Україна обов’язково повинна намагатися використовувати судові позови проти Росії зокрема для того, щоб міжнародна увага до російської агресії в Україні не відходила на другий план. Таку думку висловив британський юрист Том Ґрант в ефірі «Голосу Америки».
«В ситуації, в якій опинилася Україна, треба було би взятися за цілу систему угод між двома країнами. І якщо можливо, визначити юрисдикцію, до якої б належали обидві країни. Коли ви маєте справу з такою країною, як Росія – це обмежує можливості, але не закриває їх усі», – каже юрист.
На думку Тома Ґранта, одним з варіантів для початку могло би бути звернення України до Європейського суду з прав людини, який визнають і Україна, і Росія.
«Також є Міжнародний суд – головний судовий орган ООН. Він базований у Гаазі, у Нідерландах. Там було би важко подати позов проти Росії, важко, але можливо. Грузія намагалася це зробити у 2008 році, після російського вторгнення. Той позов Грузії був невдалим через причини, яких Україна може уникнути, якщо знайде правильні положення про юрисдикцію і вдасться до правильних кроків. Також є система морських законів. Конвенція ООН, що стосується морських законів, має свій міжнародний суд», – пояснює правник.
Водночас він визнає, що навряд чи таким чином Україні вдасться швидко повернути Крим чи зупинити війну на Донбасі.
У такому тривалому процесі Україна отримає користь від кожного авторитетного рішення важливих міжнародних установТом Ґрант
«Якщо бути реалістом, то рішення якогось міжнародного суду чи арбітражного трибуналу навряд чи призведе до того, що держава негайно дасть «задній хід» і скасує свої дії. Це ймовірно, але навряд чи такий негайний результат можливий. Натомість я вважаю, що українцям на це треба дивитися як на частину тривалого процесу. У такому тривалому процесі Україна отримає користь від кожного авторитетного рішення важливих міжнародних установ, – стверджує Том Ґрант. – Якщо цього не використовувати, небезпека у випадку анексії Криму і незаконних дій на сході України у тому, що впливові держави на зразок США, Великобританії, Франції та інші члени ЄС можуть з часом дозволити цим питанням відійти на другий план».
Міжнародний юрист вважає, що досягнення рішень чи то у суді у Страсбурзі, в Гаазі, чи в арбітражному трибуналі й інших високих міжнародних установах завадило б західним країнам забути це питання.
Має сенс вдаватися до кроків, котрі обіцяють найбільш реальні можливості. У цьому випадку дуже привабливим є використання Європейського суду з прав людиниТом Ґрант
«Має сенс вдаватися до кроків, котрі обіцяють найбільш реальні можливості. У цьому випадку дуже привабливим є використання Європейського суду з прав людини, бо Росія бере у ньому участь. На Росію там уже подавали позови окремі особи, використовуючи правила суду у Страсбурзі. І Російська Федерація програвала там позови», – наголошує міжнародний юрист.
За словами Тома Ґранта, одна з проблем України полягає у тому, що сутність порушень, скоєних Росією, значною мірою безпрецедентна, адже йдеться про період після 1945 року – період, правила для якого окреслює хартія ООН.
«Силова анексія території, і про це я пишу у своїй книзі, досить часто відбувалася у 19-му сторіччі і раніше, але у 20-му столітті ми з’ясували, що воювати за кордони дуже небезпечна справа. Тому ми маємо випадки суперечок довкола закордонних територій, які розглядалися у Міжнародному суді, у спеціальних трибуналах. Морські суперечки часто розглядаються у системі морських законів. І там за 20 років було чимало успіхів: у Латинській Америці був диспут щодо морських меж між Чилі і Перу; суперечка за кордони між Нікарагуа і Колумбією; кілька справ між Коста-Рікою і Нікарагуа. Справ було чимало, і показово, що більшість людей не чули про ці судові справи, їх розгляд був звичайною процедурою. І чимало країн скористалися ними успішно», – наголосив Том Ґрант.
