Торонто – Технічно забезпечувати Збройні сили України, ставити на ноги поранених та допомагати родинам загиблих. Усім цим опікуються кілька волонтерських організацій української діаспори у канадському місті Торонто. Попри те, що протягом останнього року люди усе менше допомагають фінансово, активісти не здаються і вигадують креативні способи, як привернути увагу канадців до проблем в Україні.
У Торонто волонтерська організація «Армія SOS Канада» як дочірня гілка української «Армії SOS» працює більше двох із половиною років. На початку діяльності волонтери-діаспоряни забезпечували українських бійців найнеобхіднішим: шкарпетками, засобами особистої гігієни, спальниками та берцями, яких лише узимку 2015 року надсилали до 70 пар на тиждень. Пізніше канадські волонтери сконцентрувалися на технічному забезпеченні Збройних сил України.
«Більше двох років «Армія SOS Канада» займається постачанням високоефективних радіосканерів для радіорозвідки для багатьох підрозділів Збройних сил України. Уявіть собі, що один радіосканер у Канаді, який ми закуповуємо, коштує 628 доларів. Таких приладів за дев’ять місяців цього року ми відправили 18 штук. Це досить суттєва кількість. Бо це є третій рік війни і люди дійсно змучені тим, щоб віддавати свої пожертви на забезпечення української армії», – розповідає волонтер організації «Армія SOS Канада» Святослав Фояк.
25-річний українець, який п’ять років проживає у Торонто, волонтерством займається від початку бойових дій на Донбасі. Рідний брат Святослава у 2014-му пішов на війну добровольцем, а нині служить у 36-тій окремій бригаді морської піхоти. Сам хлопець із Канади двічі приїздив у зону бойових дій.
«Мій брат був на фронті, але я до нього не поїхав, щоб зустрітися. Навпаки, я просив поїхати до інших хлопців. Щоб показати українцям, що потрібно допомагати усім, а не визначати собі «улюбленців», «улюблену бригаду, якій треба першочергово допомогти, бо вони на передовій…» Там усі перебувають, тому всім однаково потрібна допомога», – переконаний хлопець.
Нині фінансова допомога українській армії в Канаді скоротилася в рази. Святослав згадує, як у 2015 році у Торонто за два вечори, присвячені подіям в Україні, вдалося зібрати більше 80 тисяч канадських доларів. Тепер, каже, людей постійно треба підштовхувати, аби пожертвували гроші.
Усі зібрані гроші повністю витрачаємо на допомогу Україні – волонтер
«Армія SOS Канада» об’єднала трьох українців різного віку, які мають основну роботу, а волонтерством займаються у вільний час. За кожен витрачений цент вони звітують у соціальних мережах, на власному сайті та в українському тижневику «Міст». А всі поточні витрати на організацію фінансують із власних кишень.
«Ми не витрачаємо зібрані кошти на бензин, на канцтовари, на харчування… У нас так не прийнято. Поїздки на схід України, щоб безпосередньо на місці допомогти військовослужбовцям, я фінансував сам, бо маю дохід із основної роботи. У цьому, власне, і є волонтерство, що усі отримані пожертви витрачати повністю на допомогу Україні, – пояснює Святослав. – Знаєте, ми наразі робимо те, що мав би робити кожен українець – допомагати своїй країні. А коли прилітаєш в Україну, стає образливо, що мажори у Києві чи у Львові п’ють і гуляють так, ніби немає ніякої війни».
Канадські діаспоряни розвивають протезування в Україні
Окрім забезпечення української армії, діаспора в Торонто допомагає пораненим бійцям, які повертаються із передової. Наприклад, активісти Канадсько-українського міжнародного фонду підтримки займаються розвитком протезування в Україні.
«Наш проект дуже специфічний, особливий і унікальний. Тому що ми не направляємо гроші просто на закупівлю протезів. А основний наш напрямок діяльності – це розвиток протезування в Україні. Щоби там була можливість робити протези якісно, відповідно до світових стандартів, і не було потреби висилати бійців на протезування за кордон», – розповідає президент фонду Антоніна Кумка.
Фонд зібрав команду протезистів із Канади, США та Великої Британії, які приїздять в Україну і протягом двох тижнів діляться досвідом із українськими фахівцями. На сьогодні у межах цієї програми навчалися 20 вітчизняних протезистів. Водночас за підтримки фонду протезування зробили шістнадцятьом пораненим на Донбасі.
«Одна місія – поїздка десятьох фахівців в Україну на два тижні – приблизно коштує 35 тисяч канадських доларів. Збираємо гроші на зустрічах, бенкетах, отримуємо благодійні пожертви, допомогу від меценатів. Хоча просто так допомагати стали менше. Тому ми шукаємо креативні способи, як зацікавити людей, щоб вони приходили на наші події, платили гроші і таким чином підтримували те, що ми робимо», – продовжує Антоніна Кумка.
Наразі Канадсько-український міжнародний фонд разом із українським урядом напрацьовує зміни до законодавства у галузі протезування. Між тим, в організації діє ще одна програма підтримки сімей загиблих українських військових.
«За рік допомогу отримали більше 100 родин. Це і пряма, і непряма допомога. Ми або фінансово допомагаємо родині, або, що відбувається частіше, зводимо канадську родину з українською, і далі вони вже підтримують контакти», – каже Кумка.
У фонді не надають одноразової фінансової допомоги сім’ям загиблих. Натомість фінансують конкретну справу – наприклад, оздоровлення дитини чи навчання вдови на курсах. Адже один із головних напрямків цього проекту – працевлаштування дружин загиблих бійців.
