Українські громадські ініціативи об’єдналися з європейськими колегами, щоб спільним фронтом протидіяти російській пропаганді. До новоствореного проекту «Бастіон» уже приєднались Польща, Грузія, Естонія. Запрошують долучитись іще низку країн, серед яких і Фінляндія, що в 1939–1940-х роках протистояла значно потужнішому Радянському Союзу. Поодинці європейським країнам дуже складно давати відсіч засиллю російських «фейків» у медіа, зазначають представники «Бастіону». Проте разом вдасться створити щит від російської інформаційної агресії, на яку Кремль, за підрахунками українських експертів, щорічно витрачає три з половиною мільярди доларів.
До «Бастіону» увійшли вісім громадських організацій, їхній кістяк – «Інформаційний спротив», «Інформнапалм», Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння і Бюро протидії гібридній війні. До них уже приєднались колеги з Польщі, Грузії і Естонії, зацікавилась Латвія і Молдова. Ці країни об’єднує те, що вони вразливі перед російською пропагандою, яка часто усе російськомовне населення тієї чи іншої країни записує до лав «російських людей».
«Було за честь поділитись із ними досвідом, який Україна має у відбиванні інформаційної російської агресії. Але водночас після діалогу з ними виникла дуже неприємна думка. Ми переконались, що Україна на третьому році війни не змогла створити інструментів для ефективного протистояння», – каже депутат та керівник проекту «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.
Пошук партнерів триває, і незабаром «Бастіон» планує підписати меморандум із РНБО, щоб була координація і на державному рівні. Проект планує досліджувати механізми, якими Кремль здійснює інформаційну агресію, вивчати шаблони, які той часто використовує, збирати факти та спростовувати брехню. Лише разом вдасться протидіяти російській пропаганді, на яку країна щорічно витрачає три з половиною мільярди доларів. Таку суму озвучив В’ячеслав Гусаров, експерт проекту «Інформаційний спротив».
Українська журналістика проти російської
Україна від початку анексії Криму була у невиграшній позиції, адже, на відміну від Росії, не була готовою до гібридної війни. Зокрема, російські велетні пропаганди «RT» і «Звезда» тісно співпрацюють із адміністрацією президента Росії та силовим блоком, для решти ж медіа діє, якщо не цензура, то самоцензура, говорить Дмитро Тимчук.
Окрім того, в Україні час від часу відбуваються конфлікти та скандали в рамках власного медіасередовища. Зокрема, Тимчук згадав про інцидент на «Громадському ТБ», коли СБУ на прохання прес-центру штабу АТО скасувало, а потім повернуло акредитацію журналістам, яким дорікали за відео з «чітко відзнятими позиціями десантників, що може стати орієнтиром для ворога».
Дмитро Тимчук також навів приклад, коли підтримуваним Росією угрупованням на Донбасі, попри всі намагання, не вдалось зробити «Дебальцівський котел», утім, українські медіа тиражували паніку і цим деморалізовували населення та армію.
«Російська машина пропаганди дорога, але дуже малокреативна»
Такі речі стають можливими тому, каже експерт, що правила роботи для журналістів у зоні АТО прописані недетально. Отримуючи акредитацію, журналіст підписується під тим, що не нашкодить своїми діями Збройним силам та не оприлюднюватиме інформацію, що загрожує безпеці України. Утім, це досить туманна інструкція, якою, за бажання, можна маніпулювати.
Інша справа, коли ситуацію в інформаційному просторі України роздмухують російські медіа та пропагандисти, додає Тимчук. Так було із медіакампанією зі спроби зриву чергової хвилі мобілізації в Україні.
«Ми бачимо перед собою задачу з відслідковування, у першу чергу, трендів російської пропаганди. Насправді, російська машина пропаганди, хоч і дуже дорога, але дуже малокреативна і неповоротка. Одні і ті ж тренди використовуються в різних країнах», – каже Тимчук, анонсуючи створення сайту «Бастіон», де всі шаблони зберуть разом.
Ще один напрямок роботи «Бастіону» – збирання фактажу про участь Росії у конфлікті на Донбасі. Як приклад Михайло Макарук показав ролик, підготовлений його інформаційним об’єднанням «Інформнапалм», про 33 види російського озброєння та спецтехніки, які застосовуються на Сході України.
