Київ – Понад рік за ґратами в російському Уссурійську провів редактор місцевої спортивної газети Андрій Коваленко. Він – громадянин України, але жив із родиною на Далекому Сході ще з 90-х. Розповідає, що переслідування з боку російських силовиків почалися після того, як сім’я під час відпустки поїхала у Київ два роки тому, а навесні минулого року проти нього порушили справу за звинуваченнями у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Днями після звільнення із колонії-поселення чоловіка депортували в Україну, заборонивши йому в’їзд у Росію на п’ять років.
«Із літа 2014 року майже кожен день Коваленко висловлювався, що росіян треба убивати – вони погані, оскільки вбивають українців і забрали Крим, – цитує Андрій Коваленко роздрукований обвинувальний висновок у своїй справі. – Отаку маячню пишуть. І ще от: Коваленко говорив погані слова на адресу влади, конституційного устрою Росії і на адресу Путіна».
Він дістає документи із великої господарської сумки. Стіл, стілець, диван, шафа і кілька полиць – майже усе, що є у невеликій гуртожитській кімнаті, куди Коваленки переїхали кілька днів тому після депортації в Україну.
Чоловік розповідає, що жив в Уссурійську вже 20 років – працював директором тамтешнього краєзнавчого музею, потім був журналістом, помічником депутата місцевої ради, а останнім часом – редактором спортивної газети. Усе було гаразд, аж поки вони з дружиною не поїхали у 2014 році до Києва.
У листопаді того ж року до них додому прийшли із обшуком представники ФСБ: шукали матеріали «ОУН» і «Правого сектора», такого нічого не знайшли – забрали журнали української діаспори на Далекому Сході. Потім приходили з карного розшуку – закрили на 14 діб арешту нібито за напад на поліцейського, каже Андрій Коваленко. Видворити із Росії хотіли ще тоді, але, за словами чоловіка, він оскаржив це рішення і залишився.
«Потім нам били вікна – такий був тиск. Мене облили зеленкою. Тоді вийшов сюжет на українському телеканалі про нас, про цей обшук, – розповідає Коваленко. – А через кілька місяців по дорозі з роботи мене заарештували представники Слідчого комітету».
Звинуватили у розпалюванні ворожнечі на основі заяви тренера зі спортклубу, у приміщенні якого, за словами Коваленка, у нього була редакція.
У матеріалах справи були звинувачення, що, як кажуть свідки, він ходив у вишиванці по Уссурійську і носив на сумці синьо-жовту стрічкуАндрій Коваленко
«У матеріалах справи були звинувачення, що, як кажуть свідки, він ходив у вишиванці по Уссурійську і носив на сумці синьо-жовту стрічку, – зазначає Коваленко. – У підсумку я просидів у СІЗО 11 з половиною місяців. Потім справу передали до Уссурійського районного суду, і суддя намалював там один рік ув’язнення в колонії-поселенні».
Я знала, що телефон прослуховується – Ольга Коваленко
Поки Коваленка тримали в ізоляторі, на допити викликали його дружину і сина.
Співробітник ФМС мене питає: а чому ви Путіна не любите, ви ж громадянка Росії, ви повинні його полюбитиОльга Коваленко
«Співробітник ФМС (Федеральна міграційна служба – ред.) мене питає: а чому ви Путіна не любите, ви ж громадянка Росії, ви повинні його полюбити, – згадує Ольга. – Слідчий казав, що сина нашого посадять, чоловік мене зраджує, а я – взагалі неадекватна. Цікавився, як звати нашого кота. Нащо вам знати, яка кличка у кота, питаю. А він каже: а раптом – Гітлер».
Допитували у справі колег по роботі, знайомих, приходили до керівництва – у результаті, на суд я ходила сама, говорить Ольга. Розповідає спокійно, але в якийсь момент починає плакати, Андрій, як може, її заспокоює, каже: це від нервів.
Люди, яких я знала добре і вважала друзями, у цій ситуації показали себе дуже поганоОльга Коваленко
«Я знала, що наш телефон прослуховується, – розповідає жінка. – Люди, яких я знала добре і вважала друзями, у цій ситуації показали себе дуже погано. Як тільки дізнавалися про справу, обривали будь-які зв’язки».
Якби не втрутилось консульство, мене відправили б в «ДНР» – Андрій Коваленко
Судова тяганина тривала майже рік, коли винесли рішення – Андрієві залишалося тільки два тижні відсидіти у колонії-поселенні, говорить далі вона. Але після звільнення потрапити додому Коваленку не вдалося, тому що його знову заарештували і помістили у спецприймальник для іноземців у місті Артем, почавши готувати колишнього ув’язненого до депортації в Україну.
«Спочатку йшла мова про те, що оскільки я народився на Донеччині і ми з дружиною раніше навчались і жили у Донецьку, відправити мене у Донецьку область через «ДНР». Але втрутилась консул, сказала: ніяких «ДНР», везіть в Україну. Тому нас повезли до Бєлгорода, а тоді – до Харкова. Ну, і вже з Харкова ми приїхали сюди», – каже Андрій Коваленко.
Ольга зверталась по допомогу до українського консульства в Новосибірську та до представників російського омбудсмена.
Єдина, хто захищав мої права, громадянки Росії, була консул України. Уявляєте?Ольга Коваленко
«Із апарату уповноваженого з прав людини подзвонила жінка і каже: вашому чоловікові купили квитки на 5 травня. Ви 4 травня можете до нього поїхати і попрощатись. І все! – схлипує, пригадуючи ту розмову, Ольга. – Єдина, хто захищав мої права, громадянки Росії, була консул України. Уявляєте?»
В Уссурійську у сім’ї залишилась квартира і майже усе майно. Перевезли тільки те, що встигли зібрати, розповідає Андрій Коваленко. Домашнього улюбленця, якого насправді звати Коте і якого не могли перевезти через кордон без щеплень, доручили знайомим.
Зараз у Києві Андрій шукає роботу і займається відновленням своїх документів. Каже, що не має внутрішнього українського паспорта. У сина, теж громадянина України, внутрішнього паспорта так само немає, дружині потрібно оформлювати посвідку на проживання, бо повертатись у Росію вона боїться.
Громадська правозахисна ініціатива «Let my people go» говорить про 28 відомих випадків ув’язнень українців у Росії із політичних мотивів. Між тим, за інформацією МЗС, яку наводить «Український тиждень», нині на території Росії перебувають понад 5 тисяч затриманих і засуджених громадян України. В основному, йдеться про кримінальні справи.
