Інна Аннітова
З 2005 року після подій у місті Андижан (Андижанська різанина) в Узбекистані, було ухвалене рішення про закриття бюро Радіо Свобода в республіці. 11 років служба працює за межами країни, без професійних кореспондентів на місці. Доступ до головного інформаційного сайту бюро заблокований на всій території республіки. Незважаючи на такі умови, редакції вдалося організувати роботу за рахунок вибудуваної мережі цивільних журналістів по всій республіці, де понад 50 тисяч осіб сьогодні активно користуються сучасними сервісами Telegram і WhatsApp. Завдяки розвитку комунікаційних технологій жителі Узбекистану не тільки читають новини, а й стають їх авторами.
«Ми дякуємо узбецькій владі за те, що вони дали нам можливість працювати не з 10-12 журналістами, а з сотнями цивільних журналістів. Це ціле інформаційне підпілля», – розповідає про досвід роботи в таких жорстких умовах директор Узбецької служби Радіо Свобода (Озодлик) Алішер Сідик.
Він каже, що «свобода слова прийшла із силіконової долини», і сьогодні ресурс стрімко набирає обертів за чисельністю аудиторії.
Наприклад, контент заблокованого сайту (тобто коли ресурс не має прямого доступу через стандартний браузер) Узбецького бюро Радіо Свобода переглядають до 6 мільйонів людей на місяць, у сторінки ресурсу в соціальних мережах Facebook і «Однокласники» – мільйон передплатників, і 5 мільйонів переглядів на місяць набирає канал YouTube. Так блокування сайту в довготривалій перспективі обернулося зростанням аудиторії, а метод тиску на ресурс довів свою малу ефективність.
Досвідом про те, як ресурсу процвітати в умовах блокування, а читачеві «добувати» інформацію, Алішер Сідик поділився з «Крим.Реалії».
– Коли Ви вперше зіткнулися з блокуванням сайту?
– Узбецька служба Радіо Вільна Європа блокувалася від початку, тобто завжди, з моменту становлення самого інтернету в Узбекистані. Узбецька влада завжди вважала, що цю інформацію треба блокувати, і це триває до цього дня, але з'являються й нові технологічні можливості.
– А як влада з юридичної точки зору пояснює це блокування?
– Абсолютно ніяк, вони навіть не визнають існування цієї заборони. Ніколи ви не почуєте від президента Карімова або від інших високих чиновників, що щось треба закривати, що щось закрите або щось буде закрите. У президента були заяви і про те, що «ті, хто вважає, що інтернет можна закрити, – вони дурні», «інтернет – це відкритий магазин, там кожен отримує все, що треба» та інші подібні висловлювання. Це така банальна, цинічна гра.
– Як Ви почали роботу з читачами?
В Узбекистані немає молодих людей, які не знають що таке Tor, VPN, Psiphon, у них вже закладена можливість розблокувати
– Потихеньку. Сайт у нас найбільш читаний в Узбекистані, і у людей спочатку був імунітет до блокування, люди знали, що таке проксі-сервер, як цим користуватися, як заходити на заблоковані сайти. В Узбекистані немає молодих людей, які не знають що таке Tor, VPN, Psiphon, у них вже закладена можливість розблокувати.
Впоратися з цим сьогодні набагато легше, технології не стоять на місці, ми повністю спираємося на найсучасніші методи поширення інформації. Соціальні мережі, які не заблоковані, – Facebook, Twitter – це те, що ми вже називаємо традиційними мережами. Для нас основний напрямок – це мобільні додатки Telegram і WhatsApp. Тепер зовсім по-іншому інформація виходить з Узбекистану і відсилається туди, на іншому рівні, на тому рівні, де уряд Узбекистану вже не має можливості відстежити і заблокувати. Наша практика упродовж багатьох років показує, що завдяки рівню технологічного розвитку блокування стає просто тим, чим його називає президент Карімов «ідіотизмом», такою дурницею, яка просто відкладає момент, коли вільна інформація прорветься.
Наша практика показує, що з року в рік збільшується і відвідуваність, і аудиторія.
– Зростає суспільство з «щепленням» від заборон.
Ми, як не дивно, маємо дякувати уряду Узбекистану, він зробив суспільство наших читачів навороченими технічними користувачами
– Так, і ще варто сказати, що за весь цей стрімкий технологічний процес у суспільстві ми, як не дивно, маємо дякувати уряду Узбекистану, він зробив суспільство наших читачів навороченими технічними користувачами. У громадян встановлені всі програми, щоб відкрити все, що завгодно. Тобто якщо пересічному американцеві вимкнути інтернет, закрити доступ, він, може, буде довго думати і, напевно, в результаті змириться з ситуацією. Суспільство Узбекистану вже не змириться. Інформація зараз йде не в двері, а в кватирку, тобто іншим чином.
Це і показує, що блокування безглузде, і блокування в майбутньому неможливе.
– У Криму виходить цікава ситуація ще і через те, що діють санкції, які можуть унеможливити доступ до деяких програм.
– Хочу порадити кримчанам не забувати, що в інтернеті немає нічого неможливого, головне – вміти поставити мету: «що я хочу, щоб мій телефон для мене зробив». Далі знайдеться те, чим це можна зробити, з'являться спеціалізовані форуми, канали на YouTube. Не треба в цьому бачити просто негатив, плакати тут не треба, а ті, хто закрив доступ, вони скоро зрозуміють, що в довготривалій перспективі така боротьба неефективна. Я вірю в те, що інформація вільна, і в інтернеті можна знайти все.
Оригінал публікації – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»
