Сакен Аймурзаєв, Юлія Дрозд
Україна продовжує підраховувати готівку, яку зберігають під подушкою політики й чиновники. Сума виходить чимала: сотні мільйонів доларів. В Україні закінчився термін першої масової подачі електронних декларацій.
Генеральна прокуратура України перевірить джерела доходів тих політиків, які задекларували суттєві обсяги готівки. Про це «Настоящему времени» повідомив генеральний прокурор України Юрій Луценко.
Електронна форма обліку майна чиновників – одна з ключових вимог Європи і МВФ. Українське суспільство, здається, вперше побачило, чим володіють можновладці не на словах, а на папері.
Кореспондент Сакен Аймурзаєв докладно розпитав про електронні декларації генпрокурора України Юрія Луценка.
– Які у Вас як у громадянина враження від Ваших колег, коли Ви дізналися про їхні статки?
– Я завжди був добре поінформованим реалістом, в силу того, що дізнався в МВС, в політиц, і тепер в Генпрокуратурі. Хоча і для мене було кілька відкриттів про наявність величезних капіталів, в тому числі в готівці, які зберігають удома багато топ-політиків.
Це і є колосальний крок, який заклала наша революція. Це крок до відкритого суспільства
У цьому випадку я вважаю, що плюсів у цій дії набагато, на порядок більше, ніж небезпек. Плюс у тому, що це і є колосальний крок, який заклала наша революція. Це крок до відкритого суспільства. Це дуже важливо – країни Заходу стали такими успішними, а їхні жителі – нормально ведуть своє життя, є забезпеченими саме тому, що у них система відкритого доступу.
Електронні декларації є колосальним кроком щодо зміни системи
Україна, як і весь пострадянський простір, була дуже закритою. І якщо сталася революція, а значить – злам системи, тому що революція не повинна ставити за мету просто зміну осіб. Рішення про декларування топ-політиками, чиновниками в електронному вигляді, доступному для всіх, електронні декларації є колосальним кроком щодо зміни системи.
Тепер дуже важливо уникнути декількох мінусів. Мінус невеликий, але тим не менш суттєвий для багатьох – відкритість цієї інформації для зловмисників.
– Для криміналу?
– Я говорю зараз не про депутатів, хоча вони теж люди. Я говорю зараз, наприклад, про начальника управління освіти якогось далекого райцентру, який в силу життєвих обставин зберігає вдома якусь суму грошей і задекларував її. Я кажу навіть не про квартирну крадіжку, я говорю про безпеку дитини, яка ходить до школи. Це проблема.
– Друга сторона відкритості.
Треба думати, можливо, якусь інформацію для деяких категорій людей треба закривати
– Так, це проблема, тут треба думати, можливо, якусь інформацію для деяких категорій людей треба закривати. Я зараз не говорю про топ-чиновників, я говорю про людей, які живуть там, внизу, де правоохоронна система, м'яко кажучи, неефективна.
– Ви лукавили, коли заповнювали декларацію?
– Ні, моя декларація...
– Я не кажу, що Ви обманювали, але Ви лукавили?
– Ні, моя декларація нічим не відрізняється від попередніх, окрім нових статей, які раніше не підлягали декларуванню: готівкові гроші, цінності, скажімо, картини, бо у мене колекція антикварних книг, колекція холодної зброї. Раніше вона не вносилася в декларацію, зараз я її вніс.
У мене все дуже зрозуміло. З 1996 року я переїхав до Києва, був держслужбовцем, потім парламент. Я постійно перебуваю на держслужбі, але робив невелику перерву на революцію і в'язницю. Тому з моїми доходами все ясно.
Моя дружина понад десять років займалася бізнесом, з нуля, за звичайні кредити, практично непідйомні кредити, взяті в комерційних банках, створила бізнес, дала 180 сім'ям робочі місця, платила всі податки.
На момент мого арешту зрозуміло було, що необхідно закінчувати такий бізнес. Вона пішла в народні депутати, більшу частину бізнесу продала, заплатила податки, і це і є 20 мільйонів гривень, які лежать в основі нашої декларації від 2011 року.
У мене абсолютно прозора декларація
Невелика частина бізнесу, абсолютно невелика, передана нею в управління старшому синові, який до війни, а потім після повернення з фронту цим бізнесом займається. Знову-таки: всі податки сплачені, ніяких особливих надприбутків немає, але вони забезпечують життя і Олександра, і наше. Наприклад, подорожі за кордон: ми їздили разом з дітьми, (витрати) брав на себе в минулому році мій син. Тож у мене абсолютно прозора декларація, я до цього спокійно ставлюся.
Ще одна невелика проблема, яка може, наголошую, може виникнути в зв'язку з відкритими деклараціями – це виникнення нової основи для «шариковщини», тобто ненависті до будь-якого багатого чоловіка. Так, я усвідомлюю, що наші люди не живуть, а виживають. Вони в розпачі. Я це знаю дуже добре.
– Це ж питання боротьби з бідністю?
– Правильно. І дуже важливо перевести цю тему на питання боротьби з бідністю, а не на боротьбу із законно багатими.
Оригінал матеріалу – на сайті спецпроекту «Настоящее время»
