Мінськ – Не минає і тижня, щоб білоруське телебачення не повідомило про засудження за звинуваченням у корупції більшого чи меншого чиновника. В Білорусі час від часу спалахують корупційні скандали, ініціаторами яких виступають у основному слідчі органи, але в цілому корупційні прояви приховані від ока звичайної людини, якій виставляють лиш «результат боротьби» з нею. Експерти вважають, що корупцію у Білорусі взято під державний контроль, як і боротьбу з нею, адже саме під антикорупційними гаслами було обрано президента країни Олександра Лукашенка понад 22 роки тому.
Державні ЗМІ Білорусі постійно повідомляють про викриття корупціонерів. Серед останніх новин: ось арештований викладач сільськогосподарського вузу, який брав у студентів хабарі в сумі 30 доларів за добру оцінку на іспиті; ось колишній перший заступник директора Могильовського металургійного заводу, звинувачений в отриманні хабаря в сумі 18 тисяч доларів за те, що дав на адресу російської фірми відвантажити дорожчу продукцію замість дешевшої за документами; ось заарештували директора мінського зоопарку, якого звинувачують у крадіжці цуценят гієни на суму 10 тисяч доларів.
Інформація про мільйонні оборудки трапляється дуже рідко, хоча пересічні білорусі впевнені, що багато хто з близьких до влади підприємців та чиновників заробив свої статки нечесно.
Лукашенко: недоторканих немає
За підсумками соціологічного опитування Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень, проведеного в Білорусі у червні 2016 року, 45 відсотків білорусів вважають, що президент Олександр Лукашенко залежить від корумпованих чиновників або він сам зацікавлений у корупції.
Президент Білорусі Олександр Лукашенко від свого обрання президентом у 1994 році на хвилі антикорупційної кампанії зробив боротьбу корупцією основою своєї популярності. І наразі Лукашенко заявляє, що йому вдалося приборкати корупцію.
«Як би до нас не ставилися у Західній Європі, Америці та інших країнах, всі вони визнають, що в Білорусі влада намагається поставити заслону будь-яким корупційних злочинам. Недоторканих в країні немає», – сказав він.
«Заплатив – іди на волю»
Підтвердженням цьому мав би стати арешт одного з найближчих до Олександра Лукашенка бізнесменів Юрія Чижа у березні 2016 року. Його справа була на особистому контролі білоруського президента, Чиж відшкодував завдані ним збитки і у вересні повернувся на волю та й у бізнес.
Випадків, коли колишні корупціонери, заплативши вкрадене, звільнялися від відповідальності, досить багато, і президент Лукашенко не приховує, що це його принцип: «Заплатив – іди на волю».
Сфери дозволеної корупції
Політичний експерт з Мінська Андрій Козакевич каже, що боротьба з корупцією для президента Лукашенка завжди була джерелом легітимності, інструментом для популярності та загравання з електоратом.
«Ця політика призвела до того, що корупцію було взято під контроль, не можна сказати, що її перемогли. Взяли під контроль, а певні сфери залишаються сферами дозволеної корупції і не розглядаються як порушення», – говорить Козакевич.
Взагалі ж, на його думку, на відміну від України, у Білорусі корупцію стримує більш консолідований та дисциплінований державний апарат та відсутність олігархічної системи – влада залишається лише у президента та контрольованих ним інститутів.
Білоруська влада намагається стримувати так звану «низову корупцію», тобто корупцію чиновників, з якими мають справу пересічні громадяни, каже Козакевич, таких публічно карають.
Білоруську систему щодо корупції збудовано таким чином: вона має бути максимально непомітною для більшості населенняАндрій Козакевич
«Білоруську систему щодо корупції збудовано таким чином: вона має бути максимально непомітною для більшості населення. У принципі ніколи не ставилося за мету перемогти корупцію, а ставилося за мету зробити так, щоб це не було проблемою для населення. В той же час існують сфери, де корупція має дозволений характер», – каже Козакевич.
