Ще в серпні минулого року Сполучені Штати Америки передали українським військовим польовий експедиційний шпиталь, також відомий як EMEDS. В офіційних повідомленнях американського посольства в Україні вартість переданого обладнання оцінювалась в 7,6 мільйона доларів. За задумом американців, українські військові медики з допомогою переданого обладнання мали б рятувати поранених в боях на Донбасі. Після евакуації з поля бою американський польовий шпиталь мав стати першим місцем, де стан бійця стабілізувався б. І хоч шпиталь в Україні вже майже рік, своє головне завдання він виконувати так і не почав.
Американська система EMEDS складається з чотирьох наметів, що можуть бути розгорнуті впродовж 24 годин неподалік поля бою. Американці разом з наметами передали медичне обладнання та медикаменти, необхідні для порятунку поранених одразу після евакуації з поля бою. Надавати допомогу тут можуть більш як сотні поранених на день. Споруда повністю автономна – без додаткового постачання може функціонувати впродовж 10 днів і розрахована на одночасну роботу 30 медиків.
Шпиталь передали українській стороні 18 серпня 2015 року, та він і досі не доїхав до передової. Спершу, з серпня до жовтня 2015-го, EMEDS стояв у Житомирі, де військові вчились працювати з американською системою. Згодом разом з одним з батальйонів ВДВ його переправили до Слов’янська. У квітні 2016-го EMEDS переїжджає втретє. Цього разу в Костянтинівку – майже за 30 кілометрів від лінії розмежування.
Щоб з’ясувати, чому шпиталь досі не запрацював за призначенням, до Костянтинівки прибули волонтери з фонду «Оберіг-26» Ірина Піскун та Ігор Ковальчук, що вже тривалий час стежать за американським подарунком. Їм чи не першими вдалось побачити та зафіксувати, як майже через рік після передачі працює американський польовий шпиталь.
Передані намети зараз стоять порожні
На відміну від тренувань у Житомирі, зараз у військових наметах порожньо та тихо – ані поранених, ані лікарів, ані сучасного медичного обладнання. Втім, одразу пояснюють військові, це не означає, що шпиталь не працює. Юрій Тищенко, командир підрозділу високомобільних десантних військ, в чиєму розпорядженні зараз і перебуває шпиталь, пояснює: намети не зовсім підходять для українського клімату. Взимку температура тут опускається до +10, що неприпустимо для надання медичної допомоги. Зважаючи на це, та з міркувань безпеки, вирішили перенести обладнання в будівлю, де зараз базуються військові. Там і облаштували стабілізаційний пункт з американським обладнанням.
Та, попри запевнення військових, після відвідин шпиталю волонтери лише утвердились у своїй думці. Госпіталь у Костянтинівці не виконує свого головного завдання – не рятує поранених.
Він стоїть і не обслуговує персонал, хоча він може працювати, у нього для цього є всі можливості. Сюди нікого не везуть. Він стоїть не в найбільш зручному місціІгор Ковальчук
«Він – дійсно привид, він стоїть і не обслуговує персонал, хоча він може працювати, у нього для цього є всі можливості. Є можливість стабілізувати наших хлопців, але цього не відбувається. Тобто сюди нікого не везуть. Він стоїть не в найбільш зручному місці взагалі», – вважає Ігор Ковальчук, волонтер фонду «Оберіг-26».
Костянтинівка не входить до основних маршрутів евакуації поранених з передової. Відтак волонтери не розуміють, чому американський шпиталь вирішили розмістити саме тут у той час, коли брак якісного медичного обладнання все ще гостро відчувається в зоні АТО.
Військові хірурги на передовій скаржаться на брак обладнання
Одне з таких місць – Авдіївка. Місцева «промка» вже впродовж кількох місяців залишається найгарячішою точкою на карті АТО. На відміну від Костянтинівки, стабілізаційний пункт тут працює на відстані 4–5 кілометрів від лінії зіткнення.
Зазвичай на день приймають 2–3 поранених, пояснює Максим Іванніков, військовий хірург однієї з бригад, що тримає оборону на цій ділянці фронту. Хоча кілька тижнів тому після потужного обстрілу позицій українських військових на шахті «Бутівка» в його стабілізаційний пункт за одну ніч привезли більш ніж десяток так званих «300-х».
Завдання медзакладу, де зараз працює Іванніков, точно такі ж, які б мали бути в американського шпиталю. Сюди потрапляють поранені одразу після евакуації з поля бою. Але є і суттєва відмінність – вона у кількості та якості медичного обладнання. Лікарям, які працюють в EMEDS, хірург, зізнається, по-доброму заздрить.
«У них діагностичного обладнання значно більше, аніж у нас. УЗД-апарату тут немає. Рентген використовувати неможливо, бо він розташований на четвертому поверсі, а ліфта немає. Тому важких хворих туди доправити неможливо. А в тому госпіталі все портативне, мобільне і можливостей, звісно, більше. І за якстю надання допомоги, і за кількістю людей, яким одночасно можна надати допомогу», – скаржиться хірург.
Поранених не везуть у Костянтинівку – хірург
Та, попри очевидні переваги американського шпиталю, військовий хірург, як і волонтери, переконаний, що поранених там не приймають.
– Він зараз розташовується в Костянтинівці. На Вашу думку, це вдале розміщення?
– Для того, щоб сховати – так. Для того, щоб відволікти увагу і сказати, що ми перемістили госпіталь ближче до передової – так. А головне – логістично це не дуже вдале місце. Тому що всі потоки поранених йдуть зовсім інакше, – пояснює Іванніков.
Представники високомобільних десантних військ, які й отримали у розпорядження польовий госпіталь, заперечують звинувачення у нецільовому використанні американської допомоги. За словами Віктора Івчука, начальника військово-медичної служби ВДВ, пацієнтів EMEDS приймає і приймав ледь не з перших днів перебування у зоні АТО. За статистикою, наданою Івчуком, тільки з 2 листопада до 22 березня, ще коли шпиталь стояв у Слов’янську, допомогу там отримали 832 військовослужбовці.
В шпиталі лікують хворих військових – Івчук
Щоправда, йдеться не про надання невідкладної допомоги пораненим. Івчук визнає, що в зазначений період часу поранені у шпиталь практично не надходили. Натомість в EMEDS бійцям надавали звичайну поліклінічну допомогу. Тобто лікували хвороби. Так, серед інших в EMEDS у Слов’янську звернувся 181 пацієнт з хворобами органів дихання, 88 – серцево-судинної системи, 73 – шлунково-кишкового тракту, 80 – нервової системи.
Медик пояснює: на одного пораненого бійця ВДВ, якого треба евакуювати з зони бойових дій, зараз припадає десяток хворих, тому пріоритет і був відданий лікуванню.
Основна була допомога терапевтичного профілюВіктор Івчук
«Основна була допомога терапевтичного профілю. Так як велика кількість мобілізованих десантників мають хронічні захворювання, які з ними повсякденно в житті йдуть, і при отриманні навантаження, звісно, їхні хронічні захворювання всі почали прогресувати, що потребувало довготривалого та дороговартісного лікування», – розповів Віктор Івчук.
Водночас надана інформація щодо роботи шпиталю напряму суперечить тим завданням, які декларують самі ж військові, що використовують госпіталь у Костянтинівці.
Завдання цього підрозділу – стабілізація пораненого та підготовка до евакуаціїЮрій Тищенко
«Це – підрозділ медичної підтримки. Завдання цього підрозділу – стабілізація пораненого та підготовка до евакуації», – пояснював призначення шпиталю командир тактичного підрозділу високомобільних десантних військ Юрій Тищенко.
Медики і волонтери не володіють всією інформацією – представник ВДВ
Пояснити таку суперечність можна зміною розташування шпиталю, адже Костянтинівка значно ближче до лінії фронту, ніж Слов’янськ. Тепер, кажуть у ВДВ, до них таки везуть поранених, щоправда, здебільшого з незначними ушкодженнями. Зокрема, йдеться, про передові позиції на околицях Торецька, колишнього Дзержинська, що розташовані чи не найближче до Костянтинівки.
Однак і тут волонтери, які працюють з місцевими медиками, ставлять під сумнів слова військових.
«У Дзержинську є повноцінна лікарня, в яку відвозять поранених. Який сенс їм із Дзержинська везти в цей госпіталь переносний, якщо у них там стаціонарна лікарня? Який взагалі сенс в цьому? Можливо, у когось є інша інформація, але, наскільки мені відомо, у цей госпіталь досі не привезли жодного пораненого», – заявила у коментарі Радіо Свобода Галина Алмазова, волонтер медичної команди швидкого реагування «Вітерець».
