Гість передачі «Ваша Свобода»: Зураб Аласанія, генеральний директор Національної телекомпанії України.
Віталій Портников: За 12 років Україна знову перемагає на «Євробаченні». Співачка Джамала – найкраща з-поміж 26 фіналістів. Пісня «1944» про депортацію кримських татар винесла Джамалу і Україну на перші шпальти світової преси.
У Росії ж державні ЗМІ та політики говорять про «несправедливість» результатів та про недоцільність брати участь у конкурсі наступного року. Мовляв, політика взяла гору над мистецтвом.
Україна ж вже зараз має почати підготовку до «Євробачення-2017». Мери Києва, Одеси, Львова, Дніпропетровська, Херсону навипередки заявляють про готовність провести фестиваль у своїх містах. Хоча багато хто з українців, звичайно, що і серед кримських татар воліли б побачити цей пісенний конкурс у звільненому від окупантів Криму.
Як підготуватися ж до «Євробачення-2017»?
Наразі ж подивімося ще раз, як зустрічали Джамалу у київському міжнародному аеропорту «Бориспіль».
– Зурабе, передовсім хочу Вас привітати з цією перемогою! Тому що очевидно, що це, я сказав би, реальний здобуток Національної телекомпанії України, її участь у підготовці до «Євробачення», в проведенні національного фіналу.
І ми пам’ятаємо, скільки було дискусій з приводу того, кого ж варто надсилати на конкурс «Євробачення». Як можемо переконатися, перемогли якраз глядачі, а не ті з професіоналів, які вважали, що треба пристосовуватися до стандартів конкурсу, а не пропонувати свої правила гри, можна так сказати.
Може, Джамала змінить тренди конкурсу, підвищить увагу до вокалу
– Так, абсолютно згоден. Я навіть сподіваюся, що, може, Джамала трохи змінить тренди цього конкурсу, трохи підвищить увагу до вокалу.
– Багато таких сподівань було і раніше, коли там виступали і «АББА», і Селін Діон. І багато хто говорив, що це може змінити тренди. На жаль. Ну, світова естрада така, яка вона є. І Вам доведеться цю світову естраду приймати наступного року.
І отут виникає питання. Ми зараз говоримо про те, що це гроші. Гроші є. Це інвестиції. Але що потрібно в першу чергу зараз зробити, щоб ми могли гідно прийняти друге в українській історії «Євробачення»? Тому що перше все ж таки відбувалося не на тлі економічної кризи і не на тлі військового конфлікту.
– Я згоден. По-перше, треба дочекатися умов, хоча би умов, які от буквально завтра-післязавтра Європейська мовна спілка має надіслати нам як володар цього конкурсу. Ми маємо підписати цей договір, а тоді стане зрозуміло, скільки грошей вкладає сама Європейська мовна спілка. Це згідно умов. Ми ж вкладаємо гроші щороку туди. І вони частину з цих грошей видають нам, щоб ми провели цей конкурс.
Після цього ми звернемося до уряду України, щоб уряд України теж цьому сприяв. А тоді поїдемо по містах, бо в цьому договорі будуть умови від Європейської мовної спілки, які є первісними, тобто от обов’язково мати в місті от оце і оце, і оце. І тоді будемо орієнтуватися.
– Я хотів запитати щодо того, хто, на Вашу думку, все ж таки має приймати цей конкурс? Тому що зараз несподівано виникла ця конкуренція великих міст.
Коли ми проводили перше «Євробачення» після перемоги, ні в Руслани, ні у кого навіть сумнівів не було в тому, що фестиваль має відбутися в українській столиці. А тепер ми говоримо і про Одесу, і про Львів, і про Дніпропетровськ. І я навіть бачив херсонську заявку, що Херсон хотів би провести такий фестиваль.
До речі, це було би досить символічно, тому що Херсон – це перший обласний центр поруч з окупованим Кримом. Так що я розумію, з чого виходить керівництво міського самоврядування Херсону, коли пропонує свою участь у проведенні фестивалю.
