За офіційними даними, на парламентських виборах в Грузії 8 жовтня перемогу здобула правляча партія «Грузинська мрія», набравши понад 48 відсотків голосів, а опозиційний «Єдиний національний рух» Міхеїла Саакашвілі вибори програв, хоча з пристойним результатом – понад 27 відсотків. Також компанію в новому грузинському парламенті їм складе блок партій «Альянс патріотів Грузії». Майже половина місць в парламенті обирається за партійними списками, а решта – в мажоритарних округах, в більшості яких ще буде другий тур. Вибори в Грузії мали не лише значення для тієї закавказької країни – вони матимуть вплив на взаємини Тбілісі з Заходом, Україною та Росією.
Визнавши вибори в Грузії дуже конкурентними і гарно проведеними, такими, що проводились в плюралістичній атмосфері, хоча й в поляризованому медіа середовищі, тобто визнавши грузинські вибори назагал позитивними, спостерігачі ОБСЄ поставили крапку в тривалих спекуляціях про те, чи будуть в Грузії якісь політичні заворушення через незгоду опозиції зі своїм програшом?
Відтак перемогу – і досить впевнену – святкувала владна «Грузинська мрія», яку на вибори вів прем’єр-міністр Ґеоргі Квірікашвілі, який після перемоги заявив: «Ми очікували цієї перемоги. Головною причиною нашої перемоги була наполегливість, а також економічний розвиток, захист прав людини та кардинальні зміни, які почалися у 2012 році».
Головним опонентом «Грузинської мрії» є «Єдиний національний рух», за яким стоїть колишній президент Грузії, а нині голова Одеської облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі.
Взагалі грузинські вибори та й в цілому політика обертаються довкола протистояння цих двох сил – «Грузинської мрії» та «Єдиного національного руху», чи навіть радше двох людей, які стоять за цими силами – мільярдера Бідзіни Іванішвілі та Міхеїла Саакашвілі.
Голова Одеської облдержадміністрації називає Іванішвілі – екс-прем’єра, найбагатшу людину Грузії, яка заробила статки в Росії, не інакше як «російським олігархом», говорячи що і в Україні, і в Грузії сам він веде боротьбу проти російських інтересів та олігархів.
Саакашвілі під час всієї виборчої кампанії брав активну (наскільки дозволяла відстань, сучасні технології та завантаженість на посаді голови Одеської облдержадміністрації) участь у грузинських перегонах. Регулярно він звертався з телезверненнями до виборців в різних регіонах Грузії, а буквально напередодні виборів у черговому телезверненні Міхеїл Саакашвілі заявив, що грузинські виборці, йдучи на дільниці, робитимуть вибір «між світлом і темрявою».
«Історія Грузії кличе кожного грузина до виборчих урн. Молода грузинська держава ніколи не стояла перед таким вибором… Ми маємо розуміти, що якщо Іванішвілі залишатиметься, існування грузинської держави буде під загрозою», – сказав Саакашвілі.
Це навіть спонукало нинішнього президента Грузії Ґіоргі Марґвелашвілі звернутися до Міхеїла Саакашвілі з проханням не втручатися з Одеси у виборчий процес в Грузії.
«Я намагаюся закликати колишнього президента чемно, наскільки це можливо, не втручатися у виборчий процес, який відбувається в Грузії… Суспільство налаштоване зробити вільний вибір і будь-яка напруга буде кроком проти демократії. Вибори – найважливіший демократичний досвід для нас. Ми проводимо вільні, сучасні європейські вибори», – сказав президент Марґвелашвілі.
Політичні експерти бачать два крила в «Єдиному національному русі»: одне – радикальне, яке поляризує політичний ландшафт Грузії і нині закликає до бойкоту другого туру виборів в мажоритарних округах, а інше крило – прагматичне, яке виступає за парламентські форми боротьби і проти бойкоту. До першого крила відносять Саакашвілі, а от Ґіґа Бокерія належить до прагматиків.
«Я думаю, що, незважаючи на нечесні вибори, наша політична сила як єдина прозахідна, ефективна опозиційна сила в країні має увійти до парламенту і взяти участь в другому турі виборів… Ми маємо зробити все можливе і спробувати позбавити Іванішвілі конституційної більшості», – сказав Бокерія.
«Не жити вчорашнім днем»
Депутат українського парламенту Олександр Черненко був у Грузії на виборах спостерігачем від організації ГУАМ і оцінив політичні перспективи партії Саакашвілі в інтерв’ю Радіо Свобода.