Військові натомість запевняють, що їхні критики не володіють усією необхідною інформацією і не можуть знати, де саме і як треба використовувати шпиталь.
Нас розгорнули у цьому місці, тому що командування штабу АТО ухвалило рішення розгорнути цей підрозділ саме тутЮрій Тищенко
«Військові медики і волонтери взагалі не зовсім мають рацію в оперативній підготовці, і в тактиці дій підрозділів навіть медичного забезпечення. Для цього є командування високомобільних десантних військ, командування Збройних сил України, які проходять навчання, де вивчають порядок застосування, порядок розміщення військових підрозділів. Нас розгорнули у цьому місці, тому що командування штабу АТО ухвалило рішення розгорнути цей підрозділ саме тут», – пояснює командир тактичного підрозділу високомобільних десантних військ Юрій Тищенко.
У шпиталі через демобілізацію бракує лікарів
Також військові відзначають, що збройний конфлікт в Україні абсолютно не схожий на ті протистояння, для яких був створений американський EMEDS. Його призначення – допомога військам під час наступальних дій. На Донбасі ж затяжне позиційне протистояння. Розташувати шпиталь ближче до передової, пояснюють, – небезпечно, оскільки конструкції та обладнання можуть потрапити під вогонь бойовиків.
Однак, пояснює Івчук, якщо ситуація в зоні АТО зміниться, використовувати польовий шпиталь теж будуть інакше.
Цей госпіталь призначений для того, щоб бути постійно згорнутим і чекати команди, коли наші війська підуть у наступВіктор Івчук
«Цей госпіталь призначений для того, щоб бути постійно згорнутим і чекати команди, коли наші війська підуть у наступ. І коли підуть вони в наступ, тоді буде визначено місце для розгортання цього підрозділу. І тоді цей підрозділ виїде і надаватиме стабілізаційну допомогу», – каже Івчук.
Вже після цієї розмови у військово-медичному департаменті Міноборони нам повідомили, що найближчим часом американський шпиталь знову може змінити місце своєї дислокації. EMEDS планують вивести з підпорядкування ВДВ. Причиною називають суттєвий брак лікарів у військах після чергової хвилі демобілізації. Де він після цього прийматиме пацієнтів, наразі невідомо. Втім, у Міноборони обіцяють, що шпиталь у будь-якому разі залишиться в зоні АТО.
Звідки взялись 5 мільйонів різниці
Та запитання щодо подарованого шпиталю виникли не лише у зв’язку з використанням за призначенням. Так, представники американського посольства ще у 2015 році поширили офіційне повідомлення, де вказано, що загальна вартість польового шпиталю, який передали українській стороні, – 7,6 мільйона доларів. Таку ж цифру можна зустріти на сайті Міністерства оборони України.
Втім, майже через рік після отримання військового експедиційного госпіталю EMEDS представники українського військового відомства заговорили про зовсім іншу цифру. Тепер у Міноборони заявлять, що вартість шпиталю, що надійшов в Україну, – два з половиною мільйони доларів. Уся інша сума, а це майже 5 мільйонів доларів, має ще надійти впродовж 18 місяців у вигляді лікарських засобів для обслуговування польового шпиталю.
Проведено розслідування військовою службою правопорядку, є цілий том розслідування і запитань тих, що виникали у журналістів, про те, що він розкрадений, – службою правопорядку вони не підтвердженіАндрій Верба
«Це повна потреба госпіталя в медикаментах майже на півтора року. Медикаменти там дорогі. Я зараз не готовий сказати, що саме це за лікарські засоби. Зверніться у департамент, вам відповідний відділ надасть всі розрахунки. Проведено розслідування військовою службою правопорядку, є цілий том розслідування і запитань тих, що виникали у журналістів, про те, що він розкрадений, – службою правопорядку вони не підтверджені», – розповів Радіо Свобода директор військово-медичного департаменту Міністерства оборони України Андрій Верба.
Ми надіслали відповідний запит в Міністерство оборони. Втім, попри запевнення Верби, впродовж двох тижнів так і не отримали відповіді і даних про те, чому різниця між заявами американської і української сторін щодо вартості шпиталю складає майже п’ять мільйонів доларів.
