«Вони так прямо і сказали: ви, чорнобильці, дуже хитрі» – дозиметрист Чорнобиля судиться за пільги

Юлія Канюс

У ніч Чорнобильської трагедії Олег Пшеничников заступив на чергування. Дозиметрист 5-ї зміни ЧАЕС, який неодноразово мусив ступати в саме пекло радіації, через 30 років відчув на собі інше пекло – чиновницьке. Закон України, який дав ліквідаторам-героям право отримати компенсацію і пільги, ігнорують у службі соціального захисту.

23-річний Олег Пшеничников був наймолодшим дозиметристом на Чорнобильській АЕС. Він показує пальцем на світлокопію старого робочого табелю, де навпроти його прізвища стоїть кількість робочих годин і дата – 26 квітня 1986 року. Тих шість нічних годин і ще кілька тижнів у режимі надзвичайної небезпеки опісля поставлять відбиток на майбутньому молодого чоловіка і сотень ліквідаторів, які без відмовок виконуватимуть свою роботу.

Із часом з документів Чорнобильської АЕС зняли гриф секретно. Ці документи таки потрапили в суд. Вони фігурують у справах самих чорнобильців, які відстоюють у Феміді свої права на пільги. Правди шукають у законі, який розповсюджується на певну категорію ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Йдеться про Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту». На перший погляд, до чорнобильців він не має стосунку, адже саме формулювання назви закону говорить про те, що його дія розповсюджується швидше на осіб, які отримали інвалідність, захищаючи Батьківщину. Якби не розсекречення чорнобильських документів, десятків судових справ, мабуть, сьогодні й не було.

Олег Пшеничников показує раритетний документ, датований 1982 роком. Наказ «Союзатоменерго» до директора ЧАЕС Віктора Брюханова. У наказі йдеться про внесення певних змін у нормативні документи АЕС. Прописані норми на випадок виникнення аварії. Пшеничников звертає увагу на пункт, що є основним його доказом у суді.

«Ліквідація аварії на ЧАЕС може проводитися персоналом або в складі звичайної цехової структури, або в структурі Цивільної оборони (ЦО), на розгляд директора АЕС. Переведення роботи персоналу в склад ЦО є обов’язковим на випадок гіпотетичної аварії на АЕС», – мовиться в документі.

«За період ліквідації я отримав опромінення, що в 40 разів перевищувало допустиму річну норму. Ніхто з нас не міг відмовитися йти в саме пекло радіації, навіть якщо хотів. Той, хто б не підкорився наказу, пішов би під трибунал», – пояснює свою позицію Олег Пшеничников.

​

Дочитавшись у вищезгаданому законі про те, що право отримати статус інваліда війни мають також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які отримали інвалідність внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією аварії на ЧАЕС, дозиметрист 5-ї зміни ЧАЕС Олег Пшеничников вирішив скористатися цим правом і отримати посвідчення інваліда війни.

«Вони мені так прямо і сказали, що ви – чорнобильці – дуже хитрі»

Відповідне звернення адресував до управління праці і соціального захисту населення Дарницького району, в якому проживає. Проте, комісія відмовила ліквідатору, пославшись на те, що докази, які надав Пшеничников, не повні.

«Вони мені так прямо і сказали, що ви – чорнобильці – дуже хитрі, – згадує свої перші походи у службу соцзахисту ліквідатор. – У мене склалося враження, що я прошу в них милостиню. І я зрозумів: треба йти до суду».

Суд Пшеничников, як й інші його колишні колеги, виграв. У рішенні Дарницького районного суду Києва прописано: встановити Пшеничникову статус інваліда війни й видати йому посвідчення інваліда війни встановленого зразка. Проте, як виявилося згодом, рішення суду керівництво соцзахисту Дарницького району зігнорувало.

Чому, маючи на руках всі докази й рішення суду на свою користь, ліквідатор отримав «соціального ляпаса», Радіо Свобода поцікавилася у Олександри Тарасової, начальника відділу у справах ветеранів війни і АТО Міністерства соціальної політики України.

«Пшеничников не пред’явив жодного документа, в якому було б чітко зазначено, що він входив у склад Цивільної оборони. Суд задовольнив позов, який ми виконати не можемо. А саме – зобов’язав соцзахист встановити йому статус і видати посвідчення. У суді потрібно було доводити саме факт залучення до формувань ЦО і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, – пояснює представник міністерства. – Я б порадила йому зібрати повний пакет документів, де було б чітко зазначено: накази, факт присутності у момент аварії і її ліквідації на ЧАЕС, які роботи виконував тощо. Потім ще раз звернутися до суду і змінити формулювання в позові: встановити факт, який має юридичне значення, щодо залучення до формувань ЦО і ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

Сам Олег Пшеничников пояснює, що його прізвища, яке хочуть бачити соціальні чиновники у списку формувань Цивільної оборони, бути не могло.

«На станції працювало шість змін дозиметристів, всі вони заповнювали відповідний робочий табель, велися графіки відвідувань і чергувань. Як можна було передбачити, хто з робітників працюватиме у момент аварії? На всіх внутрішніх документах стояли виключно прізвища вищого керівництва», – каже він.