Але це мені нагадує фестиваль Європи з футболу, який проводили ми, який був розподілений між нашими великими містами. Тут буде тільки один фестиваль, тільки одна арена. І як задовольнити всіх і разом з тим провести гідний фестиваль? Це для мене питання, скажімо, досить важливе.
Зовсім східні, Маріуполь, наприклад, не задовольнить Європейську мовну спілку з точки зору безпеки
– Чому Ви вирішили, що це має бути одне місто, Віталію? Таких умов поки що немає. Ми поїдемо по всіх містах. Боюся, що такі зовсім східні речі, Маріуполь, наприклад, який теж пропонує, не задовольнить і Європейську мовну спілку з точки зору безпеки.
Ми маємо провести національний відбір, а ще два півфінали і один фінал можемо провести у декількох містах
Але все ж таки Ви абсолютно точно і правильно згадали «Євро-2012». З того часу є в України величезний досвід проведення таких величезних заходів, і є інфраструктура у тому числі, включно з аренами. То я думаю, що по-перше, я нагадаю, що ми маємо провести національний відбір, а ще два півфінали і один фінал, то у нас є ідея, хоча би на рівні ідеї ми можемо провести у декількох містах, не тільки у столицях. І навіть не обов’язково в столицях.
– Мені все ж таки видається, що це буде безпрецедентним для «Євробачення». Тому що я не пам’ятаю випадків, коли фестиваль відбувався у кількох містах відразу, навіть включаючи кілька півфіналів. Тобто, може, ми будемо новаторами, але це саме буде новація.
– Ви абсолютно правий. Тому я і хочу це спробувати зробити. Якщо нам вдасться переконати їх, а також влаштувати нормальну логістику, тоді вони на це можуть піти. І я думаю, що Україна багата на інновації будь-які.
– Там же репетиція. Як Ви пам’ятаєте, люди намагаються свій номер так на головній арені представити, щоб потім на конкурсі він виглядав би як найкращий. Якщо будуть виступати з номером на одній сцені, а потім у фіналі виступати з таким самим номером на іншій, то це проблеми навіть для самих виконавців. Я просто себе намагаюся поставити на місце саме команд виконавців, не ЄС мовників.
– Ще раз, що це на рівні ідеї. І маємо продумувати, прорахувати. Я не згоден відмовлятися відразу, тому що так прийнято або так традиційно. То й що? Україна багато разів в принципі порушує традиції.
– Маємо запитання додзвонювача.
Додзвонювачка: Ми пишаємося, українці, а я – киянка, Джамалою! Ми очікували, тому що вона талановита. І те, що вона сама написала фантастичну музику, виконання, слова, а особливо цей рядок, який помітила вся Європа, і це визначило, що ви вважаєте себе багатими, але всі навколо помирають. Це фантастично! Це нашої влади стосується.
І, знаєте, ми всі прагнемо, що… Ми ж тут у Києві маємо самих великих крадіїв, що все це буде розкрадено. Так що нехай Львів – там буде кому стежити, щоб не було вкрадено жодної копійки. А нам Львовом – є чим пишатися, тому що це європейське місто, там є стадіон фантастичний. І це було би фантастично, прекрасно!
І ми цього прагнули, щоб тут не розтаскали ці гроші. Чи згодні ви зі мною?
– Я Вам як киянин скажу, що ми теж багато чого проводили, і не багато що вкрали кияни від проведення різних імпрез. Коли ми тут проводили Чемпіонат Європи з футболу, то було видно, що Київ здатен проводити такі заходи.
Автоматично вважається, все вкрадуть. Гарантую: на каналі нічого вкрадено не буде
– Я вважаю так само, але люди вважають інакше. Віталію, бачите, просто автоматично вважається, що все вкрадуть. І я знаю, що така недовіра є. Але я вам точно гарантую: на каналі нічого вкрадено не буде, скільки вкладе сюди держава як і уряд… Я не знаю, якщо вони будуть будувати інфраструктури, наприклад, або покращувати їх у місті – ну, можливо. Можливо, щось і буде. Але все рівно це для міста. Для будь-якого міста, де це буде.
