Цього року 14 жовтня заплановані одразу два марші – один під егідою ВО «Свобода» вдень, інший – вечірній марш представників «Азова». Як стверджує дописувач інтернет-видання «Лівий берег», конфлікт інтересів між «Азовом» і «Свободою» очевидний. Це звичайна конкуренція між новими і старими силами в українському правому політичному середовищі. І ситуація тут далеко не на користь старих правих, констатує видання. Це ще більше буде підштовхувати «Свободу» до невиправданого радикалізму, що може вкрай серйозно вдарити по міжнародному іміджеві України. Докладніше йдеться в матеріалі «Двоємаршність українського націоналізму».
Весь пропагандистський дискурс у Росії зводиться до наслідування та до незграбних спроб обрядитись в дідівські гімнастерки, стверджує дописувач «Української правди». Україна ж, навпаки, оцінює минуле, відштовхуючись від справжнього. Українці не вибирають свій шлях, орієнтуючись на героїв з минулого, – а вибирають героїв, відповідних уявленню про український шлях. І сьогодні не Степан Бандера надихає українське суспільство на боротьбу з Росією, а російська політика спонукає українців по-новому поглянути на лідера ОУН. Агресія Кремля проти України вивела героїзацію історії на якісно інший рівень. Всі діячі, які коли-небудь протистояли Москві, стали набагато ближчими і зрозумілішими сучасному українцю, переконує дописувач «Української правди» у публікації «Герої НЕ нашого часу».
Російсько-українське протистояння триває не тільки на лінії зіткнення на Донбасі чи на міжнародних майданчиках. Україна все частіше стає об'єктом інформаційних диверсій в енергетичній сфері, стверджує інтернет-видання «Главред». Мета Кремля – розхитати ситуацію і домогтися поразки України в Стокгольмському арбітражі, де на кону десятки мільярдів доларів. Докладніше про це «Главред» розповідає в публікації «Зрада» від Путіна, або «Домашні батареї «гібридної війни».
Дописувач сайту «Хвиля» переконує, що в Україні розгорнулася справжня корпоративна війна між кількома центрами впливу у владі за право управляти держпідприємствами. Автор зазначає, що збережена після втечі Януковича олігархічна система правління стимулює наближених до влади людей якщо не збагатитися, то бодай підзаробити на держвласності. Це можливо двома способами: шляхом участі в приватизації держактивів і за допомогою призначення в керівництво держпідприємств своїх людей. Конкретніше йдеться в матеріалі «Історія і сучасні міфи про корпоративне управління держвласністю в Україні».