«Це аварія: не було часу писати списки, формувати накази, які сьогодні вимагають у соцзахисті»

Товариш і колишній колега Пшеничникова, інженер хімічного цеху з 5-ї зміни ЧАЕС Валерій Репета своє право на посвідчення інваліда війни також відстояв через суд. Щоправда, у його випадку служба соціального захисту з рішенням Феміди погодилася одразу.

«У склад Цивільної оборони за відповідними внутрішніми наказами нас перевели автоматично, адже трапилася аварія. Коли у службі соціального захисту зрозуміли, що в мене на руках є всі докази, й відмовити мені у видачі посвідчення не можуть, почали вимагати документи з мокрими печатками. Вони роблять все для того, щоб такі, як ми, відмовлялися від своїх законних прав», – пояснює Репета.

Схоже розповідає й президент організації інвалідів війни й Чорнобиля «Промінь 5-2» (спілки, до якої входять ліквідатори з 2-ї і 5-ї змін станції, які працювали у ніч аварії) Олександр Зеленцов.

«Я працював старшим оператором ядерного цеху ЧАЕС. 26 квітня був викликаний на роботу на заміну загиблого колеги. За час ліквідації аварії отримав гостру променеву хворобу й інвалідність. Відбулася аварія, не було часу створювати поіменні списки, формувати накази, які сьогодні вимагають у соцзахисті. Але був чіткий внутрішній указ, яким всіх нас автоматично перевели у склад Цивільної оборони. Мені пощастило, адже мій судовий позов задовольнили у першій інстанції. Я знаю випадок, коли у такій же судовій тяганині справа дійшла до Верховного суду. Минуло 30 років, по суті, ми свою справу зробили давно. Зараз такий час, багато учасників АТО через суд доводять, що мають право на посвідчення учасника бойових дій, тим паче інваліда. Держава бідна, і будь-які шляхи таким людям намагаються перекрити. Але закон є закон», – говорить Зеленцов.

«Якщо для військових соціальна допомога необхідна, то для інших категорій держава має переглянути пільги» – юрист

Чому ж право на пільгу апріорі треба доводити в суді – з цим питанням Радіо Свобода звернулася до адвоката Василя Мірошниченка.

«Як пояснюють в неофіційних бесідах моїм клієнтам, яких веду в подібних справах, пенсійному фонду, військкоматам й іншими структурам від чиновників згори йде вказівка – максимально ущемляти пільговиків, обмежувати виплати, бо пенсійний фонд банкрут, – каже він. – Тому будь-якою ціною вони будуть затягувати виплати, подавати апеляції. Навіть у тих справах, які завідомо програшні для них».

В Україні 90% населення – пільговики. І якщо для військових соціальна допомога зараз необхідна, то для інших категорій населення держава має переглянути пільги. Частину з них – монетизувати, частину – скасувати, вважає експерт. Багато громадян України мають по кілька пільг одночасно. Субсидіанти – теж пільговики. 10 мільйонів українців отримують субсидії. В країні, де вигідніше отримати пільгу, держава не стимулює людей заробляти, а стимулює приховувати зароблене, зауважує адвокат.

«Корінь цього у голому популізмі політиків. Зверніть увагу, яке завдання бюджету на наступний рік – підняття зарплати лікарям і вчителям. Коли я чую такі фрази, одразу розумію: на носі – вибори», – вважає Василь Мірошниченко.

«Нас позбавили законного права на апеляційне оскарження» – чиновники

Керівництво управління праці і соціального захисту населення Дарницького району за невиконання рішення суду у справі Олега Пшеничникова вже заплатило перший штраф у виконавчу службу. І позицію свою міняти не поспішає.

Радіо Свобода поцікавилася у керівництва соцслужби Дарницького району мотивами його дій. Ігнорування рішення першої судової інстанції у справі Пшеничникова пояснили тим, що вчасно не отримали рішення суду й не встигли у відведений термін подати апеляційну скаргу.

«Суд мав направити ухвалу про відкриття провадження і в цій ухвалі зазначити, що протягом 10 днів ми маємо право подати на апеляцію, але вона йшла до нас більше від місяця», – розповідає головний спеціаліст сектору з питань правового забезпечення Дарницького соцзахисту Любов Кузьменко. Завідувач сектору з питань правового забезпечення Юлія Мулявко показує нам десятки документів, доводячи, що Дарницький суд таки недбало поставився до своїх обов’язків і не надіслав постанову з рішенням суду в цій справі взагалі.

«Нас позбавили законного права на апеляційне оскарження і ми подали заяву до суду, аби продовжити строки подання нашої апеляційної скарги», – відповідає представник соцзахисту.

Вкотре Олег Пшеничников у цьому кабінеті отримав відмову. В його очах читалася втома й повторне розчарування. Він направду сподівався, що посвідчення журналіста зробить диво і чиновники підуть на примирення ось так просто й таки приклеять його світлину до судом підтвердженого посвідчення інваліда війни. Олег Пшеничников готуватиметься до апеляції, в якій він має всі шанси на перемогу. Знову. Кінцевий результат у справі залежить тепер лише від його терпіння і гаманця, адже послуги адвоката він оплачує самотужки.