Перед початком засідання Верховної Ради депутату з «Опозиційного блоку» Миколі Скорику принесли на робоче місце сухарі. У такий спосіб його колега від «Блоку Петра Порошенка» Олексій Гончаренко вирішив відзначити той факт, що Генеральна прокуратура анонсувала зняття недоторканності зі Скорика – є підозри, що допомагав захопити Одеську ОДА у 2014 році. Свої дії Гончаренко не вважає ні політичним піаром, ні фарсом: каже, що два роки намагався добитись справедливості листами та запитами. А от його колеги вважають, що такі політичні вистави лише знижують політичну культуру та часто роблять на чиєсь замовлення. Політтехнологи ж переконані, що такі емоційні вчинки – і є частина політики.
Приніс сухарики опозиціонеру Миколі Скорику, бо «вони йому скоро можуть знадобитись», каже його колега по Верховній Раді, заступник голови фракції «Блок Петра Порошенка» Олексій Гончаренко. Та Скорик їх не скуштує – депутати від «Опозиційного блоку» відразу обступили Гончаренка, кинули пакет на підлогу, почалась перепалка та взаємні образи.
«І помітьте, я ж, на відміну від колег із «Опозиційного блоку», нікого ж не чіпав. Прийшов, мирно поклав. Прийшов би Скорик – порадів би, що на його вже чекають, що про нього зранку подумали. А вони нервові. Сухарики хороші, з родзинками, вони би йому згодились. Дарма його колеги так, все позабирали. Схоже, голодують», – казав Гончаренко в кулуарах.
Він не вважає свій вчинок фарсом. Каже, що два роки намагався добитись покарання для голови Одеської ОДА Миколи Скорика, проте лише зараз намітився прогрес у справі – генеральний прокурор Юрій Луценко анонсував зняття з нього недоторканності. Тоді, 19 лютого 2014 року, під стінами Одеської ОДА жорстоко побили активістів та журналістів.
Гончаренка не битиму, щоб не веселити канали – Скорик
Бити Гончаренка у відповідь, щоб «повеселити канали інших країн», депутат Скорик не збирається, про це він сказав після інциденту в кулуарах. І додав, що він «не так вихований».
«Я виріс в Одесі, де цінують гумор. Проте у цій ситуації це не гумор, це примітивне жлобство. Мабуть, на вулиці в дитинстві я дав би пану Гончаренку в морду. В Раді, в силу того, що мене не так виховували, я цього не робитиму», – сказав він.
Він також нагадав, що Олексій Гончаренко до Майдану і сам був у «Партії регіонів», тож «обвинувачувач із нього – такий собі».
«Похіхікали, і на цьому все закінчується» – Кужель
Є депутати, які роблять собі ім’я на якісних законах, а є ті, «хто приносить сухарі, тягає прем’єра, водить корову», каже депутат від фракції «Батьківщина» Олександра Кужель.
«Це питання до нашого з вами народу. Якщо вам це буде непотрібно, якщо такі дії не викликатимуть закоханість у політику – цього ніхто не буде робити, а більше працюватимуть над законами, над покращенням вашого життя», – вважає Кужель.
Політичні вистави обговорювати з колегами не любить, каже Кужель. Переважно про героїв таких історій кажуть, «як про клоунів», додає вона.
«Похіхікали, і на цьому все закінчується», – каже Кужель.
Політичні вистави роблять політику зрозумілішою – Гайдай
Окрім випадку з сухарями, окремо «відзначився» і депутат-самовисуванець Володимир Парасюк. Після спільного ефіру, де мала місце словесна перепалка, він дочекався депутата від «Опозиційного блоку» Олександра Вілкула та намагався його побити. Охорона розборонила, утім, після цього Парасюк вирішив поквитатись із машиною Вілкула: бив ногами по корпусу, намагався виламати дверцята та нашкрябав напис ключем. Це супроводжувалось вигуками, що автівку Парасюк конфіскує на користь АТО. Наслідки не настільки мирні, як із сухарями, – розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України.
Ні подаровані в стінах парламенту сухарі, ні показовий напад на автівку не є проявом низької політичної культури в Україні. Так вважає політтехнолог Сергій Гайдай. У всіх країнах світу, де є політика, є такі випадки: в японському парламенті б’ються, у центрі Парижу можуть розливи свинячу кров на захист аграріїв, каже він.
«Справжня політична культура – це кількість громадян, які мають політичну позицію. І у нас проблема не з перформансами (виставами – ред.), вони навіть роблять політику зрозумілішою. Тільки через вчинки і дії люди можуть зрозуміти, що відбувається, хто за що», – каже він.
Серйозніша ж проблема, що багато українців і не цікавляться політикою, не мають власної позиції та готові віддати голос за безцінь, вважає політтехнолог.
Досить мало людей знають, хто є професійним законодавцем, а хто кого ударив чи подарував сухарі – це бачать усі, хоча користі з того немає, каже соціопсихолог Віктор Пушкар.
«Ну, можна висловитись стримано, що це таке емоційне лідерство. Прямого стосунку до поведінки електорату це не має», – каже він.
