Брюссель – Європейцям для блага своїх споживачів слід відкрити ринок для українських фермерів. Водночас Україні варто було б застосувати грузинський досвід боротьби з корупцією, а у поляків повчитися господарювати. Про це, а також про неминуче співжиття з олігархами та можливу користь дефолту для України нашому кореспондентові розповів голова брюссельського бюро аналітичного центру Open Europe Пітер Клепп, економіст і фахівець із питань Східної Європи.
Коли країна має великий борг, то їй було би краще оголосити дефолт
– Попри погіршені стосунки Заходу та українців із Росією, щоб вирішити нинішню кризу, насамперед Україна має навести лад у себе вдома. Приміром, пан Міхеїл Саакашвілі, колишній грузинський президент, може, й не ідеальний, але у нього є набутий досвід реформування Грузії. Головне у його стратегії боротьби з корупцією було усунути із корупційної системи державу, яка є найвразливішим чинником. Адже коли лібералізувати економічний сектор, то корупція значною мірою скорочується. Цю дуже успішну грузинську модель слід використовувати, а люди на кшталт Саакашвілі дуже корисні для українського суспільства як радники чи політики. Щодо української фінансової ситуації, то вважаю, що коли країна має великий борг, то їй було б краще оголосити дефолт. У короткій перспективі це болючий крок, але він був би виграшним на триваліший термін, адже з огляду на цей борговий тягар інвестор не поспішатиме вкладати туди свої гроші.
– Але ж до країни, що оголосить дефолт, взагалі не підуть інвестиції…
– Цей болючий, але короткий період слід було б пережити, як людина переносить болюче медичне втручання. Водночас навіть нині великий державний борг зменшує бажання інвесторів іти на український ринок. Непоганим прикладом у цьому сенсі була Болгарія, де спочатку теж це було непросто, але згодом справи пішли на краще. Те, що Україна постійно нестиме свій борговий тягар і надалі систематично покладатиметься й витрачатиме гроші кредиторів та МВФ, в основному зміцнюватиме владу олігархату. Натомість бізнес середнього класу страждатиме. Тож водночас зі стабілізацією верховенства закону слід унеможливити фінансування олігархів іззовні. Натомість треба дати можливість розвиватися торгівлі.
– Ми були свідками, як цьому розвиткові можуть чинити перешкоди популістські референдуми, на кшталт нідерланського, який зупинив ратифікацію Угоди про асоціацію, де більша частина – це якраз торгівля.
У чесній економіці слід думати не про інтереси підприємств чи їхніх лобістів, а саме про споживача, який тільки виграє від приходу українських продуктів на європейський ринок
– Незважаючи на нідерландський референдум, Євросоюзові слід зробити все можливе для утримання всіх позитивів цієї угоди. Йдеться про торгівлїю, співробітництво, але без пустопорожніх пунктів щодо військових зобов’язань, яких там не повинно бути. Адже вони використовуються (президентом Росії – ред.) Путіним як аргументи для своєї агресії і насторожили нідерландських виборців. Водночас ЄС не має армії, тож навіщо було вписувати ці речі до угоди? Решта пунктів, де, зокрема, йдеться про скасування бар’єрів для торгівлі, мала повну підтримку навіть упродовж референдуму в Нідерландах. Саме це могло б змінити Україну за польським зразком. Польща – це якраз та модель, яку українцям слід використовувати, адже на старті, коли обидві держави стали незалежними, вони були майже одного рівня.Європейцям слід припинити протекціонізм, наприклад, націлений проти українських фермерів. Відомо, що європейське лобі їх не надто полюбляє, але ж у чесній економіці слід думати не про інтереси підприємств чи їхніх лобістів, а саме про споживача, який тільки виграє від приходу українських продуктів на європейський ринок. Це піде на користь навіть європейському фермерству, яке надто довго жило за планами і під протекторатом. Однак така модель себе не виправдала, тож поява трохи більшої конкуренції для європейських фермерств тільки піде їм на користь і справді допоможе Україні.
– Повертаючись до корупції, з якої ми розпочали нашу бесіду, як би Ви вчинили, якби мали змогу особисто вплинути на ситуацію в Україні? Скажімо, на посту президента цієї держави?
Чимало українців критично ставляться до приходу іноземних власників на вітчизняні підприємства, але я вважаю, що якраз дуже важливо мати закордонних власників: такий інвестор приносить не лише капітал, але й нові знання та добрі поради
– Я б розпочав із лібералізації економіки та верховенства закону, яке теж є великою проблемою в Україні. Але було б неправильно стверджувати, що це можна виправити за день, адже мова йде і про ментальність. Навіть у Західній Європі справи з цим не завжди ідеальні. Але що довела Грузія на власному прикладі, так це те, що корупцію можна викорінити за відносно короткий період. Це сталося за якихось п’ять років і тільки методом усунення ролі держави в економіці. Водночас приватизацію теж супроводжують величезні ризики, адже олігархи добре знають, як «грати» в цій ситуації. Але це все ж краще, ніж контроль держави над економікою. Кожна країна в момент свого становлення проходить через олігархат. У США, Західній Європі, а в Китаї навіть у парламенті – всюди є свої бізнес-магнати. Україна не виняток. Не скажу, що це добре, але якоюсь мірою це неминуче. Є бідне населення і є жменька багатіїв. Але водночас дуже сумніваюся, що пересічний українець може бути зацікавлений у продажу, скажімо, сталеливарної продукції. Результат – цей бізнес переходить до рук можливого інвестора, що завжди супроводжується корупційним ризиком. Колись навіть східна Німеччина у цьому сенсі була дуже проблемним регіоном. Загалом процес приватизації є доволі складним, але є приклади, як її проводити належним чином, залучаючи незалежних експертів та людей, які мають у цьому досвід. Чимало українців критично ставляться до приходу іноземних власників на вітчизняні підприємства, але я вважаю, що якраз дуже важливо мати закордонних власників: такий інвестор приносить не лише капітал, але й нові знання та добрі поради. Можливо, для України саме українська діаспора в цьому сенсі могла б дуже стати у пригоді.
