Зміни до регламенту, які пропонує внести голова Верховної Ради Андрій Парубій, є намаганням «врятувати ситуацію», адже теперішній склад парламенту є найбільш «нехлюйським», вважає політичний експерт, депутат кількох попередніх скликань Тарас Чорновіл. За його словами, ці зміни змусять народних обранців ходити на роботу хоча б у дні голосувань. Однак кардинально змінити ситуацію може лише суспільство, сказав експерт в ефірі Радіо Свобода.
Є елементарне нехлюйство, байдужість, безвідповідальність, їм просто наплювати на те, що відбувається в країні
– Депутати не ходять на роботу в основному з двох причин. Перша – тому що є елементарне нехлюйство, байдужість, безвідповідальність, їм просто наплювати на те, що відбувається в країні, які результати будуть від прийнятих законів. Вони в основній масі не проти цих законів, які провалюються через їхню відсутність. Вони були б не проти, якби повернувся старий період кнопкодавства, коли суспільство не мало заперечень проти такої речі. Вони б із задоволенням лишали свою картку, знаючи, що їхньою карткою хтось проголосував, що є результат.
Але у них є важливіші справи: посидіти в ресторані, покрасуватися перед журналістами, зайнятися своїм бізнесом, відпочити десь на курорті чи зробити якісь інші речі. Це перша причина.
Друга причина – це те, що вони розуміють, що їм за це нічого не буде. Хто ходить на засідання? Виходьмо з протилежного. Ходять і нормально працюють ті, хто дійсно відповідальні, які відчувають, що від їхнього голосу щось залежить. Ми, до речі, завжди висловлюємо претензії тим, хто ходить на засідання: ми говоримо їм про те, що провал роботи, що затримка реформ і так далі. І забуваємо, що це робиться не їхніми руками, а саме тими, хто не відвідує Раду.
Суспільство б’є тільки кнопкодавів. Громадськість зробила дуже серйозну акцію проти цього, але абсолютно не діє проти тих, хто провалює роботу парламенту, просто не виконуючи свої функції
І, відповідно, є частина депутатів, які зав’язані на партійні списки, але є ті, які розуміють, що їм абсолютно не буде нічого. Суспільство б’є тільки кнопкодавів. Громадськість зробила дуже серйозну акцію проти цього, але абсолютно не діє проти тих, хто провалює роботу парламенту, просто не виконуючи свої функції. А партійні лідери насправді на більшість депутатів не мають впливу. Це мажоритарники, які кажуть: «Я сам прийшов у Верховну Раду, що ти мені скажеш, я не підлягаю вашому партійному керівництву». Це є спонсори партій, це достатньо заможні люди, які пройшли у Верховну Раду, викупивши місця у партійних списках. Колись цим дуже славилася партія «Батьківщина», я думаю, що і зараз така «фракційка» існує в різних політичних силах.
І саме те, що ми їх не б’ємо за це по руках, саме суспільство не б’є, а також тому, що їм наплювати на те, що робиться в країні, і є причина того, що вони не сидять на робочому місці і не працюють.
– Зміна регламенту може надати важелі впливу на таких порушників дисципліни? Крім розмов, чи ефективно, наприклад, депутатів бити гривнею: штрафами, зменшенням зарплати? Які ще можуть з’явитися важелі впливу?
– Що стосується того, що зараз пропонує Андрій Парубій: йому треба терміново рятувати ситуацію. Він просто бачить, що цей парламент найбільш нехлюйський, найбільш безвідповідальний з усіх, що були до цього часу. В ньому навіть питання, які точно не викликають протесту в депутатів, важко провести, тому що депутати вважають, що, замість натиснути на кнопку, навіть перебуваючи у Верховній Раді, краще в цей момент комусь анекдот розказати. Спікеру треба хоч якимось чином дати терміновий ефект, тому він пропонує ввести норми, які депутати напевне підтримають. Ці норми вже втілювали в українському парламенті, коли я був депутатом. Це голосування тільки в окремі дні, це розрив процедури обговорення законопроекту і голосування: обговорення в одні дні, а потім, коли можна зібрати депутатів, відбувається голосування.
