Київ – Багатотисячні мітинги на підтримку європейської єдності й проти новітньої «залізної завіси» на сході Європи, демонстрації проти згортання свободи слова – це не Україна часів Революції гідності, а нинішня Польща. Польські праві, які нині при владі, радять не драматизувати ситуацію, але у сусідній Україні політики та незалежні експерти уважно спостерігають за подіями у Варшаві, які можуть вплинути не лише на Польщу, але і на Європу та Україну.
Українська влада сподівається, що за нового керівництва Польща залишатиметься надійним союзником і добрим сусідом України, тим більше, що обидві держави мають чимало спільних пропозицій для поглиблення двостороннього співробітництва і задля зміцнення регіональної безпеки. Про це заявили президенти Петро Порошенко та Анджей Дуда під час спілкування на міжнародній конференції з ядерної безпеки. Серед іншого, обидва президенти погодились, що Євросоюз має зберігати режим санкцій щодо Росії до повного відновлення Україною суверенітету над Донбасом і Кримом.
«Глави держав двох країн обговорили ситуацію на Донбасі та ініціативу України щодо механізму деокупації Криму. Було відзначено необхідність посилення міжнародного тиску на Росію з метою повного виконання нею мінських домовленостей. Сторони погодились про доцільність збереження режиму санкцій щодо Росії до повного відновлення Україною суверенітету над Донбасом та Кримом», – повідомили журналістам у прес-службі Адміністрації президента України.
Як зазначають незалежні експерти, саме проблема агресивної зовнішньої політики Кремля залишається фактором, який змушує не лише Польщу, а й інших західних сусідів України підтримувати Київ – адже якщо українці програють «гібридну війну» Росії, російські танки можуть опинитись на східному кордоні ЄС за лічені дні.
Тож нинішня польська влада демонструє реальними справами свою підтримку Києву, зазначив у розмові з Радіо Свобода історик, експерт з питань безпеки Олександр Алфьоров. До того ж, на його думку, в Європі закінчується доба панування ліберальних і лівих політичних сил, тож Польща перебуває у «тренді» сучасних політичних змін в Євросоюзі.
Закиди, що праві польські сили співпрацюватимуть з Росією, не мають під собою підставОлександр Алфьоров
«З приходом нового президента і нового уряду Польщі в Україні було продовжено термін перебування посла Польщі в Україні Генрика Літвіна – того самого дипломата, який під час Майдану, сказати б, «підштовхував» своїх колег та європейських урядовців на допомогу Україні. З іншого боку, прихід до влади у Польщі правих сил є загальним європейським посилом на сьогодні. Мені здається, що цей консервативний польський уряд приведе до посилення інтеграційних процесів між Польщею та Україною. А от закиди, що праві польські сили співпрацюватимуть з Росією, не мають під собою підстав», – відзначив Алфьоров.
Він також відзначив, що за таких умов Польща, Україна і Литва мають більш активно просувати ідею формування міждержавного союзу між Балтійським і Чорним морями як форпосту для зупинки Росії і захисту системи європейських демократичних цінностей. Водночас, фахівець відкинув можливість «поправіння» політичного поля самої України, серед іншого, під впливом тієї ж Польщі. На думку Алфьорова, наразі більшу загрозу для України становлять ліві сили, серед яких колишні комуністи й регіонали, зорієнтовані на Москву.
«Не забуваймо, що у Польщі працюють сотні тисяч українських заробітчан» – Олексюк
Серед проблем, які турбують українських експертів, – те, що українські політики радикального лівого і правого спектрів можуть скористатися досвідом польських консерваторів у боротьбі, наприклад, проти мігрантів (в українському варіанті – проти внутрішніх переселенців) та сексуальних меншин. І якщо у Польщі активісти націоналістичних і католицьких спільнот виступають проти диктатури Європейського Союзу, який нібито «нав’язує прийняття біженців», і закликають спорудити на кордоні з Україною стіну, – то в Україні праві радикали вимагають від Києва відмовитись від прийому сирійських біженців, а дехто закликає збудувати стіну на лінії розмежування на Донбасі. Ліві ж політики, подібно до польських націоналістів, пропонують для України «особливий шлях» і критикують євроінтеграцію держави, зазначає експерт з питань українсько-польського співробітництва Богдан Олексюк. А подібні висловлювання, у свою чергу, найчастіше псують імідж держави в очах інвесторів, що у підсумку гальмує економічний розвиток і знижує рівень життя населення, каже експерт.
Польща є нашим союзником, чи не найбільшим в ЄС. Очевидно, не варто вставати на чиюсь сторону у внутрішніх польських політичних конфліктахБогдан Олексюк
«Більшою загрозою для самої Польщі є економічне вповільнення, відтік закордонних інвестицій. Це загроза і для Польщі, і для Євросоюзу. Це також загроза і для України, тому що там, у Польщі, працюють сотні тисяч українських заробітчан. Як Україна має реагувати на такі події? Я думаю, дуже обережно, адже Польща є нашим союзником, чи не найбільшим в ЄС. Очевидно, не варто вставати на чиюсь сторону у внутрішніх польських політичних конфліктах», – пояснив Олексюк у розмові з Радіо Свобода.
Поляризація політикуму і суспільства у Польщі навряд чи призведе до якихось зміни усередині сусідньої України, хіба що політики правого сектору отримають нових союзників серед партій Польщі. Для українців значно більш небезпечне зростання в окремих містах рейтингів Опозиційного блоку, який виступає проти євроінтеграції України і підігрує Росії в її війні проти української державності. Натомість жодна з політичних сил Польщі не виступає проти фактичного знищення державності, зазначив у розмові з Радіо Свобода історик, публіцист Олександр Палій.
Ми з поляками завжди знайдемо порозуміння на християнських засадах, у тому числі, на взаємному прощенніОлександр Палій
«Ми з поляками завжди знайдемо порозуміння на християнських засадах, у тому числі, на взаємному прощенні (коли мова іде про складні стосунки у минулому), на взаємній повазі до національних особливостей, розуміння одне одного», – додав фахівець у розмові з Радіо Свобода.
На його думку, і для Польщі, і для України найважливіше – щоб політики цих країн не викидали свої країни і народи з системи європейських цінностей, і щоб в обох сусідніх державах були захищені засадничі права людини.