– А це все ж таки державні інвестиції, чи можна якісь приватні інвестиції теж задіяти у проведенні такого фестивалю? Яким взагалі має бути механізм інвестиційний?
– Я під інвестиціями розумію таке, що повертається людям. Але воно не повернеться у фінансовому плані, воно просто вкладене, буде вкладене, а потім вже інакша модернізація.
Як суспільний майбутній мовник я зацікавлений у суспільному резонансі і у суспільній віддачі, а не в комерції. Поза тим, я готовий, і ми вже показали під час національного відбору, як можна співпрацювати з комерційними каналами, наприклад, або з будь-якими іншими організаціями. І я готовий не те, що віддати на відкуп, бо нас вже звинувачували у тому, що ми нібито продали національний відбір, але це була класна співпраця.
Ще раз, що наш наголос як суспільного мовника буде все ж таки на суспільному. А комерційний? Я готовий розмовляти з усіма.
– Запитання ще одного додзвонювача.
Додзвонювачка: Я говорю абсолютно без іронії. На перший євроконкурс у нас було виділено 70 мільйонів коштів. І 36 з них банда Януковича розікрала. Мабуть, на сьогодні це буде дорожче коштувати. Але дати половину на Маріуполь, на Кривий Ріг, на Дніпропетровськ, де перемогла банда Януковича, і нехай проведуть за свої кошти оці бандюги.
– Я розумію, знову ж таки, що все крадуть. Але давайте про… По-перше, цифра неправильна щодо першого конкурсу 2005 року. Не така цифра була. По-друге, великі міста, які зараз дзвонять, багато хто з них, якось змагаються у тому, щоб надати таку можливість. Я думаю, що вони будуть протиставляти для конкурсу, наприклад, оренду безкоштовно. Навіть так. Вони готові багато що зробити для конкурсу. І навпаки. Що вони мають розікрасти? Вони будуть вкладатися, я думаю, навпаки. Ось так виглядає, як на мене.
– Мені теж здається, що проведення конкурсу – це (насамперед треба зрозуміти) з міських бюджетів підуть на це гроші. Очевидно. А не навпаки.
Запитання ще одного додзвонювача.
Додзвонювачка: Я з Дніпропетровська дзвоню. Я також приєднуюся до попередніх дзвінків і висловлюю подяку Джамалі! Висловлюю своє захоплення її виступом на «Євробаченні»!
І хочу звернути увагу організаторів «Євробачення» в Україні на заяву мера Дніпропетровська Бориса Філатова. Це людина, яка відповідає за свої слова. Це людина, яка полегшить організацію «Євробачення» у всій Україні через те, що все, що обіцяє Борис Філатов, виконує. Якщо він сказав, що він забезпечить організацію «Євробачення» в Україні, то треба звернути увагу.
Бо Дніпропетровськ змінився, дуже змінився завдяки цій новій владі. Якщо раніше це було місто сепаратистів, то зараз, коли говориш, що я з Дніпропетровська, львів’яни, кияни говорять: о-о-о! Нещодавно в Ромнах Сумської області жінка плакала від захоплення, коли почула, що я з Дніпропетровська. Завдяки дніпропетровській команді колись, у 2012 році, ми…
– Зурабе, як людина, яка пов’язана з Дніпропетровськом, скажу Вам, що мені було прикро, коли Дніпропетровськ не отримав можливості проведення Чемпіонату Європи з футболу. І скажу Вам, як харків’янин, що мені здається, що ми вже достатньо презентували в Європі наш захід, і після європейського чемпіонату Львів був відкриттям, а прийшов час презентувати схід.
Розмовляємо, щоб показати Європі безпеку всієї країни, що вона – одна країна, велика
– Я абсолютно з цим згоден. Тому що ми зараз розмовляємо про те, щоб показати Європі безпеку всієї країни, те, що вона – одна країна, вона велика. Тому я й казав з самого початку, що у нас є такі можливості, є такий досвід. Я обов’язково поїду з командою по східних містах теж з тим, щоб потім довести і Європі, що там безпечно, що ми можемо.
