(Рубрика «Точка зору»)
Під час нещодавніх дебатів на телебаченні Молдови кандидат на посасоду президента країни, фаворит гонки Ігор Додон однозначно відповів на запитання про приналежність Криму. «Крим ‒ «російський» ‒ упевнено сказав політик. Звісно, ця заява викликала закономірне обурення українців. Якщо людина, яка вже через кілька тижнів може виграти президентські вибори в Молдові, так не дружить ні з міжнародним правом, ні з головою, то якими ж будуть наші стосунки з сусідньою державою? І як може політик країни, частина території якої фактично окупована Росією й постійно говорить про своє бажання до неї приєднатися, так нерозважливо розкидатися словами?
А ось так і може. Додон ‒ це Додон. Популіст, демагог, брехун. Живий приклад того, що буває, коли демократичні сили втрачають ініціативу, борються між собою, занурюються в корупційне болото. Їм на зміну приходять різноманітні Додони, що живуть на російські подачки, які використовують прорахунки влади для вибудовування власних кар'єр.
Не треба думати, що слова про «російський» Крим і спроби згорнути європейську інтеграцію Молдови ‒ це переконання Додона. У цієї людини взагалі ніяких переконань немає. Починав він свою кар'єру як комуніст. Але в критичний для лівих сил момент, коли була можливість не підтримувати висунуту правлячим європейським альянсом кандидатуру на посаду президента й домогтися позачергових парламентських виборів, Додон і ще кілька таких же «принципових» депутатів проголосували за Миколу Тімофті. І тим самим дали альянсу можливість залишитися при владі й підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом. Ту саму угоду, яку Додон зараз погрожує скасувати. Ту саме угоду, що ніколи не була б підписаною, якби він не проголосував за кандидатуру президента. Але, очевидно, тоді інтереси Додона збігалися з інтересами влади, з якою він зараз так бореться.
А потім виявилося, що в Кремлі саме з Додона і його партії соціалістів хочуть зробити головну проросійську силу. І нещодавнього «конструктивного опозиціонера» як підмінили. Однак чи надовго?
У мене немає жодних сумнівів, що Додон здатний кинути Путіна так само, як він кинув свого політичного благодійника, лідера комуністів Володимира Вороніна. Так само, як він кинув олігарха Влада Плахотнюка, який допоміг йому з переходом до нової партії. У Додона таке уявлення про політику ‒ кидати. І якщо він стане президентом і спробує продовжити свій антиукраїнський курс, сподіваюся, в нашого керівництва вистачить сил, щоб пояснити невдалому популістові: краще кинути Путіна, ніж погіршити відносини з сусідньою країною.
Тим більше, що Додон у Молдові не один. Так, голосуючи за Додона, молдовани голосують за кризу, конфлікт і крах. Але це ‒ їхнє право. Проте, в країні чимало відповідальних політиків, які розуміють, що без європейської інтеграції, без хороших відносин із Україною й Румунією Молдова не зможе ні розвиватися, ні відновити територіальну цілісність. Києву й Бухаресту варто діяти спільно, щоб це стало очевидно й Додону ‒ якщо він виграє вибори. Ну й заодно, щоб Додон зрозумів, чий насправді Крим.
Адже Янукович у нас теж і вибори вигравав, і Харківські угоди підписував, і навколо Путіна пританцьовував. І де тепер цей Янукович? А, Ігор Миколайович, послідовний ви наш?
Так усе ж чий Крим?
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»
