Доступність посилання

ТОП новини

Чим був для фанів електронної музики фестиваль «КаZантип»?


Влад Фісун (фото: Василь Чуріков)
Влад Фісун (фото: Василь Чуріков)

Кілька днів тому сталася пожежа на пляжі в Криму, у поселенні Поповка – саме там раніше проводили фестиваль електронної музики під назвою «КаZантип». Майданчик згорів 17 липня, а у березні цього року російський прокурор Криму Наталія Поклонська заявила, що «наркофестивалю не місце в Криму». Чим був для фанів електронної музики фестиваль «КаZантип», яким музичним символом він був? На запитання Радіо Свобода відповів Влад Фісун – ведучий радіо «Аристократи» та діджей.

– Я, по-перше, вважаю, що це було дуже неймовірне і нетривіальне явище з самого початку і, мабуть, до самого кінця. Але воно пройшло свій шлях, той, який у поп-культури можна назвати шляхом життя. Тобто це коли щось народжується, щось, що викликає дуже великий ентузіазм, дуже велику надію, потім воно перетворюється на досить масове явище і потім воно, як і майже всі живі організми, має піти. І «КаZантип», його закінчення, цілком логічне.

Тому що в якийсь момент він перейшов межу творчого закладу, творчої події і перетворився на якусь дуже таку комерційну і конвульсивну історію, котра почала жити більш таким розрахунковим життям, аніж творчим.

Влад Фісун (фото з його сторінки у Facebook)
Влад Фісун (фото з його сторінки у Facebook)

Я ніколи не був фанатом «КаZантип» з деяких певних причин. Вони і особисті і, мені здається, загальні. Але одного разу виступав там на маленькому майданчику і після цього я не захотів повертатися, тому що мені було мабуть цікавіше їздити за кордон на фестивалі. Але я дуже розумію тих, хто був його фанатом, серед них дуже багато моїх знайомих. Вони, певна річ, були засмучені через те, що фестиваль перестав існувати в Криму. Ця спроба, яка відбулася в Грузії, вона була не досить вдалою взагалі. Тобто вона була мабуть навіть анекдотична.

– В Грузії навіть тоді церква протестувала і писали, що «не дадуть перетворити Анаклію в Содом і Гомору». А в Україні, зараз вже на території окупованого Криму, можна читати з постів у фейсбук, що мовляв, фестиваль «сгорел от стыда».

Україна була певною прогресивною країною, яка прийняла цей фестиваль

– Мені здається, що Україна була певною прогресивною країною, яка прийняла цей фестиваль. І навіть через те, що він завжди мав дуже проросійську позицію, українці не цуралися його і спокійно на нього їздили, навіть попри деякі, я б сказав, шовіністські випадки, які були зі сторони організаторів. Тобто це все одне дуже велике масове явище і воно не може бути оцінене лише з одного боку.

Там була така територія, яка вважала свої закони головними, вона їх сама створювала, вона їх пропагувала

Але так, те, що там відбувалося, воно не дуже в канонах якоїсь релігії і навіть якогось державного устрою. Тому що там була така територія, яка вважала свої закони головними, вона їх сама створювала, вона їх пропагувала і вона не переймалася якимись там цільними забобонами і вважала, що це зайве. Ось, що я маю на увазі. І дійсно в Грузії, те, що відбулося, воно було не дуже схоже, бо воно було під градом якогось остракізму з боку церкви, з боку суспільства. Усі мої знайомі, котрі там були, сказали, що це не «КаZантип» точно.

– А які, на Вашу думку, фестивалі в Україні можуть бути альтернативними до цього фестивалю?

– Якщо мати на увазі таку танцювально-електронну спрямованість, то можливо таку функцію зараз намагається взяти на себе декілька якихось закладів. Але справа у тому, що ця картинка, розумієте, коли є танці, коли є море, певна атмосфера феєрії, до цього поки що не наблизився майже ніхто. Одне виключення це «Z-Games», але він дуже спортивний. Навіть «Z-Games», котрий був як такий додаток до «КаZантипа», а я був в оргкомітеті певний час і можу сказати, що за духом він взагалі був не дуже «КаZантиповий». Тому що це було більш спортивне свято, свято нового спорту екстремального. Так, там дійсно були артисти, там дійсно були діджеї, я сам один із них, але за настроєм це було щось інше, тобто там ідеології нема. Але воно зараз теж відбувається на березі моря. Туди їздять деякі люди, котрі їздили на «КаZантип». Може це є якоюсь такою досить близькою аналогією.

– Де саме це відбувається?

– Це у Затоці, це Одеська область. Такий шматок піску, море, такий широкий каліфорнійський пляж. І організатори кажуть, що зараз вони працюють над тим, щоб декорації були подібні до «КаZантипа».

– А в Криму які ще фестивалі залишились на кшталт цього? Адже і «Джаз Коктебель» вже не той?

Якась вечірка, яка нагадує «Джаз Коктебель». Мені здається, вона нагадує його тільки Дмітрію Кісельову

– Ну там був якийсь анекдот біля Алушти. Ми дивилися на нього в «ютубі», це було дуже смішно. Якісь там спроби зробити якийсь рок-фестиваль. Але це була пародія. І є якась вечірка, яка нагадує «Джаз Коктебель». Мені здається, вона нагадує його тільки Дмітрію Кісельову. І це теж досить комічна історія. Прем’єр-міністр Росії Діма Медведєв зробив чудовий наголос і сказав: «Щастя, здоров’я, дєнєг нєт». Не до фестивалів там зараз. Мені здається, що півострів зараз у такому досить критичному стані.

  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG