Київ – У столиці України в скульптурі Щорса на коні, що стоїть на розі вулиці Шевченка і Петлюри, частина киян вбачає пам’ятник, що возвеличує радянського військового. Інші – просто красиву скульптуру. «Добровольчий рух ОУН» і «Правий сектор» вже заявляли про намір самовільно повалити пам’ятник, однак київська поліція не дозволила їм цього зробити. Експерти пояснюють, скульптура наразі має статус пам’ятки архітектури і є цінним витвором мистецтва минулого століття.
Хто правий у цьому випадку? Хто винуватий? Науковці та мистецтвознавці намагаються розсудити.
Розрізняти поняття «пам’ятка» і «пам’ятник» – важливо, акцентують автори проекту «Гід із декомунізації». Українці часто ставляться до об’єктів мистецтва, як до символів комунізму, через що руйнуються та демонтуються цінні витвори мистецтва.
«Хтось бачить в кінній статуї Щорса на коні, монумент Щорсу, а хтось – просто красиву кінну статую. Це абсолютно різні речі! Мало хто говорить про ці пам’ятки як про об’єкти мистецтва. Лише говорять, як про комуністичні символи», – зауважує Леонід Марущак, куратор мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру.
Вміти слухати одне одного – ось, що важливо
На думку авторів проекту, суперечливі випадки потрібно обговорювати і з фахівцями, і з громадою. Не можна позбавляти людей права голосу. Коли сторони «за» і «проти» чують одна одну, тоді є надія, що питання вирішиться.
«Якщо люди не задоволені, я перепрошую, рогами упираються заради чогось, наприклад, Комсомольськ, а не Горішні Плавні чи щось інше, то треба їм пояснити, хто такі «комсомольці», що вони робили, ким вони були і ким стали в сьогоднішній Україні!» – каже Світлана Шліпченко, керівник наукових програм Центру урбаністичних студій НаУКМА.
«Друга жертва декомунізації»
Крім цінних пам’яток і пам’ятників жертвами декомунізації стають музеї та музейні експозиції, говорить керівник інформативно-аналітичного відділу ГО «Центр розвитку музейної справи» Леся Гасиджак.
«Я можу сміливо констатувати те, що частина музейників залякана, тому що не вміє читати закон, його інтерпретувати і розуміти, інші просто слухають якісь плітки та перекази», – каже Леся Гасиджак.
В європейських країнах теж існують комуністичні музеї. Там такі місця – непоганий бізнес. До прикладу, у Литві існує цілий парк – Парк Грутас, добре відомий на Заході як Stalinworld або Leninland. Це місце користується популярністю серед місцевого населення і туристів. Сувеніри звідти сприймають як непоганий подарунок на пам’ять про ті часи. Зрештою, тамтешні жителі вважають, що потрібно знати свою історію, якою б вона не була.
«Гід із декомунізації» – проект мистецтвознавців та науковців. Вони пишуть посібник, в якому пояснюють чиновникам та звичайним українцям, як правильно потрібно декомунізувати міста та села.
«Сьогодні українське суспільство перебуває у стресі та переживає посттравматичний синдром, що лише поглиблює наш національний комплекс жертви, – каже керівник Центру урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія» Владислава Осьмак. – Якщо ми зможемо перенести акцент на спільну творчість, то, я думаю, все стане набагато корисніше для суспільства. Саме цьому ми хочемо присвятити нашу роботу».
«Такі книжки потрібні»
Подібні книжки сьогодні потрібні українському суспільству, вважає автор туристичного і краєзнавчого проекту «Цікавий Київ» Арсеній Фінберг. Українці повинні знати, яким чином відбувається процес декомунізації.
«Місто треба декомунізувати. Пам’ятники не мають стояти людям, які так чи інакше причетні до знущання та катування інших людей. Звісно, це не має стосуватися пам’яток архітектури. Чи є пам’ятник Щорсу пам’яткою архітектури – спірне питання, – каже Фінберг. – Якщо існуватиме книжка, яка зможе роз’яснити детально, що підпадає під процес декомунізації, а що ні, це дозволить уникнути багатьох конфліктів на місцевому рівні».
Видання можна буде знайти на полицях книжкових крамниць та бібліотек незабаром.
