(Рубрика «Точка зору»)
Сьогодні Джамала співатиме на «Євробаченні».
У мене ніколи не було особливих ілюзій щодо цього фестивалю, традиційно одноманітного, лакованого і блискучого до втрати зору. Звичайно, і на такому фестивалі можуть з’явитися дійсно талановиті люди. АВВА, Селін Діон, Офра Хаза, Руслана – ось тільки перші імена, які приходять на пам’ять. І все ж – яке значення має перемога на фестивалі, на якому голосування цікавить глядачів більше, ніж самі пісні? І на якому голоси за дружні країни і зрозумілі пісні запрограмовані – щоб там не робили представники сусідів.
І все ж, коли ми направили на «Євробачення» Джамалу, ми зробили величезну послугу цьму шоу. Тому що головним на фестивалі цього року буде пам’ять і скорбота народу, позбавленого батьківщини і здатного повернути собі батьківщину. Сьогодні на «Євробачення» прийде Крим. І це буде не путінський, «сакральний» вигаданий Крим окупантів і колоністів, а живий, справжній Крим. А на «Євробаченні» так мало живого.
Питання не в тому, переможе Джамала на конкурсі чи ні – а в тому, що жива вода завжди прекрасніша за мертву. І в казках, і на шоу. Так, можливо, цього не зрозуміють всі в Європі. Напевно не зрозуміють у Росії. Сусіди якось посилали на фестиваль «Бурановских бабушек» із Удмуртії. Яскраво довели цим, що для них народи Росії – це сільський фольклор. Вони і українців хотіли перетворити на «Бурановских бабушек». І кримських татар. Але не вийшло!
Я не стану писати, що сьогодні лялька з російської попси буде конкурувати із живою людиною. Це не так. Є Джамала – і є «Євробачення». Це різні цивілізаційні виміри. Це різні планети, які несподівано зустрілися в одному космосі завдяки голосам українців. Голос Джамали, її пісня, її нагадування про те, що в світі є біль, батьківщина, відчай трагедії і краса справжньої перемоги є важливішою за сам фестиваль. Але «Євробачення» 2016 року увійде в історію саме завдяки пісні «1944».
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
