18 травня – День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. Щороку в цей день згадують трагічні події 1944 року, коли корінний народ радянська влада вислала за межі півострова в Середню Азію. В Україні депортацію кримськотатарського народу визнали геноцидом. У Криму в цей день підконтрольна Росії влада повідомляє про покладання квітів до пам'ятних місць, також у центрі Сімферополя планують провести акцію – «Запали вогонь у своєму серці». Як повідомили в Меджлісі кримськотатарського народу, регіональним меджлісам влада на місцях відмовила в проведенні окремих заходів і рекомендувала приєднуватися до провладних. Кримський історик і публіцист, співробітник Українського інституту національної пам'яті Сергій Громенко переконаний: у Кремлі вигідно завжди мати внутрішнього ворога і у Криму – це кримські татари. Про це історик заявив в інтерв’ю Радіо Свобода.
– Про яку кількість жертв йде мова, коли згадують події 1944 року?
Нехай кожен зрозуміє, що кримських татар зараз вже у 21 столітті трошки більше, ніж було до початку депортації. Увесь приріст, який мав би відбутися за останні 70 років, депортація сповільнила
– Якщо ми говоримо про жертви тих, хто загинув під час перевезення – від 190 до понад 300 осіб, які померли в ешелонах протягом кількох тижнів, коли відбувалася депортація. Якщо ми говоримо про жертви офіційно підтверджені, які до кінця війни зазнав кримськотатарський народ через абсолютно нелюдські умови в місцях розселення (про холод, голод, відсутність медичного забезпечення та елементарних побутових умов) – це понад 10%. І, якщо ми говоримо про термін до 1967 року, коли з кримських татар були зняти обвинувачення, але їм не дозволили повернутися на батьківщину, то за підрахунками самих кримських татар, мова йде про 46%. Ми, на жаль, не можемо сказати якось точніше, але зрештою нехай кожен зрозуміє, що кримських татар зараз вже у 21 столітті трошки більше, ніж було до початку депортації. Увесь приріст, який мав би відбутися за останні 70 років, депортація сповільнила. Тому ми впевнено можемо говорити про те, що депортація – це геноцид кримськотатарського народу.
– Як ці події можна порівняти із тим, що переживають кримські татари сьогодні в окупованому Криму? Чи можна говорити, що історія з утисками кримських татар через десятиліття повторюється?
Факти про останні брутальні обшуки штовхають нас до думки, що коли російська влада не знайшла справжнього радикалізму, вона намагається викликати його такими силовими діями
– Коли ми говоримо про те, що історія повторюєтеся вдруге як фарс, ми іноді забуваємо, що це іноді може бути дуже драматичний фарс. І, на щастя, Росія не має тих технічних, міжнародних можливостей, які мав Радянський Союз. Я вірю, що в неї просто не вийде повторити геноцид кримськотатарського народу. І вони також це розуміють. Натомість вони зосередилися на тому, щоб знищити суб’єктність кримськотатарського народу. Саме тому переслідуються активісти, навіть ті, які не вчинили злочини на території Росії, навіть за її законами. Мова йде про так звану справу 26 грудня. Вони переслідують активістів Меджлісу, релігійних активістів, хоча в Росії наче б то мусульмани мають складати другу за чисельністю і впливовістю групу. Тим не менше Росія надає виключну підтримку російському православ’ю, а решту – просто дискримінує. Зрештою, ми розуміємо, що тепер через заборону Меджлісу як так званої «екстремістської організації» всяка активність кримських татар може бути оголошена терористичною. І факти про останні брутальні обшуки штовхають нас до думки, що коли російська влада не знайшла справжнього радикалізму, вона намагається викликати його такими силовими діями. Я вірю, що кримськотатарський народ вистоїть і Україна швидко їм допоможе.
– Чому виходить, що Кремлю заважають кримські татари? Це така для них велика загроза?
Такому авторитарно-тоталітарному суспільству, яке зараз вибудовується стрімко в Росії, абсолютно необхідні внутрішні і зовнішні вороги, без них неможлива мобілізація, неможливо пояснити чому треба затягувати паски і чому скоро в Росії буде, як у Венесуелі
– Важко залізти в голову кремлівських лідерів, але, якщо говорити про більш-менш об’єктивні речі, то такому авторитарно-тоталітарному суспільству, яке зараз вибудовується стрімко в Росії, абсолютно необхідні внутрішні і зовнішні вороги, без них неможлива мобілізація, неможливо пояснити чому треба затягувати паски і чому скоро в Росії буде, як у Венесуелі. І на посаду головного внутрішнього ворога безпосередньо в Криму призначені кримські татари через те, що це народ демократичний, проукраїнський, проєвропейський, який не сприймав радянську владу і не хоче сприймати російську. Саме тому боротьба з ними виправдовує всі перегини й утиски: не було б кримських татар, їм би довелося шукати інших ворогів. А кримські татари дуже зручні, на жаль.
– Зараз замовчати утиски складно, попри заперечення Москви. Як кримські татари і українська влада мають реагувати на такі речі і які важелі використовувати, щоб світ знав і протидіяв?
Якщо ми говоримо про українські дипломатичні зусилля, то ми мали б домагатися поглиблення, розширення санкцій щодо Росії саме в питанні дискримінації нею корінних народів
– Мова про те, що хтось чогось не знає йти не може. Насправді більш-менш система інформування про утиски, порушення прав людини існує. Проблема лише в тому, що можна реально зробити?Якби в Україні була така ж авторитарна модель влади, як в Росії, то можна було б реагувати більш жорсткіше, блокуючи Крим повністю під час подібних акцій або в якийсь інший спосіб. Не впевнений, що це з боку України доречно. Що стосується міжнародної спільноти, то вона здебільшого болісно реагує на утиски корінного народу. Якщо ми говоримо про українські дипломатичні зусилля, то ми мали б домагатися поглиблення, розширення санкцій щодо Росії саме в питанні дискримінації нею корінних народів. Це є важливо для міжнародної спільноти і дуже легко може бути пояснено західному суспільству.
Самій Україні треба набратися мужності і визнати, що кожен народ має право на самовизначення і кримські татари – не виключення. Треба розпочати процес підготовки переформатування кримської автономії, яка є зараз, з радянсько-російської на національну кримськотатарську.
– Чи можна вважати перемогу Джамали на «Євробаченні» перемогою у плані привернення уваги європейської спільноти до проблем кримських татар?
Сам факт перемоги з такою піснею і такою виконавицею дозволяє нам з оптимізмом дивитися на те, що нас насправді розуміють
– Коли перемогла українська співачка Джамала, стало зрозуміло, що «Євробачення» – більше, ніж пісенний конкурс, як це може бути в Західній Європі. В Східній Європі, і в Україні, і в Росії – на цей конкурс дещо інші сподівання. Сам факт перемоги з такою піснею і такою виконавицею дозволяє нам з оптимізмом дивитися на те, що нас насправді розуміють. Якщо нас розуміють, то це означає, що люди і Європі, і в світі (це було перше «Євробачення», яке транслювалося в Америці), які ніколи не чули про кримських татар і їхні проблеми з 1944-го і з 2014-го року нарешті почують, дізнаються і тоді, можливо, їхні уряди, президенти отримують більші можливості для впливу на Росію саме в кримськотатарському питанні. Це велика перемога всієї України.
