Брюссель – Автор книг про путінську Росію, зокрема, «Путінська машина пропаганди», «Війни Путіна» та «Путінізм», відомий експерт із питань безпеки Марсель Ван Херпен переконаний, що лідер Росії наразі опинився між «двох вогнів» свого власного оточення. На додачу до цього, економіка держави слабшає, а Захід у разі нової війни погрожує новими санкціями. Втім, з огляду на те, що серпень для Росії є «особливим місяцем агресивних планів», на сході України не виключений і сценарій масованої атаки ініційований Москвою.
– Я думаю, Володимир Путін в Росії опинився між двома групами. З одного боку, ліберальніша група тих, що хочуть менше війни, більше миру із Заходом та економічних реформ. З іншого – «любі друзі» з ФСБ, які вважають, що президент має бути більш активним в Україні. Тож Путін – між двох вогнів. До того ж, його тривожить економіка і він усвідомлює, що в разі великої атаки на Україну, буде більше санкцій, а отже, ще більше проблем.
Поки готуються парламентські вибори, Путін реорганізовує свою силову структуру
Водночас, поки готуються парламентські вибори, Путін реорганізовує свою силову структуру. Тілоохоронці стають губернаторами, зокрема, Олексій Дюмін тепер править Тулою, Євген Зінічев – Калінінградом. 44-річний Антон Вайно, стає головою президентської адміністрації. Інший охоронець, Віктор Золотов, очолив нацгвардію. Отже, путінський особистий персонал отримує політичні функції. Старий друг Путіна Сергій Іванов, тим часом, відсторонений від влади. Це означає, що господар Кремля більше не впевнений у підтримці з боку ФСБ. Тож ситуація змінюється, а Путін стає все вразливішим, тим часом, через економічну кризу зростає опозиція.
– З огляду на останню ескалацію, звинувачення й погрози з боку Москви на адресу Києва, якими Ви бачите можливі сценарії?
Найгірший сценарій – нові атаки з боку Росії
– Найгірший сценарій – нові атаки з боку Росії. Другий сценарій – Путін хоче вплинути на переговори навколо «Мінська-2». Після цих, так званих, «інцидентів» у Криму, Путін зауважив, що продовжувати в цьому форматі немає жодного сенсу. Тож він чинить тиск на «Мінськ» аби досягти своєї мети: федералізації України. В мінських переговорах немає прогресу, результатів немає, тим часом російські війська далі в Україні, важке озброєння не відведене, Україні контроль на східних кордонах не повернений… Ми бачимо, що росіяни порушують хід переговорів, вочевидь, аби примусити провести вибори на Донбасі… Саме тому виникає новий тиск і нічого не змінюється.
– Чимало аналітиків звертають увагу на те, що саме серпень є періодом, коли з боку Росії з’являються агресивні заяви, погрози чи ініціативи. На це ж у Вашому мікроблозі Твіттер вказуєте і Ви…
У російській зовнішній політиці серпень є чимось на кшталт нервового сплеску
– Якщо поглянути на історію, то у російській зовнішній політиці серпень є чимось на кшталт нервового сплеску. У серпні 1999 почалися обстріли в Дагестані з боку чеченців, що було використане, як аргумент для початку другої чеченської війни. Тоді агенти ФСБ занесли балони з киснем до підвалу багатоповерхівки. У вибухах звинувачили громадян Чечні. Війна з Грузією теж сталася у серпні. Почалися кібератаки з боку Росії, далі її військові навчання на Кавказі, потім евакуація Цхінвалі, тоді ж півсотні журналістів вже очікували у столиці Південної Осетії – все це сталося ще до початку бойових дій. Вторгнення російських військ до Грузії почалося до офіційного оголошення війни. Отже, ми бачимо, що серпень є особливим місяцем агресивних планів Росії.
– Чи достатніми, на Ваш погляд, є зусилля Заходу для деескалації напруги у східній Україні?
– Гадаю, Захід діє недостатньо чітко, і зрозуміло, що мінські переговори є неефективними, що Росія продовжує свої напади. Останніми місяцями ми спостерігаємо все більше атак у цьому регіоні, дев’яносто відсотків яких здійснюються так званими сепаратистами та російськими військовими. Тож ми перебуваємо у чомусь на кшталт глухого кута. З боку Заходу має чинитися більше, а не менше тиску.
