Київ – Відсутність ефективного розслідування випадків тортур автоматично робить Україну винною у справах щодо жорстокого поводження в Європейському суді з прав людини, кажуть правозахисники. За даними Мін’юсту, минулого року з бюджету постраждалим виплатили понад 150 тисяч євро компенсації. 26 червня світова спільнота відзначає день на підтримку людей, що постраждали від катувань. Громадські організації сподіваються, що ситуацію в Україні зможе виправити створене кілька місяців тому Державне бюро розслідувань – за умови, що на посади відберуть фахівців, які не стануть відтворювати на новому місці стару систему.
Українського журналіста Артема Чапая затримали у селі на Харківщині разом із солдатами у самоволці у червні 2014-го, коли він збирав матеріал для статті в інтернет-видання. За словами чоловіка, кілька годин підряд його били, погрожували відрізати вухо і розстріляти, потім кинули на ніч у кузов вантажівки – руки в кайданках за спиною – було боляче і так холодно, що спати він не міг. У цей же час, як згадує Чапай, його дружина з Києва дзвонила у штаб АТО, і їй говорили, що з ним усе гаразд.
Коли ж його нарешті випустили, і постраждалий вирішив подати скаргу до Міноборони, почалися «взаємне вказування пальцем» одних силовиків на інших, зазначає журналіст.
«По-перше, мене запросили на співбесіду через місяць після того, як це сталося. У мене були синці по всьому тілу, фінгал, вухо розпухло, але через місяць все майже зійшло. І кажуть: пройдіть медкомісію. Кажу, запрошуйте мене у військовий госпіталь я пройду. Ні, пройдіть за свій рахунок», – розповідає Артем Чапай.
Від такої пропозиції журналіст відмовився, тому, за його словами, слідства як такого немає.
Якщо ж говорити про воєнні злочини, зокрема, на непідконтрольних Україні територіях, то наразі єдина система їхнього документування фактично відсутня, вважає адвокат Олег Веремієнко, координатор «Prisoners of war ua project».
«Раніше у нас розслідуванням таких злочинів займалось СБУ, зараз у СБУ це забрали – передали військовій прокуратурі начебто. Чимось частково займається поліція, якісь факти веде, а ми повинні розуміти, що в поліції зараз – нестача кваліфікованого персоналу. А щодо того, що передали прокуратурі, я не бачу особливої зацікавленості у їхніх потугах», – каже юрист.
Радіо Свобода направило запит до Генеральної прокуратури, аби з’ясувати обсяги зареєстрованих відомством випадків жорстокого поводження, і очікує на відповідь.
Зона конфлікту – тільки верхівка айсбергу, переконані експерти. В Україні за рік відбувається близько 100-200 випадків притягнення до кримінальної відповідальності правоохоронців за перевищення влади, але офіційної статистики щодо цього не ведеться, каже юрист Харківської правозахисної групи Геннадій Токарєв, який представляв інтереси деяких постраждалих у Європейському суді з прав людини у Страсбурзі.
«Під такі дії підпадають і жінки – і була справа у Європейському суді з прав людини цього року, і діти – хоча ця справа не була в ЄСПЛ, я захищав у 2008 році у Харкові декілька дітей 14-15 років, яких катували для того, щоб отримати зізнання у вбивстві людини», – зауважує він.
Випадки тортур в Україні належно не розслідуються – Amnesty international
За даними Міністерства юстиції, які наводять представники «Центру інформації про права людини», тільки у минулому році Україна програла 14 справ у Європейському суді з прав людини через катування, виплативши позивачам понад 150 тисяч євро компенсації з державного бюджету.
Для того, щоб Україна була визнана Страсбурзьким судом винною у катуваннях, навіть не потрібно доводити факту катувань – тільки показати, що не проводилося ефективного розслідування, зазначає очільник «Експертного центру з прав людини» Юрій Бєлоусов.
Випадки тортур в Україні не розслідуються належним чином, і ті, хто катує, залишаються безкарними, погоджується виконавчий директор Amnesty international в Україні Оксана Покальчук. Сподівання на виправлення ситуації вона покладає на новостворене Державне бюро розслідувань, яке буде переймати функції Генпрокуратури щодо розслідувань таких злочинів.
«Закликаю всіх звертати максимальну увагу на процес відбору персоналу (у ДБР – ред.), тому що від того, хто буде головою Державного бюро розслідувань, хто буде його заступниками, кого і як будуть приймати туди на роботу, фактично залежить наше з вами майбутнє і майбутнє наших дітей», – зазначила правозахисниця.
Закон про Державне бюро розслідувань набув чинності з березня цього року, але новостворений орган все ще не запрацював. Зараз триває конкурс на посади його очільників.
Відповідно до ратифікованих Україною міжнародних конвенцій, тортури є заборонені за будь-яких обставин. За даними міжнародної організації Amnesty international, у 2014-му катування стали найбільш поширеним порушенням прав людини у світі.
