Наприкінці квітня Кабмін створив нове міністерство, що буде опікуватися непідконтрольними Україні територіями і вимушеними переселенцями. Чи означає це «перезавантаження» державної політики щодо Донбасу? Як допомогти громадянам України, які залишились в окупації? Чи потрібно відновити їм соціальні виплати? Як відновити зруйновану війною інфраструктуру регіону? Відповіді на ці та інші запитання шукаємо у програмі «Донбас.Реалії» разом із міністром з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадимом Чернишем.
‒ Чим конкретно займається Ваше міністерство?
‒ Мушу зазначити, що відомство ще не повністю функціонує. У нас є два основних органи ‒ Державне агентство з питань відновлення Донбасу і Державна служба з питань Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Ми, звичайно, проводимо певну роботу, і думка, яку я озвучу, стане однією з основоположних у розробці стратегій і документів. Відтак по інший бік лінії розмежування живуть громадяни України, вони мають рівні права з іншими українцями, які живуть тут. Те, що держава мусить цінувати і поважати їх усіх ‒ для мене істина, яка не підлягає оскарженню ні з юридичної, ні з моральної точки зору. Утім є громадяни із українськими паспортами, які вчинили злочини. Безумовно, не усі вони живуть на непідконтрольній Україні території, але, рано чи пізно, вони будуть покарані, відповідно до українського законодавства та міжнародних документів. Окрім того, ми повинні не просто повернути контроль над територіями Донбасу, але й зробити так, щоб люди з того боку стали повноцінними членами єдиного українського суспільства.
‒ Які інструменти допомоги людям по той бік лінії розмежування існують на сьогодні?
Кілька разів держава пропонувала гуманітарну допомогу людям від українських органів влади. Однак нам було відмовлено
‒ Це – справді велика проблема. Кілька разів держава пропонувала гуманітарну допомогу людям від українських органів влади. Однак нам було відмовлено. Водночас ми зробили усе можливе, щоб інші організації, зокрема, ООН, Міжнародний Червоний Хрест змогли допомагати населенню, яке постраждало внаслідок конфлікту в рамках гуманітарного права. Для цього Україна спростила процедури і відкрила пункти перетину. Ця допомога складає сотні мільйонів доларів. Відтак ми дуже сподіваємося на наших міжнародних партнерів. Хоча їхню роботу там теж блокують. Окрім того, ми повинні використовувати як інструмент допомоги людям на непідконтрольних територіях вимушено переміщених осіб. Усі вони мають родичів, знайомих, друзів з іншого боку лінії розмежування, і ми мусимо дати їм можливість привезти своїм родинам поїсти і допомогти грошима. Відповідно рух через лінію розмежування повинен бути максимально зрозумілим і простим.
‒ Чому тоді ніхто не скасує на блокпостах норму ввозу – 50 кілограмів, це б суттєво полегшило життя людям?
‒ По-перше, у рамках мінського процесу відпрацьовувалось створення гуманітарно-логістичних центрів. Кілька місяців тому їх запустили, утім працюють вони не ідеально. Попередній склад Кабінету міністрів повинен був розробити норми, за якими відбувався б перетин людей і товарів через контрольно-пропускні пункти. Однак усе застрягло в бюрократичній машині. Відповідний порядок не ухвалили, хоча відпрацьована норма уже є. Ми тісно співпрацюємо із СБУ, щоб виписати і відпрацювати належно усі потрібні для цього процедури.
‒ Чи достатньо у Вас для цього повноважень?
‒ Ще ні. Цей процес ми ведемо по накатаній від імені агентства з питань відновлення Донбасу. Відповідна дискусія ведеться між Службою безпеки і цивільними міністерствами. Найближчим часом ми ініціюємо нараду, аби обговорити усі питання. Зазначу, що з боку силовиків також є пропозиції щодо ефективного запуску логістичних центрів. Ми також вивчаємо ситуацію і запропонуємо владі свій варіант виходу із ситуації. У цілому ми повинні зберегти не тільки культурний зв’язок із тією територією, але й зв’язок спілкування, щоб люди могли спілкуватися один з одним. Українець з того боку лінії розмежування повинен почувати себе з цього боку лінії розмежування повноправним громадянином України.
‒ Як Ви оцінюєте пропозицію деяких чиновників щодо відкриття залізничного сполучення із Донецьком?
‒ Ця пропозиція також була висловлена європейськими політиками, зокрема, представниками ОБСЄ. Ми розглядали це питання. Ми хотіли спробувати доправляти потягами гуманітарні вантажі і подивитися, як це працюватиме. Утім логістика побудована таким чином, що міжнародні організації усе одно орієнтуються на доставку вантажівками. За наказом СБУ, у нас є кілька залізничних шляхів через лінію розмежування. Вони практично не використовуються, тільки для вугілля. Зазначу, якщо вагон проходить один раз на добу, то після цього бригада мусить перевірити стан колій. Із досвіду, після разового проходу залізничних перетинів на шляху з’являються міни і розтяжки.
‒ Чи направлена Ваша діяльність на «сіру зону»?
Наше міністерство пропонуватиме спеціальні програми, які б дозволили із державного бюджету виділяти кошти на програми з відновлення миру
‒ Ми розробили концепцію державної програми спільно із громадськими організаціями, представниками Світового банку і ООН. Цей проект спрямований саме на громади і їхні права, які вони повинні отримати внаслідок децентралізації. Ми розглядаємо це питання у двох напрямках ‒ чи спроможна громада управляти своїми справами чи їй потрібно для цього надати відповідні ресурси. Утім території у «сірій зоні» повинні ще вміти правильно реагувати на конфлікт та постконфліктне відновлення. Тому наше міністерство пропонуватиме спеціальні програми, які б дозволили із державного бюджету виділяти кошти на програми з відновлення миру. Сподіваємося, що влада його погодить і ми продовжимо роботу над його реалізацією у життя.
‒ Скажіть, а що роботи з проблемою переселенців, які залишились один на один зі своїми проблемами?
‒ Зазначу, що реєстрація і виплата допомоги контролюється міністерством соціальної політики. Однак ми уже кілька разів обговорювали із новопризначеним очільником відомства деякі питання, кілька наших ініціатив уже пішли до міністерства. Утім корінь проблеми лежить і у площині чинного законодавства. У нас є два закони, наприклад, які суперечать один одному стосовно довідки переселенця. В одному з них зазначається, що довідка є підтвердженням місця проживання. Однак за іншим ‒ відповідний документ підтверджує лише місце перебування до шести місяців з будь-якого боку лінії розмежування. Відтак потрібно довести до ладу законодавчу базу, дати можливість усім органам виконавчої влади реалізувати політику щодо вимушено переміщених осіб. Слід також розуміти, що ці люди набагато вразливіші, ніж ті, хто приймає їх у своїх містах.
‒ Чи відомо, який бюджет отримає Ваше міністерство?
‒ Ні. Це найболючіше для мене запитання. Тривалий час як голова агентства з відновлення Донбасу я не мав ані штату, ані бюджету. Схожа ситуація і зараз. Більше того, щоб запустити роботу міністерства, потрібно мати бодай рядок стосовно виділеного бюджету. Поки що ж ми користуватимемося тими механізмами роботи, які залишилися від агентства. Запевняю: нині у нас працюють люди, натреновані найкращими міжнародними експертами. Також суттєво допомагають нам неурядові організації і міжнародні, які безкоштовно дають людей й експертів. Сподіваюсь, що ця співпраця й надалі триватиме.