Єдине, що зараз хочу сказати, Віталію, що зараз на тлі Джамали, люди про це пам’ятають, вони цим горять. Я просто боюся, що коли прийде буденна робота, щоденна, наприклад, за півроку, то про «Євробачення» будуть інші враження, і люди будуть казати: віддайте краще там, не знаю, на якусь іншу справу, яка допомогла б фронту абощо. Ось цього я побоююся, що ставлення суспільства до цього зміниться згодом.
– Ви абсолютно праві. Але мені здається що є певний вихід з того, щоб ставлення суспільства не змінювалося до цього так швидко. І це суспільне мовлення, щоб суспільне мовлення було, якщо хочете, супроводженням підготовки до «Євробачення».
– Абсолютно серйозна пропозиція, скажемо так. Якщо ми це доведемо і до влади будь-якої, бо від неї все ще залежить. На жаль. І так, я теж думаю, що це має прискорити.
– Я хотів би Вам задати таке, може, не політкоректне питання просто, може, як людині.
Я абсолютно не здивувався результатам голосування російського журі, коли вони просто оминули Джамалу своїми оцінками. Але коли побачив результати українського журі, яке таким чином саме оминуло Сергія Лазарєва, то я не, скажемо так, сприйняв це як належне. Тому що я не вважаю, що російський співак, який виступив з талановитим номером, і це оцінили українські глядачі, мав бути жертвою саме політичного ставлення до країни, позицію якої він ще й до того ж не розділяє (і ми це теж знаємо), по відношенню до того ж Криму, до батьківщини Джамали.
І мені здається, що це важливий момент. Ми не маємо бути дзеркалом Росії. Мені здається.
– Можу прокоментувати таким чином, що, може, Вам не сподобається, але на цих людей не було жодного тиску. Я Вам гарантую.
– Я це прекрасно розумію. Ми з Вами обговорюємо саме настрої людей, навіть не настрої членів журі, що ми ставимося сьогодні до росіян так, як вони ставляться до нас. І мені здається, що з цим потрібно боротися. Бо, знаєте, перетворитися самому у віддзеркалення окупанта – це небезпечно.
На журі був тиск з боку суспільства. Кожен з них – жива людина. Що про мене подумають?
– Так. Я згоден з цим. Але я хочу додати, що на це журі був тиск з боку просто суспільства, скажемо так. Кожен з них – жива людина. Вони були тут, і вони розуміють, що після того, як вони віддали голос за Росію, то кожен з них думає: а що про мене подумають мої близькі, мої співробітники або мої ще хтось? І отакий тиск суспільства не менш (я згоден з Вами) вважливий.
Я через таке пройшов, коли йшлося про «Слідство. Інфо». І я не можу не видати те, що я вважаю не надто етичним. Але не видати в ефір я не можу, бо розумію, що тиск суспільства набагато більший. Ніхто не став би навіть розбиратися.
Ніхто не став би розбиратися, чому віддали Лазарєву голоси – їх просто заплювали б
І так само було і з журі. Ніхто не став би розбиратися, чому вони віддали, наприклад, Лазарєву голоси – їх просто заплювали б. Ви ж знаєте.
– Це правда. Тут я погоджуюся.
Запитання ще одного додзвонювача.
Додзвонювач: Я хотів би запитати, а в якому році був в Україні конкурс?
– В Україні був конкурс в 2005 році, якщо я не помиляюся.
Додзвонювач: До речі, хочу привітати нашу дівчинку Джамалу! Дай їй, Боже, здоров’я!
Але треба бути об’єктивним. У 2005 році хто був президентом, і хто був прем’єром?
– Чекайте. Давайте згадаємо, що конкурс був відразу після перемоги Помаранчевої революції. Всією підготовкою до конкурсу займалася українська влада. Президентом України на той час, коли була підготовка, був Леонід Кучма, а прем’єр-міністром був Янукович. Потім був в.о. прем’єр-міністра України Микола Азаров. Саме ці люди були відповідальні за заходи щодо підготовки конкурсу «Євробачення».