Прикладом такої «дозволеної» корупції експерти називають виділення земельних ділянок у Мінську та інших містах, а також пільгових кредитів на будівництво нерухомості для чиновників, спортсменів та інших наближених до влади, які фактично стали платою за лояльність. Порушується принцип справедливості також при призначенні завищеної заробітної платні керівникам державних підприємств, розподілі державних замовлень серед комерційних компаній тощо.
Олігархів немає, багаті є
Олігархів українського типу у Білорусі немає, але є досить багато підприємців, які роблять свій бізнес, спираючись на зв’язки з владними структурами, в тому числі з президентом, як той же Юрій Чиж. Ці бізнесмени мають гроші, але не мають впливу на владу, як олігархи в Україні.
З тезисом про малу «низову корупцію» в Білорусі погоджується опозиційний політик юрист Олесь Міхалевич.
В Білорусі зовсім інша проблема, ніж в Україні, ми маємо одну корумповану людину – і це проблема зовсім іншого рівняОлесь Міхалевич
«В Білорусі зовсім інша проблема, ніж в Україні, ми маємо одну корумповану людину – і це проблема зовсім іншого рівня. З одного боку, з цим буде не так важко боротися, як в Україні, тому що немає «щоденної корупції». Наприклад, я не знаю в Україні нікого, хто б протягом останнього року не давав хабарів. В Білорусі людина може прожити все життя і цього не знати – і це нормально в нас», – переконує він.
Бюджет і президентський фонд – це те, з чим Лукашенко та білоруська влада може робити все, що заманетьсяОлесь Міхалевич
На думку Міхалевича, фактично президент Лукашенка приватизував усю країну та керує нею як своїм підприємством: «Тому що ця людина не підзвітна, може робити все, що хоче, не має жодного контролю над собою. І це є ситуація Білорусі, тому що тут бюджет і президентський фонд – це те, з чим Лукашенко та білоруська влада може робити все, що заманеться. І це вже є корупція, бо це не регулюється на рівні закону та звітності».
Розкрадають менше, ніж в Україні
Якщо оминути самого Лукашенка, то загальний рівень корупції у Білорусі Олесь Міхалевич оцінює у 3-5 відсотків від вартості того чи іншого проекту, це стосується загальнонаціональних чи муніципальних об’єктів. Розкрадають, за оцінками Міхалевича, в Білорусі до 5 відсотків бюджетних коштів, що все ж набагато менше, ніж в Росії чи Україні, де ця цифра може становити 30 відсотків, якщо не більше.
Формально з корупцією в Білорусі бореться потужний апарат: МВС, КДБ, Слідчий комітет, Комітет державного контролю – різні відомства, які конкурують між собою, каже пан Міхалевич.
«Дуже важко зрозуміти, як, в який момент ухвалюється рішення, хто має право яку справу розпочати. Якщо є директор підприємства, то на нього вже в кожному з цих органів лежить велика папка, щоб розпочати справу, коли буде сингал. Має бути політичне рішення і треба, щоб ця людина була в якомусь клані, який не є головним на цей момент», – додає Міхалевич.
На ситуацію впливає і те, що приблизно 80% білоруської економіки – це повністю або частково державні підприємства. Тобто держава контролює сферу, де теоретично можуть відбуватися корупційні злочини. Винятки також бувають, але мова йде про пов’язані з державою приватні фірми, які очолюють колишні номенклатурні працівники. Оскільки держава ретельно стежить за інформацією і не допускає її витоку зі своїх підприємств, то і корупційних скандалів, подібних до українських, де «злив» інформації здійснюють конкуренти, в Білорусі немає.
Фактично силові структури Білорусі, держава в цілому, мають монополію на боротьбу з корупцією, в країні не помітно громадських об’єднань, які ведуть боротьбу з корупцією, мало журналістів, які спеціалізуються на цій темі. Одна з причин цього – відсутність політичної конкуренції у державі. Тема корупції вже не впливає на підсумки виборів, як це сталося у 1994 році, коли до влади прийшов Олександр Лукашенко – виборча система в Білорусі стала такою непрозорою та контрольованою, що і так забезпечує його перемогу та перемогу лояльних йому депутатів.
