На цих світлинах зображено тиждень із життя бійців добровольчого батальйону, що воюють на сході України проти російсько-сепаратистських сил. Хоча чимало добровольчих батальйонів офіційно увійшли до лав української армії, дехто все ще залишається на передовій, неформально співпрацюючи з урядовими збройними силами. Ці люди дислокуються у покинутому будинку просто на в'їзді до Донецька, у селищі Піски, де війна триває попри офіційну угоду про припинення вогню. Фотографії зроблено на початку жовтня 2016 року.
Тиждень з українськими бійцями-добровольцями у Пісках
1
Добровольці готують зброю після того, як розвідка сповістила: попереду важкий нічний бій. Зліва – Аврам, ортодоксальний єврей із Західної України. Російські медіа зображають українську владу «фашистами», та, за словами Аврама, йому ніколи не доводилося стикатися з антисемітизмом у своїй країні
2
Вигляд на Мар'їнку, що поблизу Донецька. Ці будівлі – передня лінія фронту для українських військових. Позиції бойовиків всього за 400 метрів звідси
3
Біля зрешеченого кулями холодильника стоїть «Чікатіло», що отримав позивний від серійного вбивці радянської епохи. До війни він був водієм таксі
4
Через брак ресурсів добровольцям доводиться проявляти винахідливість. На фото «Лєший» імпровізує, готуючи ліки для товариша, що страждає на зубний біль. До війни Лєший 11 років пропрацював менеджером у компанії Nestle.
5
Раніше Лєший брав участь у бойових діях як снайпер. «Снайпери нікому не подобаються, – каже він, – навіть тим, хто воює з тобою пліч-о-пліч. Ми всіх лякаємо».
6
51-річний «Пром» – колишній солдат радянської армії. Він провів 10 років у радянській тюрмі за те, що поранив людину ножем, але каже, що не жалкує про це: «Життя в Радянському Союзі легким не було, і я зробив те, що мусив, аби вижити». Він говорить, що не має наміру залишати фронт. «Доведеться везти мене вперед ногами, бо я звідси не поїду».
7
Солдат із позивним «Нестор» стоїть на кухні. Він корінний росіянин, і його рішення воювати на боці України може здатися незвичним, але це не унікальний випадок.
8
Будинок в Мар'їнці, що колись належав сім'ї середнього класу. Раніше він був захоплений бойовиками, але зараз тут порожньо. У будинок влучив артилерійський снаряд, який не розірвався, і солдати бояться, що він здетонує, якщо зайти всередину
9
«Тунець» готує вечерю. Колись він керував власним бізнесом, але кілька місяців тому приєднався до батальйону і платить місячну платню деяким бійцям із власної кишені.
10
«Тунець» і двоє інших бійців відкривають листи від українських дітей, що їх доставили волонтери разом із рештою пакунків. Листи надихають їх не припиняти боротьбу
11
Аврам робить перерву на перекур під час стрілянини, що триває вже понад годину. Коли він вперше приїхав на схід України, то потрапив до групи з 12 чоловіків, на яких було всього чотири гвинтівки. «У когось були самі ножі, хтось знайшов гранати, як могли, так і воювали»
12
Зліва стоїть «Малий», службовець української армії, якого командир відправив до добровольців. Через кілька днів після того, як було зроблене це фото, «Малий» зазнав поранення в бою і тепер мусить два місяці лежати в лікарні. Йому лишався тиждень до демобілізації
13
Час трохи розслабитись за кухонним столом – пізно вночі бій ненадовго вщух. «Тунець» (зліва) наразі воює вже протягом п'яти місяців
14
На передній частині солдатського бронежилета намальовано зірку Давида. Хоча солдати цього батальйону – націоналісти, вони воюють разом із бійцями добровольчого єврейського угруповання, які також називають себе українськими націоналістами
15
Солдат (ім'я невідоме) перевіряє свою зброю, поки спокійно. Справа стоїть Аврам
16
Вранці бої трапляються рідко, тому що представники моніторингової місії ОБСЄ стежать за дотриманням режиму припинення вогню. Бійці використовують цей час, аби почистити та привести до ладу зброю
17
Знищений танк української армії на шляху, що веде до зруйнованого війною селища Піски. Напис на танку: «Вони віддали життя за Україну». Колись Піски були заможним передмістям Донецька, але війна повністю спустошила населений пункт
