Найкраще про події на Донбасі можуть розповісти європейцям українські вояки. У цьому впевнені активісти, які організували в Празі фотовиставку про війну на Донбасі та зустріч чехів із демобілізованими бійцями. А пояснити, що для інформаційної війни важливий діалог, до Чехії заїхали учасники благодійного велопробігу «Українці в Європі».
У невеликому підвальному кафе Праги – аншлаг. Українці і чехи прийшли глянути на виставку фотографій з бойових дій на Донбасі «Від Майдану до війни». Світлини, зроблені бійцями на фронті, розклеєні уздовж стін закладу. Тут і групові фото усміхнених вояків Збройних сил, і випадковий пес, який врятувався з покинутого мешканцями будинку.
Цей волонтерський фотопроект привезли у Прагу вже демобілізовані бійці 128-ї окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади. Повернувшись із фронту, вони зорганізувались, щоб допомагати решті. Комусь – знайти роботу, а більшість – підтримати психологічно. І ці «живі» фото часто красномовніші за те, що військовий може наважитись розповісти про війну, впевнені вони.
Про Дебальцево зі спогадів бійця
Один із організаторів, Олег Белеканич, сам має що згадати. Він – один із тих, хто в лютому 2014 року вийшов із «Дебальцевого котла». Становище українських підрозділів стало загрозливим вже 9 лютого, коли російсько-сепаратистські сили замкнули їх у щільне кільце. Простору для маневрів не було, а українська влада вагалась давати чіткі розпорядження. Врешті, у ніч із 17 на 18 лютого військові розробили план відходу, згадує він.
За словами бійця, замість організованої операції, все, зрештою, нагадувало хаос і затор із БТРів. Що не могли вивезти – трощили і спалювали, аби залишати поменше трофеїв. Техніка, на якій він мав їхати, брала участь у формуванні колони і рушила раніше. Тож 60 кілометрів при температурі мінус 20 градусів Олег Белеканич пройшов пішки.
«Я вже з досвіду пересувався від одного укриття до іншого. І завжди в полі зору намагався мати якусь яму. Мільйон людей у цей час, зокрема родичі цих хлопців, молилися за нас. Цей відхід відбувався зовсім не по тому плану, який спершу проговорювався», – згадує Олег Белеканич.
Вже демобілізований військовий упевнений, що європейці мають чути про ті події від очевидців. А чехам порадив уявити, як би розвивались події в 1968 році, якби тодішня Чехословаччина вирішила дати відсіч радянським танкам.
Подібні виставки, нехай і немасштабні, це теж елемент інформаційної війни. У цьому впевнена активістка Галина Бабак, яка разом із однодумцями організувала показ фотографій у Празі.
«Це треба для того, щоб люди отримували інформацію не від когось, не від російського телебачення, а від безпосередніх учасників – людей, які знають, як це відбувається», – говорить вона.
Велопробіг «на межі людських можливостей»
Привернути увагу до війни і її наслідків намагаються також учасники благодійного велопробігу «Українці в Європі». Активісти, долаючи по 150 кілометрів на день, хочуть об’їхати 16 європейських країн. Вони стартували 15 травня у Львові, проїхали Польщу та 24 травня дістались чеської столиці. До велокоманди входять не лише професійні спортсмени, але й учасники АТО, громадські діячі, інженери.
Ініціатор акції – Костянтин Самчук, у минулому демобілізований вояк 12 батальйону територіальної оборони. Він зізнається, що це велопробіг «на межі людських сил», адже непідготовленим людям такі відстані даються дуже складно.
Активісти приїхали до Праги стомлені, але впевнені, що важливо продовжувати марафон.
«Ми задумали цю акцію, щоби привернути якомога більше уваги. Цю увагу потім можна буде перенаправити на тих, хто повернувся з війни, тих, хто від неї постраждав», – каже він.
Буде добре, якщо зібрана у європейських столицях увага діаспори й європейців матиме й грошовий еквівалент, впевнені активісти. Вони збирають http://samchuk.org/uk/category/dopomoga кошти для конкретних вояків та родин, чиє життя змінила війна.
Під час зупинок активісти зустрічаються з людьми, розповідають про те, чим зараз живе Україна. Поки «Українці в Європі» проїхали Польщу, і залишились задоволені прийомом. Потім зупинка в Празі, а далі – дорога на німецький Дрезден.
«Питають: ви що, здуріли, навіщо ви це робите? Дійсно, це важко, але підтримують люди, ставлять запитання, допомагають. Дають безкоштовний чай, нічліг. Поляки дуже тепло до нас поставились, за що їм дякуємо», – каже один із учасників велопробігу, Олександр Чупринюк.
Фінішувати «Українці в Європі» планують в Одесі на День Незалежності України. Попереду у велопробігу ще Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Франція, Іспанія, Португалія, Монако, Італія, Словенія, Хорватія, Угорщина, Румунія та Молдова.