«Я хочу наголосити, що це не старий мотлох радянської епохи. Це саме зразки, які використовуються лише в російській армії, які виробляються лише в Росії, і були зафіксовані в Україні», – каже Макарук.
Це важливо з огляду на те, що саме фактами можна протидіяти історіям про «невідомих зелених чоловічків» та згодом довести провину тих конкретних осіб, які віддавали накази чи скоювали злочини, каже Макарук.
Чим далі на Захід, тим менше європейців турбує Донбас – Магда
Важливо співпрацювати з іншими країни, адже ключова мета Росії – не Україна, а дестабілізація Євросоюзу загалом. Вивівши з ладу цього геополітичного гравця, Кремль прагне повернутись до звичної біполярної розстановки сил, коли у світі є лише два ключові гравці. Так вважає політолог, координатор Бюро протидії гібридній війні Євген Магда.
«Європейські країни, насамперед країни Євросоюзу, є надзвичайно чутливими до російської пропаганди, яка дуже активізувалась після і під час анексії Криму. Можна було спостерігати, що «жодного дня без рядка»: у різних європейських медіа з’являлась дезінформація», – каже Магда.
Водночас Україна має враховувати, що чим далі на Захід – тим менше європейців турбує питання Донбасу. Таким чином, найбільшу загрозу відчувають країни Балтії та Польща.
Окрім цього, більшість часу своєї незалежності Україна не займалась розширенням дипломатії та впливовості зовнішньої політики. Як наслідок, багато європейців сприймають конфлікт на Донбасі крізь призму російських, а не українських джерел.
Грузія у 2008-му відключила російські канали, ви мали зробити так у 2014-му – Панфілов
Із боку Грузії до «Бастіону» приєднався Олег Панфілов, журналіст і професор Державного університету Ілії.
«На відміну від наших балтійських колег та занепокоєння в Україні, у Грузії немає спеціальних громадських організацій, які на постійній основі досліджували російську пропаганду. Перш за все тому, що ми зараз не бачимо в цьому особливої проблеми», – каже він.
Грузія після війни з Росією 2008 року зробила те, що Україна, на його думку, мала зробити після Революції гідності – відключила інформаційні російські канали. Коли ж через деякий час до влади в країні прийшли більш проросійські сили, то російські медіа повернули у кабельні пакети. Проте це вже не змінило настрої в суспільстві, говорить Панфілов.
Україна, на його думку, має дві проблеми у медіапросторі. По-перше, слід міняти саму журналістику: позбутись державних медіа, залежності від політиків та олігархів, прагнути до саморегуляції, щоб медіа працювали як бізнес. По-друге, більше працювати із власною історією, адже цю галузь Росія експлуатує для пропаганди дуже уміло.
Україна може виробити всі рекомендації, щоби у майбутньому рятувати інші пострадянські країниОлег Панфілов
«Україна дійсно є бастіоном протидії не лише Росії як державі, не лише російській пропаганді, але і тому, що ми називаємо «совком», який тримає пострадянські країни у своїх лещатах. І Україна може виробити всі рекомендації, щоби у майбутньому рятувати інші пострадянські країни», – каже Панфілов.
В Естонії зі шкільної лави є курси самооборони і безпеки
Естонія ж, на відміну від Грузії, дуже активно зараз протистоїть російській пропаганді. Адже з боку Кремля є точкові удари по українському медіапростору, а є і кампанії, які зачіпають усіх російськомовних людей у різних регіонах, говорить директор естонського Центру підвищення обізнаності про безпеку і оборону Григорій Сеньків.
Він пропонує Україні перейняти естонський досвід і більше залучати людей до роботи тих служб, які гарантують безпеку. Наприклад, запросити попрацювати волонтерами-помічниками для пожежників, патрульних, медиків. Це, на думку експерта, мобілізує суспільство, посилить повагу до цих служб, дасть більше знань, що виявляються критично важливими в умовах небезпеки.
«Вони не будуть штатними працівниками, але реалізують свої патріотичні почуття і бажання оберігати свій дім, свій регіон», – каже Сеньків.
В Естонії дуже розвинена територіальна оборона, людей інструктують про те, як захищатись від різних типів агресії на всіх рівнях – у школах є спеціальні уроки, дорослі відвідують курси самооборони. До цієї оборони залучені дуже різні державні відомства: Міністерство оборони Естонії, Міністерство культури, естонський аналог РНБО.
