Французький часопис Ouest-France у редакційній статті закликає не кидати Україну напризволяще у її боротьбі за свою територіальну цілісність та суверенітет. Найпопулярніше періодичне видання Швейцарії Neue Zürcher Zeitung торкається питання подвійної гри, яку грає Росія в Україні та Сирії. Нідерландське періодичне видання NRC Handelsblad розповідає про правничу битву в амстердамському суді, що стосується повернення виставки кримських скарбів в Україну.
Регіональне щоденне періодичне видання Західної Франції, яке виходить у місті Ренн, газета Ouest-France публікує редакційну статтю «Не кидаймо Україну напризволяще». Видання пише, що доля миру в Європі нині розігрується на просторах України. Держава, яка лежить на межі Європи та Євразії, яку сторіччями роздирали імперії, поринула до важких часів. Але, додає французька газета, Україна і за цих обставин пручається розвалові своєї території. Тоді як Росія, яка анексувала український Крим, попри Мінські мирні угоди і надалі озброює проросійських сепаратистів у східній Україні. Крим у цей час перетворюється на величезну військову базу Москви. Війна на сході принесла Україні майже 10 тисяч загиблих і велику кількість поранених. Понад мільйон українців, як додає французьке видання, став біженцями у власній країні, тікаючи від війни на сході і від переслідувань у Криму. Зокрема, як пише видання, йдеться про українських греко-католиків та кримських татар. Прибуття переміщених осіб до інших місць в Україні потребує надання їм даху над головою та роботи. Все це дестабілізує той тендітний баланс у країні, враженій війною.
Втім, французький часопис додає, що і за цих обставин українці не спускають рук. В українському суспільстві постає нова свідомість, яка поборює розбрат у країні, виходить на поверхню ціла мозаїка культур, мов та релігій. Українці також мобілізуються. Російська агресія згуртувала українське суспільство і показала, що українці мають спільну долю. Після розчарування, яке прийшло до людей, коли мрії Майдану так і не було втілено у життя, українці більше не покладаються на державу, щоб змінити щось у своїй країні. Вони також усвідомлюють, що зміни у країні починаються зі змін у них самих. Українці також бачать переваги об’єднання разом у боротьбі з корупцією, за економічний розвиток, справедливість і примирення. І цей рух, за словами французького часопису, дедалі більше зростає в Україні.
Ouest-France пише, що волонтери знаходяться у будь-якій справі, в усіх куточках великої України. Ці організації, втім, постають перед багатьма проблемами. Українські волонтери, як пише газета, надають переміщеним особам одяг, їжу, допомагають з житлом. У такий спосіб, додає французький часопис, ми стаємо свідками того, як в українському суспільстві, за всіх проблем та кровопролиття, народжується новий прошарок громадськості. Але, зрештою, як завершує видання, на цьому складному шляху українцям варто надати допомогу й підтримку. Стежити за тим, щоб допомога доходила вчасно. Плекати економічний розвиток через капіталовкладення. Ділитися скарбом західної культури демократії, щоб допомагати народженню нового політичного класу, який дасть собі раду з проблемою корупції. Тут також треба протистояти Росії й підтримувати просування українського народу до демократії, свободи та миру. Насамкінець газета пише, що Україна не може бути розмінною монетою для вирішення проблем Росії. Пристати на анексію Росією українського Криму значитиме надати згоду на порушення міжнародних законів. Ця помилка може стати фатальною, яка не те що не принесе миру, а й ще далі заохочуватиме агресора до подальших погроз та подальших порушень законів і права.
Автор статті Жанна-Емманюель Ютен: «Не кидаймо Україну напризволяще»
Найпопулярніший швейцарський часопис Neue Zürcher Zeitung вміщує матеріал «Подвійна гра Росії: туман війни». Видання зазначає, що Росія грає у подвійну гру в Україні та Сирії. Все це, на думку газети, виявляється можливим, тому що Захід підіграє Москві за власним бажанням. Російська стратегія останніми роками полягала в одночасній грі у дві ролі. Росія вела брудну війну в Україні та Сирії і водночас пропонувала свої посередницькі послуги США та Європі на конференціях із мирного врегулювання. І ця подвійна гра ґрунтувалась на розділенні тих двох ролей. Війна зазвичай не ведеться Росією відкрито, радше, за лаштунками. Фактична російська військова присутність в Україні та Сирії не є великою, а тягар війни лягає на інші сторони. Йдеться про проросійських сепаратистів в Україні та урядове військо президента Асада у Сирії. І от за цих умов Захід і підігрує Росії, цілком добровільно. І все це робиться Заходом так, як пише газета, ніби Росія не є головною дійовою особою і виконавцем у цьому театрі війни. Проте на усіх переговорах з держсекретарем США російський міністр закордонних справ Лавров грає роль не учасника конфлікту, а лише посередника для його нібито врегулювання.
