Юрій Луценко провів свою першу на посаді Генпрокурора прес-конференцію. Розповів про нові призначення, відреагував на гучні заяви, пообіцяв «кінець прокурорських криш». Що було несподіваного в його спілкуванні з пресою? Про це Радіо Свобода запитало політичного експерта Євгена Магду.
– У Юрія Віталійовича є певний імідж такої людини, достатньо балакучої, але на цей раз він був красномовним, проте (без порожніх обіцянок – ред.), не прозвучало такого, що от «сьогодні зранку прийшов колишній депутат Ландік свідчити про вибори у Луганській області і ми вже готові всім висловити підозру». Тобто такий особистий підхід мене тішить, тому що це говорить про те, що щось таки змінюється, і Луценко, очевидно, усвідомлює відповідальність за свої дії на цій посаді.
Він буквально після призначення відразу сказав, що розуміє, що невдача для нього означатиме кінець політичної кар’єри, і я думаю, що він тому й витримав таку паузу невелику перед першою зустріччю з пресою.
– А як Ви гадаєте, чому саме сьогодні ця прес-конференція? Все ж таки вона не була запланована саме на цей день.
– Вона була запланована минулого тижня, але її перенесли на цей тиждень, я думаю, це було логічно з огляду на появу Надії Савченко – Ви ж розумієте, що в інформаційному плані повернення Надії Савченко, так скажемо, з’їло весь порядок денний минулого тижня повністю, без всяких винятків.
– Чи не пов’язуєте Ви те, що саме сьогодні ця прес-конференція відбулася, з тим, що на вихідні з’явилася інформація про так звану «чорну бухгалтерію», і Луценко так чи інакше мав би коментувати цю подію?
Швидше, він хотів розвіяти міф про те, що залишаться всі старі заступники генерального прокурора і нікого нового не буде
– Цю інформацію про «чорну бухгалтерію» передали до Національного антикорупційного бюро, а не до Генеральної прокуратури. Тому Луценко тут може коментувати виключно опосередковано, не напряму. Швидше, він хотів розвіяти міф про те, що залишаться всі старі заступники генерального прокурора і нікого нового не буде. Але ми бачимо, що це не так.
– Ви говорили на початку, що для Вас несподіваним було те, що не було популізму. А ось коли Юрій Луценко каже, що настав кінець «прокурорських кришувань» – чи це не можна вважати проявом популізму?
Часом доцільно гучно крикнути про це в мегафон чи в мікрофон на всю країну для того, щоб люди на місцях, представники прокуратури задумались про свої дії
– Я думаю, що це декларація добрих намірів і сигнал по всій ієрархії прокурорських робітників. Тобто, в даному випадку часом доцільно гучно крикнути про це в мегафон чи в мікрофон на всю країну для того, щоб люди на місцях, представники прокуратури задумались про свої дії. І, до речі, те, що Богдан Вітвіцький – достатньо вже відомий в Україні американський юрист – буде на чолі Генеральної інспекції, це теж цікавий крок, тому що його розглядали як можливого антикорупційного прокурора, він там не пройшов за конкурсом, але бачите – він згодився в новій ролі.
– А ось з приводу вже згаданої «чорної бухгалтерії», яка, як Ви кажете, не є справою генерального прокурора, однак він відповів на це запитання, якраз кореспондент Радіо Свобода ставив його, і він сказав, що всі можуть бути дуже здивовані, коли виявиться, що імена, які будуть названі, це імена «дуже гучних політиків» нинішніх. Кого він мав на увазі, як Ви гадаєте?
Було б дивно, якби правляча на той момент Партія регіонів, як то кажуть, тренувалась би на кішках, тобто, мала справу з якимось дріб’язком
– Я думаю, що про це краще питати не Юрія Луценка, а Віктора Трепака, який передав ці документи до Національного антикорупційного бюро. Луценко, на мою думку, почуває себе в цьому сенсі достатньо впевнено, тому що він перебував значний термін в ув’язненні і навряд чи хтось у цей час із Партії регіонів із ним намагався домовлятися на фінансовій основі. А те, що це можуть і повинні бути відомі політики, то у мене немає сумнівів, оскільки було б дивно, якби правляча на той момент Партія регіонів, як то кажуть, тренувалась би на кішках, тобто, мала справу з якимось дріб’язком.
– Ми сьогодні запитали перехожих Києва про те, чи може, на їхню думку, Юрій Луценко на посаді генерального прокурора відновити довіру до прокуратури як такої. А як Ви вважаєте?
Це як останній шанс для всієї прокурорської системи, тому що вона виглядає настільки неадекватною в нинішній ситуації, що потрібні вже не еволюційні, а революційні зміни
– Я теж зараз належу до перехожих Києва, тому що стою на київській вулиці, і думаю, що так, може. І це, як я вже говорив, у якомусь сенсі і як останній шанс для Луценка, так і шанс для Генеральної прокуратури, для всієї прокурорської системи, тому що вона виглядає на сьогоднішній момент настільки неадекватною в нинішній ситуації в країні, що потрібні просто дійсно вже не еволюційні, а революційні зміни. Інакше мало що цікавого і доброго на нас чекає.
