Система електронного декларування – одна з реформ, яка ніяк не вдається українській владі: то парламент ухвалить її в урізаному вигляді, то знаходяться непереборні технічні проблеми, які дозволяють її запустити лише в тестовому режимі, але за бажання президента їх можна усунути протягом двох тижнів. А тим часом Європейський союз проявив саме в цьому питанні досі небачену принциповість – без цього інструменту боротьби з корупцією у вищих владних ешелонах він не готовий іти далі шляхом європейської інтеграції з Україною. Чи ця реформа настільки важлива, наскільки вона є символічною? З цього запитання ми розпочали розмову з директором Центру європейських реформ з питань закордонної політики Іаном Бондом.
На Заході є серйозне побоювання, що Україна досі не вивчила уроків корупційного правління Віктора Януковича
– Вважаю, що ця реформа важлива, тому що вона є символічною, і тому що вона відбувається в час, коли, як виглядає, здійснюється напад на Національне антикорупційне бюро з боку Генеральної прокуратури. Тому на Заході є серйозне побоювання, що Україна досі не вивчила уроків корупційного правління Віктора Януковича, що українські еліти досі не зрозуміли, чому відбувся Майдан і чому країна була вразливою.
Слабкість державного управління, що триває вже 25 років не скінчилася разом з Майданом, як сподівалися на Заході. Вище керівництво України так і не зрозуміло, що далі так тривати не може. І коли вони бачать, що боротьба з корупцією пробуксовує, то вони бояться, що може перемогти звичка можновладців піклуватися в першу чергу про себе і про свої банківські рахунки, і лише потім про національні інтереси країни, то вони розуміють, що ці інстинкти нікуди не поділися.
– Система електронного декларування діє не в усіх європейських країнах. Інколи це дає можливість українським урядовцям говорити, що від них вимагають дотримання суворіших стандартів, ніж у Європі. Чи це дійсно так?
– В Британії ми нічого подібного не маємо для чиновників. Для членів парламенту – так, ми маємо реєстр, і якщо парламентарі не зазначають у ньому свої доходи з інших джерел поза парламентом, то вони можуть зазнати покарання.
Наші чиновники та інші службовці є частиною віками виплеканої системи державної служби, ця система користується довірою громадян
Але наші чиновники та інші службовці є частиною віками виплеканої системи державної служби, ця система користується довірою громадян. Звичайно, інколи і ця система дає збій, і зовсім нещодавно було опубліковано звіт про деякі порушення виборчого процесу. Але наголошу, що система назагал працює, при чому працює спираючись на довіру, а не на детальні перевірки. Ми спираємося на систему, яка впродовж сотень років проходила постійні удосконалення, але Україна не має цієї можливості.
В Україні закоренилася система корупції, яка самовдосконалювалася протягом 25 років, і люди з дуже скромними зарплатами ставали надзвичайно багатими
В Україні закоренилася система корупції, яка самовдосконалювалася протягом 25 років, і люди з дуже скромними зарплатами ставали надзвичайно багатими. Тому в Україні дійсно потрібна більш детальна система контролю, щоб такого не ставалося, основою якої є публічність і невідворотність покарання, щоб корумповані чиновники не змогли приховати свої дії від громадськості і від правосуддя.
– Ми стали свідками того, як у сусідній Молдові уряд, який називав себе проєвропейським, обібрав цю найбіднішу країну Європи, а ЄС ще і нагородив його безвізовим режимом. Чи були вивчені якісь уроки з цього випадку?
– Один з цих уроків полягає у тому, що навіть якщо уряд заявляє, що він є проєвропейським, все одно потрібно перевіряти, чи він і поводиться відповідно. Гадаю, у випадку з Молдовою, ЄС був дещо наївний, беручи багато речей на віру. Другий урок, який би виділив, – це співвідповідальність за те, що відбулося. Бо якщо подивитися на деталі фінансової махінації, що відбулася в Молдові, це може мати важливі наслідки також і для України, адже в цій афері брали участь європейські учасники.
Ця афера не могла б відбутися без латвійських банків, чи компаній, які базуються в Британії і відкривають тіньові фірми, де можна легко сховати справжнього власника. Ці речі показують, що в ЄС є країни, які, з одного боку, закликають такі держави, як Україна чи Молдова, щоб вони рішучіше боролися з корупцією, але, з іншого боку, коли гроші проходять через банківські рахунки в їхніх країнах, вони не ставлять «зайвих» запитань про те, звідки ці гроші походять. Тому, я гадаю, що ЄС має над чим попрацювати у себе вдома, адже багато в його системі уможливлює корупцію в Східній Європі.
– Багато українських оглядачів були обурені закликами українських журналістів та активістів до Європейського союзу не давати Україні безвізовий режим, поки уряд лише імітує боротьбу з корупцією, адже постраждали б від цього ті самі звичайні громадяни, в інтересах яких вони і вимагають від уряду боротьби з корупцією. Чи існують інші, більш дієві інструменти в руках ЄС, щоб змусити українських чиновників діяти в національних, а не у власних інтересах?
Україна має дуже активне громадянське суспільство, і воно викриває дуже багато фактів корупції, і таким чином впливає на чиновників
– Щодо лібералізації візового режиму, цей процес має базуватися на об’єктивних критеріях, закладених від самого початку. Якщо є підстави сумніватися у тому, що український паспорт не добре захищений, тоді, так, можуть виникнути питання. Але якщо говорити про інші форми корупції, то на мою думку, було б неправильно з боку ЄС змінювати критерії на цьому етапі. Не можна по ходу додавати критерії та умови.
Гадаю, що Україна має дуже активне громадянське суспільство, і воно викриває дуже багато фактів корупції, і таким чином впливає на чиновників. Навіть багато порушень, про які ми зараз говоримо, ми можемо обговорювати завдяки тому, що в Україні є громадянські активісти, які їх викривають.
ЄС має далі тиснути на уряд і президента Петра Порошенка, продовжувати пояснювати їм та йому, що він може зробити особистий великий внесок у розвиток країни. ЄС не може вичистити Україну, звільнити її від корупції більше, ніж люди, які живуть в Україні.