Фактор Саакашвілі мало впливав на виборах, опозиції в Грузії потрібно шукати новий форматОлександр Черненко
«Фактор Саакашвілі мало впливав на виборах, хоч Міхеїл і через «Скайп», і через якісь заяви, і через телебачення виступав на цих виборах, що, до речі, є порушенням, бо він є громадянином України, а в Грузії заборонено іноземцям агітувати на виборах… Але все одно опозиції в Грузії потрібно шукати новий формат. Але не в тому, як добре було при Саакашвілі і якими гарними були реформи, а все-таки пропонувати альтернативу курсу чинної влади, пропонувати: а що буде далі?», – каже Черненко.
Взагалі про фактор Саакашвілі в українсько-грузинських відносинах говорять багато – навіть обговорюють тему, а чи не псує активна позиція Саакашвілі щодо грузинської внутрішньої політики атмосферу взаємин Києва та Тбілісі?
«Я не бачила жодного прямого висловлення підтримки Саакашвілі та «Єдиного національного руху» з боку будь-якого представника українського керівництва. Але, з іншого боку, були скарги чільних грузинських політиків, що Україна, власне, втручається у внутрішні справи Грузії, дозволяючи Саакашвілі нібито планувати якийсь переворот в Грузії в разі поразки його партії», – пояснює в інтерв’ю провідний експерт на Заході з теми Грузії Ліз Фуллер.
«Я думаю, що присутність Саакашвілі в Одесі завжди буде невеликим, але подразником в грузинсько-українських відносинах. І оскільки Саакашвілі не збирається йти з посади в Одесі, оскільки, за його словами, він не залишає поле битви, тому цей невеликий подразник існуватиме й надалі», – додає експерт.
Зовнішньополітичні аспекти
Щодо Росії, то були певні розрахунки в «Грузинської мрії» після її приходу до влади в 2012 році на певну нормалізацію відносин, але це була радше ілюзія. Проблеми Південної Осетії та Абхазії як були, так і залишаються – території непідконтрольні Тбілісі, Росією проводиться «бордеризація» – тобто створюється де-факто кордон на місцевості. Тож ніякого поступу у відносинах Тбілісі та Москви не сталося?
«Я б не сказала, що нічого не сталося. Коли «Грузинська мрія» прийшла до влади, одна з перших речей, що вони зробили, – це створення механізму, за якого Тбілісі та Москва можуть говорити одне з одним. І прем’єр Квірікашвілі вважає, що в той час як тісніші відносини з Заходом є пріоритетом, однак це партнерство не спрямоване проти Росії. Він – прагматик!» – каже Фуллер.
«Тобто Квірікашвілі хоче зменшити напругу у відносинах через втрату Грузією Південної Осетії та Абхазії. Він не розглядає це як зраду національних інтересів Грузії, а, радше, як підхід, який продиктований грузинськими національними інтересами. Росія ж нікуди не подінеться, вона завжди буде сусідом Грузії», – пояснює експерт з питань Кавказу.
До парламенту за партійними списками потрапив, ледь подолавши 5-відсоктовий бар’єр, і «Альянс патріотів Грузії» – це антиєвропейська, антизахідна сила, яка своєю політичною риторикою об’єктивно ллє воду на російський млин. Як каже Ліз Фуллер, і в правлячій партії є проросійські сили, але назагал вибір Грузії прозахідного курсу є безповоротним і країна не зверне зі шляху європейської та євроатлантичної інтеграції.
Не бачить загроз для проєвропейського курсу Грузії після цих виборів і депутат українського парламенту Олександр Черненко.
«Я думаю, що серйозного впливу вибори не матимуть, бо останні роки грузинський парламент і президент послідовно відстоювали євроінтеграційну політику і питання «безвізу», – прогнозує Черненко.
Розвернути Грузію з проєвропейського шляху влада не зможе, бо грузинський народ це не підтримаєОлександр Черненко
«Але разом з тим вони дуже обережно вибудовували стосунки з Росією, в тому числі і в питанні України. Ми не чули дуже серйозних заяв з Тбілісі на підтримку України, наприклад, вони не засудили вибори в окупованому Криму, хоч на окупованих грузинських територіях теж були відкриті дільниці на виборах в російську Держдуму, – каже український депутат. – Тобто отака політика, в принципі, чітко проєвропейська, але разом з тим, щоб зайвий раз не конфліктувати з Путіним через низку причин, в тому числі й економічних. Але розвернути Грузію з проєвропейського шляху влада не зможе, бо грузинський народ це не підтримає».
