Українцям варто нарощувати персональні зв’язки з жителями ЄС

(Рубрика «Точка зору»)

Популярна суперечка про те, чи програла Україна в інформаційній війні, чи ні, безсенсова. Бій триває, а це означає, що обидві сторони не досягнули бажаного результату. Проте Путін та компанія й далі намагаються промивати мізки людям, за допомогою усіх можливих засобів.

Себто існує певний статус-кво, котрий обидві сторони конфлікту однаково не влаштовує, але обидві так само сприймають його як тимчасовий компромісний варіант, поки не вдасться схилити ситуацію в свою сторону.

Відповідь на російську пропаганду

Що потрібно зробити, аби схилити шальки терезів у свою сторону? В одній із попередніх колонок згадував про те, що справжню відсіч російська пропаганда від Західного світу отримає там, де на неї почнуть відповідати місцеві жителі. І в цьому випадку дуже важливими є питання самоорганізації та структури. Вони є такими з кількох причин.

По-перше, влада в ЄС доволі бюрократична, неповоротка, а тому не здатна швидко реагувати на виклики, котрі ставить перед Євросоюзом Росія.

По-друге, в глобальному світі влада, за філософом Зиґмунтом Бауманом, має все менше впливу на процеси, вона не справляється з покладеними на неї обов’язками, а тому частину функцій необхідно передавати громадянському суспільству.

По-третє, це означатиме, що жителі цих країн не живуть в полоні патерналістських ілюзій, вони усвідомлюють усю небезпеку, котра йде від Росії, та готові стати додатковою підтримкою державним та наднаціональним стратегіям безпеки.

По-четверте, сучасність дозволяє воювати з потужними машинами держав за допомогою технологій в руках одинаків-добровольців чи мережевих груп.

Влада часто безсила проти великої кількості малих мережевих спільнот, котрі б’ють по ній точково зі своїх засідок, й не може адекватно відповідати на такі партизанські дії. З одного боку, вони видаються незначними комариними укусами, але коли таких укусів багато, то стає не до жартів.

Певною мірою, Україні вдалося протистояти Росії в інформаційні війні саме завдяки таким активістам-добровольцям. І цей інструмент теж може стати додатковою можливістю боротьби жителів країн ЄС та США в протидії російській пропаганді, особливо там, де влада налаштована пропутінськи.

Як скористатися з популізму

Хвиля популізму, що накрила Західний світ, змушує політиків все більше йти на повідку у виборців, підкорятися трендам, котрі домінують в суспільстві, навіть якщо позиції, на яких стоїть електорат, цілком неадекватні.

Завданням для вітчизняних стратегів та тактиків інформаційних кампаній в цім випадку є потреба переконати місцеве населення в необхідності посилити підтримку України збоку ЄС. Слід використати цю популістичну залежність на свою користь.

Наприклад, деякі німецькі політики вже висловлювалися про необхідність надати Україні озброєння, але ці думки не мають широкої підтримки серед виборців. Ймовірно, вони не розуміють, чому Україна так потребує цього озброєння і що тактика словесного стримування Росію не зупиняє, а навпаки – підштовхує до агресивних дій.

І мова не про пропаганду чи контрпропаганду, а донесення української думки, аби російська брехня не була єдиним джерелом інформації для європейців про війну в Україні. Це можна намагатися робити традиційно: через медіа, заяви вітчизняних політиків, події за участі відомих українських діячів і т.д.

Проте більш дієвими є прямі чи опосередковані контакти між жителями країн. Зараз цим займаються одиниці, переважно вітчизняні лідери думок та невелика кількість добровольців. Цього мало, варто збільшувати кількість зв’язків, аби донести до жителів ЄС та США важливі для України послання й попередити їх про можливі загрози, котрих вони поки не усвідомлюють.

Важливість особистого контакту

Ці меседжі можуть бути різними, від подяк за підтримку найбільш прихильним до України державам і закінчуючи простими поясненнями, хто українці такі і куди прямують. Що це – сучасна нація, ось її культура, ось здобутки, вона не взялася нізвідки і ні про яке «право» Росії на неї не може і йтися. Ось цього Україна прагне, ось ключові цінності, і вони у нас тут спільні, а тут – відмінні. Що українські солдати гинуть не тільки за волю України, а й всього Західного світу, котрий вберігають від зазіхань Росії. Варто донести світові, чому Україну важливо зберегти в спільному просторі ЄС та США, в чому її цінність.

Такі повідомлення можуть бути як у форматі відеозвернень, так і вірусних роликів, пост-кросингових листівок, чи в будь-якій іншій формі. Головне, аби вони були максимально живими, доступними і персоналізованими, зверненими до конкретних осіб або груп, неабстрактними та щирими. Люди мають таку звичку – довіряти куди більше своїм особистим знайомим, ніж комусь випадковому й незнайомому.

Країні потрібне нарощення комунікації між українцями та євросоюзівцями на особистому рівні. Дуже важливими є бізнес-зв’язки, започаткування нових спільних ініціатив, починань та стартапів.

У країні запрацювала програма «Креативна Європа», що дає шанс українськими культурним інституціям в спілці з європейськими партнерами творити спільні проекти. Проводити взаємну інтеграцію, вписувати Україну в сучасний культурний контекст Європи та світу. Конкурувати за фінансування й показувати, що це можна робити на рівних і перемагати, викликаючи повагу. Така громадська та культурна дипломатії face-to-face здатні творити дива.

Так, великою кількістю надійних зв’язків, точковими ударами можна пробити стіну потужної російської пропаганди й зламати їй врешті хребет.

Проте ці зв’язки потрібні передовсім не для протидії російській агресії. Це – життєво важливий обмін думками, досвідом, можливість поглянути на себе збоку, послухати іншу сторону, знайти друзів, зрештою, це взаємна інтеграція, спроба пізнання. Завдяки їм одного дня прийде розуміння, що світ уже не уявляє собі європейської сім’ї без України, але для цього потрібно ще пройти цей довгий шлях.

Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода