Українці святкують День прапора «не в той день» – історики

Вже дванадцять років українці святкують День прапора 23 серпня. Та роблять це помилково, кажуть історики та депутати перших скликань, свідки становлення Незалежності. Цю дату тодішній президент Леонід Кучма обрав, ні з ким не порадившись, а його наступник Віктор Ющенко, не виправивши цю помилку, додав до святкування ще й урочисту церемонію підняття стяга над офіційними установами. Насправді ж 23 серпня 1991 року в історії України не відбулось жодної знакової події, пов’язаної з синьо-жовтим двоколором. Тому дату святкування треба змінити, наполягають фахівці й називають більш підхожі знакові дні.

«23 серпня 1991 року, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради» – ця помилкова теза стала настільки розтиражованою у ЗМІ, що, можливо, й послужила підґрунтям для указу Леоніда Кучми про призначення святкування Дня прапора. Втім, цього дня жодного засідання Верховної Ради не було. Насправді український прапор до зали потрапив ввечері 24 серпня 1991 року – одразу після проголошення Акту незалежності України. Про це, зокрема, свідчить стенограма засідання.

«Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом Верховної Ради. Дякую за увагу», – говорив тоді В’ячеслав Чорновіл.

«І тоді ми взяли цей прапор, внесли його в Верховну Раду. Особисто мене тоді переповнювала гордість за наш народ, за те, що українці не змарнували нагоду створити свою державу, адже створити державу – це найбільша перемога для нації», – ділиться спогадами Іван Заєць, який разом з В’ячеславом Чорноволом, Миколою Поровським та іншими тогочасними депутатами зображений на знаменитій картині «Державотворення», що й сьогодні висить у кулуарах парламенту.

Безпосереднім очевидцем події був і відомий український фотограф Associated Press Єфрем Лукацький. Він єдиний з фотографів зміг потрапити у сесійну залу і зробити декілька історичних фото. Згодом одну з його світлин опублікував авторитетний американський журнал Time.

«Я сприймав всі ці події візуально через свою фотокамеру. Для мене було важливо, яка динаміка, емоції, розвиток ситуації. Пам’ятаю, як все починалось з майдану Незалежності. Зібралися люди, тримали прапори. Потім вишикувались і пішли в бік парламенту. Попереду йшли священики, а перед ними, як завжди, бігли фотографи. Біля парламенту ще не було паркану, тож люди підійшли, розгорнули цей великий прапор і почали стояти, чекаючи на рішення про ухвалення Акту незалежності. Було багато знайомих облич, багато інтелігенції. Тепер я ходжу на мітинги, то обличчя у людей здебільшого злі, а тоді були такі світлі, омріяні. І от під кінець засідання я бачу, що через центральний вхід депутати почали проносити прапор. Я зняв, як вони проносять цей великий прапор у фойє і в зал. Потім встиг піднятися ще й на балкон. Я дуже щасливий, що доля дає мені таку можливість бачити історичні події. Я пишаюсь цим», – пригадав для Радіо Свобода Лукацький.

Та насправді 24 серпня 1991 року прапор в парламент внесли вдруге. Першого разу в сесійній залі стяг опинився 1 жовтня 1990 року. Тоді під час відкриття осінньої сесії представники страйкового комітету, Комітету захисту національних символів України та деякі народні депутати передали прапор тодішньому заступникові голови Верховної Ради Іванові Плющу. І це ще одна причина не приурочувати 23 серпня до українського прапора, вважають фахівці.

А коли ж тоді святкувати?

Важливих дат, пов’язаних з підняттям синьо-жовтого прапора, достатньо. Так, мало хто знає, але першим офіційним державним органом, над яким замайорів український стяг, була сільська рада села Жулин, а першим містом, у якому офіційно підняли національну символіку над міськрадою, став Стрий (14 березня 1990 року).

«Стосовно прапора в нас якесь повне історичне безпам’ятство. Буквально кілька днів тому я слухав радіо і йшлося про те, що українському прапору – 25 років. Але чому 25? Насправді 25 років було рік тому, але не прапору, а офіційному підняттю прапора над Україною. Про це ніхто не згадує. В Стрию кожного року силами громадських організацій ми проводимо відповідні святкування. Крім того, немає поваги до перших прапороносців. Я сам піднімав перший прапор над Жидачівською міською радою. Тому мені це так болить», – пояснює депутат Львівської обласної ради першого демократичного скликання, а нині правник і громадський діяч зі Стрия Костянтин Назаренко.

Що ж до столиці, то на щоглу перед київською мерією український прапор потрапив 24 липня 1990 року. Відтак, за деякими відомостями, Київ став дев’ятим містом (серед обласних центрів), у якому було офіційно піднято прапор.

«У приміщенні Київради політичні події того історичного дня відбувалися так. Зранку зал президії був майже повний, де обговорювалися питання страйку водіїв трамвайно-тролейбусного підприємства. Щоб зірвати обговорення питання про символіку, членам президії було запропоновано піти на страйкуюче підприємство, а через відсутність кворуму перенести засідання президії і, таким чином, зірвати політичну акцію. Питання про символіку також постійно переносилося на пізніший час, а розглядалися дріб’язкові питання порядку денного... Ситуація різко змінилася, коли на підтримку політичної акції підняття українського прапора на Софійський майдан вийшло майже сто тисяч громадян України. На чолі гурту громадян України синьо-жовтий прапор, освячений українськими єпископами Українських греко-католицької і православної церков, поплив по Хрещатику. Попереду йшли хлопці-кияни в гарних козацьких строях із шаблями і самопалами. Авангард колони разом з прапором охороняли галицькі січові стрільці. Рух Хрещатиком зупинили, і ми підійшли до Київради. Наші люди організовано розступилися, і ми без проблем підійшли до флагштока і міцно прив'язали освячений прапор до металевої линви. Рівно о 19:00 під спів гімну «Ще не вмерла України…» вже 200-тисячного гурту громадян України, що прийшли на Хрещатик, ми врочисто підняли перший синьо-жовтий прапор над Києвом. На висоті прапор розгорнувся під чистим синім небом Києва, символізуючи могутній поступ молодої держави України», – згадує у своїй книзі «Прапори над Україною» Олег Карелін, який не лише брав особисту участь в організації та піднятті державного прапора України над Києвом, але й вносив перший державний прапор України у приміщення Верховної Ради України.

​Відтак саме 24 липня фахівці з Українського інституту національної пам’яті пропонують зробити Днем прапора України.

«23 серпня укладено пакт Молотова-Ріббентропа, і в цьому зв'язку згодом запроваджено Європейський день пам'яті жертв сталінізму і нацизму. Не можна рухатися в Європу і відзначати День державного прапора України у спільну для багатьох людей у світі сумну дату», – називає ще одну причину для перенесення дати кандидат історичних наук, кримчанин Сергій Громенко.

«24 липня – чудова альтернатива для святкування: якраз відразу після чергової річниці Декларації про державний суверенітет України, а головне – цього дня відбулася реально визначна подія – підняття національного прапора над українською столицею», – аргументує історик.

Як змінити дату?

Змінити дату святкування Дня українського прапора і виправити помилку Леоніда Кучми можуть народні депутати восьмого скликання. 2 лютого цього року вони ухвалили за основу законопроект «Про державний прапор України». У ньому, щоправда, знову Днем прапора вказано 23 серпня. Але у документ ще не пізно внести поправки, зауважують небайдужі активісти й історики.

«Можна призначити на день, коли була ухвалена постанова про державний прапор України, чи на якусь іншу більш підходящу дату, адже святкуванням Дня прапора 23 серпня ми ще й применшуємо його значення. Це свято гаситься наступним днем – Днем незалежності, – і це применшує його вагу, бо ми сприймаємо його лише як переддень. Підняття прапора – це неповторне відчуття, ти відчуваєш, що ти твориш історію. А зараз прапор став ще й символом опору, символом збройної боротьби і набув нових змістів. Тому так важливо мати правильну пам'ять про нього», – додає наостанок Костянтин Назаренко.

Короткий календар важливих дат, пов’язаних з українським прапором

22 березня 1918 року – Центральна Рада ухвалює закон про Державний прапор республіки

14 березня 1990 року – в українському місті Стрий вперше у радянський час підняли український національний (синьо-жовтий) прапор над адміністративною будівлею – міськвиконкомом

24 липня 1990 року – прапор піднято у Києві

1 жовтня 1990 року – прапор вперше внесено у стіни парламенту

24 серпня 1991 року – після провалу путчу в Москві і оголошення Незалежності група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради

26 серпня 1991 – відповідно до розпорядження Львівського облвиконкому, на території області в тижневий термін мали бути зняті всі колишні прапори УРСР та інша радянська символіка

4 вересня 1991 року – після триразового голосування і погрози Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто підняли над будинком парламенту

18 вересня 1991 року – президія Верховної Ради ухвалює постанову «Про прапор України»

28 січня 1992 року – Верховна Рада України своєю постановою затверджує національний прапор як державний

14 травня 2014 року – нацгвардієць Мирослав Гай разом із десантником 95-ї окремої аеромобільної бригади Сергієм Шевчуком без жодної страховки встановили прапор на верхівці 120-метрової телевізійної вежі на горі Карачун. Згодом вежу було зруйновано, але Мирослав, ризикуючи життям, знайшов серед уламків клаптик стяга і забрав його з собою

8 грудня 2014 року – «Кіборги» підняли український прапор над метеорологічною вежею Донецького аеропорту​.