Частина депутатів, які не приходять і так у робочі дні, не будуть приходити і в дні голосування
Адже частина депутатів, які не приходять і так у робочі дні (у них не так багато тих робочих днів у пленарному режимі), не будуть приходити і в дні голосування. Але все-таки якимось чином сконцентрувати на дні голосувань трошки більшу кількість людей і трохи покращити процедуру прийняття законів цим, звичайно, можна. Ці заходи, які пропонує Андрій Парубій, – це просто щоб врятувати роботу парламенту і дати хоч якийсь ефект для суспільства та держави.
– Тобто ключова проблема – це пошук голосів для прийняття рішень?
Скажімо, десять пропущених голосувань – пропущений день. І як наслідок – не просто невиплата зарплати, а штрафні санкції. А в майбутньому можна дійти до того, щоб такі пропуски і прогули були причиною для втрати депутатського мандата
– Коли Андрій Парубій ще був першим віце-спікером, ми детально обговорили з ним іншу систему і, я думаю, він її буде вводити. Якщо треба, я можу написати цей законопроект. Це система «прив’язування» депутатів до їхніх робочих місць, де є зміни до двох законів: до закону про регламент і закону про статус депутата, – що зобов’язує депутата по кожному без винятку питанню, навіть найдрібнішому, обов’язково визначатися. Якщо депутат хоча б кілька разів не натиснув на жодну кнопку – не має права держава чи його партія визначати, яку кнопку він має натиснути «за», «проти» чи «утримався» – але якщо він не натиснув на жодну, то вважається, що цей момент він прогуляв, що він прогульник і, скажімо, десять пропущених голосувань – пропущений день. І як наслідок – не просто невиплата зарплати, а штрафні санкції. А десь в майбутньому можна дійти до того, щоб такі пропуски і прогули були причиною для втрати депутатського мандата. Але це вже зміни до Конституції, це триста голосів – це важко зробити.
– Ви кажете, штрафні санкції. Це адміністративне порушення? За що штрафувати?
– Розумієте, можна ввести й адміністративну відповідальність. Поки що ми маємо тільки єдиний спосіб, який виписаний регламентом – це відсторонення депутата від роботи в залі Верховної Ради за хуліганство, за інші дії на три чи на п’ять, чи на десять пленарних засідань. Так вони й так не ходять! Тут якраз протилежне треба.
Ми говоримо про способи, як примусити, умовно кажучи, кота їсти ковбасу. Вони зобов’язані це робити, це їхня робота
Можемо внести такі зміни, тому що недоторканність депутатів, яка виписана в Конституції, – це недоторканність від кримінального переслідування. Депутата можна штрафувати, і можна спокійно вводити цю норму. Тут мова йде не тільки про штрафи, а про колосальну ганьбу. Коли суди будуть завалені звинуваченнями проти конкретних депутатів, причому бажано, щоб це були ще й місцеві суди за місцем їхнього проживання – тоді це трішки буде діяти. Розумієте, ми говоримо про способи, як примусити, умовно кажучи, кота їсти ковбасу. Вони зобов’язані це робити, це їхня робота.
Мені здається, що розв’язана буде проблема тільки тоді, коли буде зроблена одна річ, яку ми колись, громадські активісти, в 2001 році з подібного приводу застосовували щодо депутатів. Те, що спробували рух «Чесно» зробити щодо кнопкодавства – голосування неособистого, треба застосувати щодо відвідування. Коли під будинками депутатів, де вони живуть, будуть стояти пікети: «а ваш сусід не проголосував за важливі персонально для вас закони», «а ваш сусід продався Путіну, коли не голосує за оборонні закони». Коли його сусідам – не йому, на нього не вплине – його сусідам будуть роздаватися відповідні агітки, де буде написано, який негідник ваш сусід, як він не захотів вам підняти пенсію чи ще щось інше. Знаєте, починає діяти, неймовірно починає діяти.
Ми повинні тиснути на них суспільством
Ми повинні тиснути на них суспільством. Ми чекаємо, що Андрій Парубій змінами до законів щось зробить. На жаль, зміни можуть тільки покращити ситуацію, а от кардинально змінити ситуацію має суспільство.
– Як ви думаєте, депутати самі проголосують за такі зміни із санкціями щодо самих себе?
– Дуже важко, але такі речі можна провести. Поки що, я ще раз кажу, те, що пропонує Андрій Парубій, – за це вони проголосують. Він запропонував заходи короткої дії, які можуть дати хоча би якийсь ефект з тими, які вважають, що їм нічого не станеться. Хай зробить, це потрібна річ все-таки, щоб врятувати роботу Верховної Ради.
