Чеські державні установи активно підтримують поширення своєї культури в Україні. Вони організовують курси вивчення чеської мови, видають ґранти на переклади, запрошують українських перекладачів до Праги. У рамках проекту ЮНЕСКО «Прага – місто літератури» відбувся авторський вечір української перекладачки Тетяни Окопної, яка отримала можливість працювати над своїми перекладами просто у Празі, зустрітися з автором книжок, які вона перекладає, і зануритися в атмосферу міста.
У тіні квітучих лип у дворі Малої вілли Меморіалу національного письменництва Чехії у парково-дипломатичному районі Праги зібралися поціновувачі сучасної чеської прози та української літератури, щоб поговорити про те, що цікавить українських та чеських читачів і як зробити чеську та українську культуру доступнішою для двох сусідніх народів.
Перекладачка Тетяна Окопна, яка вільно почувається в обох культурах, говорить, що коли б не ґранти, не знали б українці, про що пишуть сучасні чеські письменники.
За останні 10 років вийшло приблизно 20 перекладів чеської літературиТетяна Окопна
«Завдяки тому, що Чеський центр у Києві дуже активно почав працювати і підтримувати саме переклади з чеської літератури, і завдяки тому, що чеське Міністерство культури започаткувало ґрантову систему підтримки перекладів чеської літератури за кордоном, у нас з’явилося дуже багато перекладів. Якщо я не помиляюся, то за останні 10 років вийшло приблизно 20 перекладів чеської літератури», – розповідає Тетяна Окопна. Йдеться лише про сучасну чеську літературу, ту, що виникла за посткомуністичних часів. Але такі велетні чеської літератури 20-го століття, як Мілан Кундера чи Богуміл Грабал, залишаються переважно недоступними для українців, бо переклад їхніх творів не підтримується.
І хоча українці будуть мати прогалину в тому, як еволюціонувала чеська «культура кнайп» від гаряче улюбленого Ярослава Гашека з його «бравим солдатом Швейком» до Богуміла Грабала, завдяки сучасним перекладам вони все ж можуть переконатися, що культура ця жива і понині.
Присутній письменник Петр Шабах, чиї твори і перекладає Тетяна Окопна, у найкращих швейківських традиціях перетворив літературний вечір на перформанс. Він розповідав безкінечні навкололітературні оповідки, сперечався з модератором за кожну пляшку пива, а після третьої вже готовий був поїхати і до України, попри те, що він – «боягуз і боїться, бо там стріляють».
«Мене надзвичайно цікавить і заворожує те, який цей світ є, власне, малий, як люди, які мають спільний погляд на речі, швидко можуть домовитися, і як цим скорочуються відстані. Мушу сказати, що про українську культуру я багато не знаю, але завдяки мові, яка для мене зрозуміліша, ніж, наприклад, французька, – це певним чином ближча країна», – розмірковує чеський письменник трохи з сумом, бо від часу Оксамитової революції чехам знову відкрився Захід, однак повільно став закриватися Схід.
