Київ – Українські атомні електростанції з початку року отримують близько третини палива зі Швеції, від компанії Westinghouse, свідчить державна статистика. Рік тому такі темпи диверсифікації постачання ядерного палива анонсувало українське Міненерго. У попередні роки українські АЕС користувалися переважно паливом російського виробництва, а західні паливні збірки використовували тільки у тестовому режимі. Більшість українських експертів оцінюють цю тенденцію позитивно, однак частина з них стверджує, що оптимальним буде в майбутньому використовувати і російське, і західне паливо приблизно у рівних частках.
У серпні Україна імпортувала зі Швеції ядерне паливо виробництва компанії Westinghouse на суму 33,5 мільйони доларів. За вісім місяців поточного року ці поставки перевищили 100 мільйонів (31% від усього обсягу поставок), тоді як палива російської компанії «ТВЕЛ» за цей період українські АЕС отримали на суму 224 мільйони доларів. Про це свідчать дані Державної служби статистики.
Як зазначається, із Росії (у компанії «ТВЕЛ») в серпні було імпортовано палива на 43,79 мільйона доларів.
Всього в серпні Україна імпортувала ядерного палива на суму 77,32 мільйона доларів.
За 8 місяців поточного року всього було імпортовано ядерного палива на 324,879 мільйона доларів.
Зокрема, за 8 місяці поточного року з Росії («ТВЕЛ») було імпортовано палива на 224,288 мільйона, зі Швеції (Westinghouse) – 100,591 мільйона доларів.
Рік тому тодішній міністр енергетики Володимир Демчишин у коментарі Радіо Свобода заявляв, що у 2016 році 5 із 13 поставок паливних збірок до України надходитиме не з Росії, а від компанії «Вестінгауз».
Нинішній очільник Міненерго Ігор Насалик у серпні запевнив Радіо Свобода, що найближчим часом Україна переведе на західне паливо половину своїх ядерних потужностей.
За словами директора з питань інформації та зв'язків із громадськістю асоціації «Український ядерний форум» Ольги Кошарної, така динаміка закупівель ядерного палива для НАЕК «Енергоатом» є позитивною, особливо в умовах, що упродовж декількох місяців рахунки цієї державної компанії були заблоковані за рішенням суду.
«Закупівля відновилася лише зараз, після розблокування рахунків. Це позитивна тенденція. Ми не розуміємо, якими у підсумку будуть пропорції палива компаній «ТВЕЛ» ( Росія) та Westinghouse (Швеція-США) Але розумно залишити певну частку й другого, російського постачальника, – наголошує Ольга Кошарна, пояснюючи, що за таких умов ніхто з виробників палива не висуватиме завищених цін. – Буде 30% західного палива до 70% російського чи навпаки – вирішить оператор, враховуючи ціни та специфіку паливних збірок».
Україна діє за європейською стратегією диверсифікації постачання палива для АЕС – експерти
За словами Ольги Кошарної, вартість конкретної паливної збірки є комерційною таємницею. Однак паливо від Westinghouse завдяки особливостям конструкції «таблетки» (паливної збірки – ред.) містить більше урану, ніж аналогічне паливо ТВЕЛ.
Так само на двох постачальників спирається й чимало західних держав, як-от Франція, визнає Ольга Кошарна. Вона пояснює таку позицію європейських ядерників тим, що оновлена Стратегія енергетичної безпеки Єврокомісії та Директива ЄС про постачання ядерного палива зобов’язують державу мати щонайменше двох постачальників паливних збірок для АЕС. Україна долучилася до Європейського енергетичного співтовариства і так само виконує цю вимогу, проте інших постачальників, ніж «ТВЕЛ» та Westinghouse наразі Україна не може мати, пояснює Ольга Кошарна.
«Третього постачальника – не існує Росія своїх ядерних технологій не продає, оскільки розраховує постачати лише готову продукцію свого виробництва. Westinghouse – єдина компанія, яка вклала власні кошти в розробку ядерного палива для радянського типу реактора».
Реактори такого типу також є у Фінляндії, Словаччині, Угорщині та Чехії. Тож після анексії Криму та початку вторгнення на Донбас – у Європі поставили під сумнів надійність постачання енергоресурсів від російських компаній, і в цьому руслі рухається й українська енергетика, визнає президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
«Останні роки неросійське паливо становило до 7% на Відповідно до директиви Європейського енергетичного співтовариства про диверсифікацію ядерного палива, держави члени повинні мати не менш ніж по два джерела постачання збірок для АЕС. В Україні це традиційний постачальник («ТВЕЛ») і новий – Westinghouse. Їхні частки мають бути приблизно рівними, і хтось один не має відчутно домінувати, тоді не буде можливості грати на ціні», – визнає Гончар.
На його думку, найшвидше вийти на постачання «50 на 50» – не головне: диверсифікацію треба робити поступово, враховуючи специфіку ядерних реакторів, для яких замінюють постачальника палива.
Це державна компанія країни-агресора – поставки російського палива у перспективі таки треба мінімізуватиМихайло Гончар
«Навіть перших поставок на експериментальних умовах палива від Westinghouse – вистачило, щоб російський постачальник зайняв гнучкішу позицію. Але оскільки це державна компанія країни-агресора – поставки російського палива у перспективі таки треба мінімізувати», – каже Гончар. Водночас він визнає: «На відміну від російського «Газпрому», «ТВЕЛ» у використанні палива як важеля політичного тиску на Україну не був помічений. Хоча під час анексії Криму в Євросоюзі лунали висловлювання окремих російських політиків про те, що не треба виключати припинення постачання ядерного палива Україні.
Нині чотири діючі українські АЕС забезпечують понад 60% електроенергії, потрібної Україні, таку статистику наводить український прем’єр Володимир Гройсман. За його словами, Україна і далі має намір збільшувати частку ядерної енергії в енергобалансі.
До бойових дій на Донбасі, які погіршили ситуацію з постачанням вугілля на теплові електростанції, частка виробництва енергії на АЕС багато років не перевищувала третини від загальноукраїнської генерації. Зростання частки «мирного атому» відбулося, зокрема, за рахунок спорудження у 2015 році додаткової лінії електропередач від Рівненської та Хмельницької АЕС до Києва. І це, за словами президента України Петра Порошенка, дало змогу залучити до енергосистеми невикористану частину потужностей двох АЕС. Другим таким проектом є ЛЕП від Запорізької АЕС до Каховської ГЕС, будівництво якої вже триває, і яка має поліпшити енергопостачання Одеси, Миколаєва, Херсона та інших міст на півдні держави.
Утім, проти такої енергетичної стратегії виступають представники Національного екологічного центру України, які закликають поліпшувати енергетичний баланс держави за рахунок енергозбереження та альтернативних джерел енергії.