Далі швейцарський часопис пише, що, як виглядає, цей сценарій цілком влаштовує Європу та США. Вони, бодай зовні, постають миротворцями, без обов’язку втручатися у збройний конфлікт. У такий спосіб уряди країн Заходу балансують між двома вогнями: з одного боку, це моральні вимоги громадськості, які мусять братися до уваги і змушують висловлювати занепокоєння, а з іншого, це відсутність будь-якого серйозного втручання в події. Швейцарське видання робить висновок, що Захід може підтримувати цю подвійну гру за умов, що Росія не виходитиме за певні рамки у військовому сенсі. Коли ті картинки, що надходять із зони конфлікту, який допомагає роздмухати Росія, виглядають особливо жахливо, громадськість країн Заходу чинить на свої уряди додатковий тиск із вимогами діяти.
Neue Zürcher Zeitung зазначає, що нещодавно Кремль знов постав посеред сцени і всі юпітери були спрямовані на нього. Міжнародне розслідування підтвердило, що пасажирський літак «Малайзійських авіаліній» був збитий над східною Україною саме російською ракетою, яку було привезено з Росії, і відразу після пострілу пускову установку знову було відвезено назад до Росії. Те саме відбувається у Сирії. Росія і військо режиму Асада брутально бомбардують густо населене місто Алеппо. Все це, підсумовує швейцарське видання, значно ускладнює ведення цієї подвійної гри з Росією для урядів країн Заходу. Говорити про Росію як про «партнера» за умов жорстокостей в Україні та Сирії вже навряд чи можливо. Туман війни почав розвіюватись.
Автор статті Ульріх Шпек: «Сирія і Україна: Подвійна гра Росії з заходом. Моя стаття в NZZ»
Найповажніший часопис Нідерландів NRC Handelsblad публікує статтю «Кримське золото як «гаряча картопля». У підзаголовку запитується, кому саме належать золоті скарби з Криму, які було виставлено на виставці у нідерландському музеї Алларда Пірсона саме тоді, коли росіяни вдерлися до Криму. У матеріалі повідомляється про судову битву між музеями України та Криму, яка мала місце в Амстердамському суді. Часопис пише, що кримські скарби, справді, стали гарячою картоплиною для нідерландського музею, яка стала йому поперек горла. Тим часом кримські скарби затримані нині у Нідерландах, поміж них золото й прикраси з коштовного каміння. Як уже зазначалося, виставка кримських скарбів відбувалась у Нідерландах на момент захоплення Криму Росією і тривала до 31 серпня 2014 року. Після цього український державний музей і 4 кримські музеї почали вимагати повернення експонатів, які були виставлені у нідерландському музеї, саме їм. Відтак справу було відправлено до суду. Нідерландський музей, який є частиною Амстердамського університету, не міг дійти самостійного рішення з цього питання.
Видання далі наводить слова нідерландських правників, які діють від імені української держави. Вони чітко вказують, що країна, з якої походять скарби, – це Україна. Отже, Київ має законне право отримати назад експонати виставки, ґрунтуючись на конвенції ЮНЕСКО, тому що Крим є окупованою територією. На додаток, нідерландські правники зазначили, що кримські музеї взяли активну участь у російській окупації тим, що перейменували себе на «російські» музеї. Це твердження відкидає адвокат, що репрезентує кримські музеї. Він стверджує, що музеї Криму є нейтральними і, крім того, мусять підкорятися росіянам, бо інакше не отримають субсидій на своє існування.
NRC Handelsblad наводить аргументацію адвоката кримських музеїв, який проводить паралель із мармуровим оздобленням афінського Парфенону, що зберігається у Британському музеї у Лондоні. Свого часу, на початку 19-го сторіччя, британський лорд Елґін вивіз мармур Парфенону до Лондона на зберігання під час турецької окупації Греції, але все це і далі у Лондоні, хоча Греція вже віддавна не перебуває під турецькою окупацією. Насамкінець, нідерландське видання повідомляє, що кримські скарби перебувають нині у таємному місці у Нідерландах, зберігаючись у гарних умовах. Загалом ідеться про 3 тонни експонатів.
«Кримське золото як «гаряча картопля»
