегу. 10 жовтня Білоруський вільний театр організував слухання у Британському парламенті, в рамках якого я теж виступала. І після цих слухань Борис Джонсон (міністр закордонних справ Великої Британії ‒ ред.) говорив про те, що до справи Олега Сенцова буде відповідна увага з боку британського уряду. І йдеться про розширення санкцій щодо російських чиновників. Зокрема, стосовно тих із них, хто причетний до його переслідування й вироку.
‒ Ви, напевно, знайомі з самою кримінальною справою, що була відкрита проти Сенцова й Кольченка. Як Ви її розумієте? Що, на Ваш погляд, відбувалося навесні 2014 року в Криму й чому саме Сенцов і Кольченко потрапили під гарячу руку російських спецслужб?
Усі звинувачення, які їм висунули, ‒ це ще один досить абсурдний жест із боку російської влади
‒ Мені здається, що вони були схоплені і, відповідно, отримали такий суворий вирок із однієї єдиної причині: російська держава абсолютно маніакально намагається знайти якихось квазітерористів, які готують умовну революцію. І, відповідно, всі звинувачення, які їм висунули, в підриві статуї Леніна й офісу «Единой России» ‒ це ще один досить абсурдний жест із боку російської влади. Для того, щоб вести війну з іншими країнами, ти маєш постійно шукати у власній країні «терористів», «революціонерів», «екстремістів», «ворогів народу», якими називають нас усередині країни. Щоб за допомогою пропаганди решта населення країни залишалася в деякому переконанні, що все робиться правильно.
‒ На Ваш погляд, що Україна може зробити, щоб витягнути Сенцова й Кольченка? Може, є якісь важливі кроки, які не робить Київ?
‒ Це питання можна поділити на дві частини. Перше ‒ це те, що Україна може зробити в контексті стосунків із Європою. Мені здається, відбувається недостатньо сильне лобіювання санкцій зараз. Можна було б робити це потужніше. Друге ‒ це те, що стосується стосунків із Росією, і це мені здається ще більш важливим. Потрібно говорити про те, на кого можна обміняти тих політичних в'язнів, які перебувають у Росії. Тобто ніхто, як я зрозуміла з розмови з кузиною Олега Наталією Каплан, не знає кількості й імен тих, скажімо так, російських громадян, які перебувають тут і були схоплені СБУ.
‒ Можливо, це, зокрема, і провина українських журналістів, які не пишуть про цих росіян і ці справи?
‒ Так чи інакше, якщо ці фігури будуть заявлені українськими політиками як ті, на яких вони можуть обміняти і Сенцова, і Кольченка, то, мені здається, процес піде швидше. Тому що в Росії є політичні фігури, які зацікавлені в тому, щоб ті росіяни повернулися назад. І одна з причин, через яку я тут, ‒ саме ця причина. Я намагаюся налагодити цю комунікацію й форсувати цей процес.
Сенцов відмовляється від побачень, перебуває в повній ізоляції, до нього майже не пропускають листи
Останні новини, які ми дізналися про Сенцова, полягають у тому, що він відмовляється від побачень, перебуває в повній ізоляції, до нього майже не пропускають листи. Тут, мені здається, потрібно діяти спільно і швидко. Тому що, якщо ув'язнений відмовляється від побачень ‒ по суті від самого святого, що є в кожного «зека» ‒ це значить, що на нього чиниться шалений тиск із боку адміністрації.
‒ А що можуть зробити громадські активісти чи просто небайдужі люди, щоб дати зрозуміти ув'язненим те, що їх не забули й пам'ятають, що на волі йде кампанія на їхню підтримку?
Потрібно писати листи й робити передачі
‒ По-перше, потрібно писати листи й робити передачі. Тут це здається справою 5-10 хвилин, а коли ти всередині ‒ це єдине, що дозволяє тобі пам'ятати про те, що світ за білими стінами існує, а не тільки цей божевільний режим. Але також ‒ поширювати інформацію. Будь-яка новина про те, що відбувається з людиною, яка перебуває за ґратами, має бути максимально поширена. Таким чином суспільство показує, що воно не забуло про них.
‒ А Ви, перебуваючи в колонії, усвідомлювали, що йде дуже масштабна кампанія з вимогою Вас звільнити? Чи мав місце страх, що Вас забули?
‒ Ні, в мене не було такого страху. Саме тому, що якраз ця кампанія не припинялася. У мене був адвокат, який приходив до мене, з яким ми разом боролися з адміністрацією колонії. З яким ми перемагали і який мені приносив усі новини, які відбуваються. Звісно, це не можна назвати об'єктивною картиною. Зрозуміло, це не погляд із волі, з Facebook. Але все одно ‒ це дуже важливо.
‒ На Ваш погляд, що може змусити Кремль відпустити Сенцова й Кольченка? Чи є взагалі такі причини?
Якщо європейські політики оголосять про те, що ні на який чемпіонат 2018 року вони не поїдуть, то Сенцов і Кольченко будуть відпущені
‒ Ну, наприклад, якщо європейські політики оголосять про те, що ні на який чемпіонат 2018 року вони не поїдуть, то Сенцов і Кольченко будуть відпущені.
‒ А окрім чемпіонату?
‒ Ви ж знаєте, Володимир Путін любить спорт дуже сильно. Я думаю, що потрібно закликати до бойкоту. Але, окрім цього, я вірю в послідовні кроки: захист людини, яка перебуває за ґратами, поширення інформації про неї й підтримка – це той фундамент, без якого взагалі нічого не буде. Це має бути обов'язково. А все інше можна придумати.
Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»
