Не наділений формальними повноваженнями, голова Адміністрації президента є однією з найвпливовіших фігур в українській політичній системі. Відтак зміна голови президентської адміністрації може означати зміну політичного курсу або нові завдання, які ставить перед собою глава держави. Щоправда, як зазначають оглядачі, у випадку заміни Бориса Ложкіна на Ігоря Райніна навряд чи варто говорити про серйозні зміни в президентській політиці. А от з приводу того, чи потрібно законодавчо регламентувати повноваження голови президентської адміністрації, думки експертів розділилися.
На відміну від свого попередника, Ігор Райнін має великий управлінський досвід – він тривалий час працював на державній службі. Якщо Борис Ложкін – бізнес-менеджер, то його наступник – чиновник-управлінець. Проте, як зазначають оглядачі, у випадку із заміною Бориса Ложкіна на Ігоря Райніна великих змін навряд чи варто очікувати. Радше, новопризначений очільник президентської канцелярії буде дотримуватися курсу свого попередника. Адже Ігор Райнін уже працював на посаді заступника глави президентської адміністрації під орудою Бориса Ложкіна.
Сам Петро Порошенко, характеризуючи новопризначеного керівника, зазначив, що Харківська область, яку досі очолював Ігор Райнін, зразкова щодо запровадження децентралізації і з прифронтового регіону перетворилася на центр розвитку та реформ.
«Ті, хто мав можливість бути в Харкові, на власні очі переконалися, наскільки кардинальні зміни відбулися в політичній, менеджерській та господарські площині… Як ефективний менеджер, він докладе весь свій досвід і в питанні впровадження децентралізації, і в питанні ефективної реалізації комплексу реформ», – зазначив Петро Порошенко.
Щоправда, тут виникає запитання: а який усе це має стосунок до глави Адміністрації президента? Адже закони ухвалює парламент, реалізовує державну політику уряд. Де тут поле для діяльності керівника президентської адміністрації?
Майстер гри на суперечностях
Діяльність Адміністрації президента не регламентується жодним законом. Формально він не наділений чітко визначеними повноваженнями, а фактично сферу компетенції глави своєї адміністрації визначає сам президент.
Впливовість апарату президента базується виключно на політичному впливіІгор Коліушко
«Впливовість апарату президента базується не на юридичних повноваженнях, оскільки таких у нього майже немає, а виключно на політичному впливі – тобто, впливі на президента та близькості до нього», – каже керівник центру політико-правових реформ, депутат кількох попередніх скликань Ігор Коліушко.
Крім того, як свого часу зазначав колишній радник президента Дмитро Видрін, голова адміністрації використовує законодавчі нестиковки. І власне його вага тим більша, чим краще він уміє грати на різних суперечностях.
Оскільки визначених законом повноважень глави адміністрації немає, то й моделі поведінки глави президентської адміністрації часто дуже сильно різняться. Скажімо, за часів президенства Леоніда Кравчука ім’я Миколи Хоменка – керівника його адміністрації – було маловідомим. Натомість перший очільник адміністрації президента Леоніда Кучми – Дмитро Табачник – був дуже відомою і навіть демонізованою персоною. Тоді навіть був жарт: «Ким працює Кучма? Президентом в адміністрації Табачника». Згодом, уже за пізнього Кучми, великого впливу на посаді глави Адміністрації президента набув Віктор Медведчук.
Адміністрація-уряд: особливості відносин
У свою чергу, різні керівники президентської канцелярії по-різному впливали на самого президента.
При різних керівниках ми бачили різного президентаОлег Рибачук
«При різних керівниках ми бачили різного президента. Кожен по-різному впливав на президента. Ющенко у своїй діяльності разюче змінювався залежно від того, хто туди потрапляв», – розповідає Олег Рибачук, який у 2005-2006 роках очолював секретаріат президента.
Часто на надто впливового голову адміністрації було зручно списувати всілякі непопулярні рішення – мовляв, це його ініціатива. Інколи Адміністрація президента функціонувала як паралельний Кабмін, що спричиняло конфліктні ситуації. Хоча, як зазначають експерти, зараз немає підстав казати про подібну практику.
Борис Ложкін дуже обережно себе поводив і з урядами, і з прем’єр-міністрами. Думаю, що його спадкоємець на цій посаді дотримуватиметься такої ж лініїЮрій Якименко
«Борис Ложкін дуже обережно себе поводив і з урядами, і з прем’єр-міністрами. Думаю, що його спадкоємець на цій посаді дотримуватиметься такої ж лінії. Зрештою, зараз уряд очолює людина з президентської команди», – каже політолог Юрій Якименко.
Зрештою, в умовах парламентсько-президентської республіки, очільникам президентської адміністрації впливати на уряд стало значно складніше.
«Коли Кабмін був повністю залежний від президента, Кабмін завжди озирався на Адміністрацію президента. Тому що президент міг у будь-який момент відправити прем’єра і уряд у відставку. Сьогодні, коли в президента немає таких жорстких повноважень, такої жорсткої оглядки на Адміністрацію президента немає. Тепер усе залежить від політичних факторів. Є люди в уряді, які тісно пов’язані з командою президента, які продовжують озиратися на його адміністрацію. А дехто працює самостійно», – розповідає Ігор Коліушко.
Невичерпне джерело політичної турбуленції
На думку Олега Рибачука, повноваження президента та його адміністрації необхідно законодавчо врегулювати.
У нас немає ні закону про президента, ні закону про імпічмент. Оскільки це ніяк не врегульовано, то ми маємо великий інституційний ризикОлег Рибачук
«Найбільша проблема в структурі влади полягає в тому, що не врегульована відповідальність інституту президента. У нас немає ні закону про президента, ні закону про імпічмент. Оскільки це ніяк не врегульовано, то ми маємо великий інституційний ризик. Вулиця Банкова була тим місцем, звідки виходили всі політичні турбуленції», – зазначає він.
Натомість Ігор Коліушко, який свого часу розробив відповідний закон, тепер схиляється до думки, що це дуже суперечлива тема і, можливо, краще самому главі держави визначати, чим саме займатиметься голова його канцелярії.
«Багато юристів критично оцінюють надмірну правову регламентацію. Мовляв, оскільки повноваження президента вичерпно визначаються в Конституції, то спосіб їх реалізації можна довірити президентові регулювати самостійно. Щоправда, на практиці через це інколи виникають проблеми. Але, врешті-решт у цій дискусії я погодився із тим, що коли президент хоче вийти за межі своїх повноважень, то йому і закон не завадить», – вважає експерт.
