Реформа держтелебачення досі не завершена. Протидія змінам з боку старосистемних кадрів виявилась складним випробуванням для тих, хто взявся проводити реформи. Журналісти програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший», дослідили показову та мабуть найбільш абсурдну історію навколо кіностудії «Укртелефільм», яка замість кінозйомок настільки перейнялась непрофільними справами, що відмовляється вливатись у Суспільне мовлення.
Нові старі «консерватори»
Днями Національна спілка журналістів України виступила проти постмайданного керівництва НТКУ, на пленумі якої було ухвалене рішення звернутись до нового прем’єра Гройсмана, щоб той звільнив нинішнього голову «першої кнопки» Зураба Аласанію. Саме йому закидають провину в «невиконанні трудових обов’язків», нищення регіональних телерадіокомпаній та гальмування створення Суспільного.
Але всі обласні державні телерадіокомпанії вже приєдналися до нової структури Національної телекомпанії, як того вимагає закон. Включно із донецькою та луганською, а також українське радіо і телерадіокомпанія «Культура».
Наразі вирішується проблема приєднання телекомпаній Криму і міста Севастополь. Вона полягає в тому, що, аби підтвердити закриття кримських компаній, треба надати в фіскальну службу дані щодо закриття рахунків казначейства. Зробити це неможливо через те, що влада й досі, за два роки існування конфлікту на Донбасі та анексії Криму, не вирішила питання – казначейства існують, питання закриття їхніх рахунків відкрите.
Деякі обласні ТРК ризикнули прийняти до НТКУ навіть частково без майна на балансі. Наприклад, в Харкові регіональна телерадіокомпанія залишилася без подарованої їй Арсеном Аваковим та мером Геннадієм Кернесом техніки. Як виявилося, зареєстрована вона була на приватну фірму, тож після реформування в філію, телевізійники залишилися без «подарунків».
«В нас були всі шанси, щоб на 1 січня 2016 року ми зробили суспільний мовник у вигляді публічного акціонерного товариства», – зазначає перший заступник генерального директора НТКУ Олександр Харебін.
То хто ж найбільший «саботажник»?
Квартирне питання до «Укртелефільму»
Останнє підприємство, яке ще не приєдналося, – державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм».
Легендарна студія створена у 1965 році. За цей час тут зняли сотні художніх, тисячі документальних та музичних фільмів. Проте останнім часом фільмів тут знімають все менше. Натомість перейнялись непрофільними справами – здають приміщення в оренду приватним телеканалам.
«Вони мають якийсь прибуток від діяльності, але прибуток вони отримають не від господарської діяльності статутної – створення фільмів, а від здачі в оренду відповідним підприємствам. «Новий канал» там стовідсотково орендує площі», – зазначає юрист НТКУ, голова комісії з реорганізації ДП «Укртелефільм» Олена Любченко.
Як виявили «Схеми» – в обхід бюджету. Перевіркою Держфінінспекції зафіксовано, що за документами це не оренда, 30% прибутку від якої має йти в держбюджет, а «надання технічних послуг». Тож, ніяких грошей за таку послугу держава не отримує.
Також «Схеми» дізналися, що надання своїх приміщень в оренду – не єдиний спосіб, яким державне підприємство отримує позабюджетні гроші. Більше того, виявлені нами факти можуть бути головною причиною того, чому «Укртелефільм» не поспішає зливатися з майбутнім Суспільним.
«З’явилась непрохідна проблема на шляху створення суспільного мовлення. Одне з підприємств, яке повинно увійти до складу НТКУ, – державне підприємство «Укртелефільм». Воно саботує цей процес усіляких способами», – заявляє народний депутат Григорій Шверк.
Студія розташована на мальовничому березі Русанівського каналу.
Краєвиди, які відкриваються з територій, отриманих від міськради «для ведення статутної господарської діяльності», повинні надихати на творчість. Але, схоже, колектив підприємства вирішив на цьому заробити. У 2004 році «Укртелефільм» домовився із ЗАТ «Інтерінвестсервіс» разом побудувати адміністративно-житловий комплекс на вулиці Туманяна, 15-а. Пліч-о-пліч із самою студією.
Державна студія займалася отриманням землі від міста, а «Інтерінвестсервіс» – будівництвом. У 2005-му Київрада таки виділила під це півтора гектара землі.
«Кіношники» та забудовник – «Інтерінвестсервіс» розподілили між собою майбутні площі. «Укртелефільм» отримав собі право на 80 квартир. Більшість (а це понад 500 квартир) відійшла забудовнику. Ще до здачі в експлуатацію студія швидко продала 28 квартир фізичним особам та ще 28 віддала на баланс міста як плату за землю.
Але згодом всіма 80 квартирами «Укртелефільму», навіть вже проданими, заволодів забудовник («Інтерінвестсервіс») і одразу продав їх фірмі «Сілтек», яка виявилася спорідненою з «Інтерінвестсервісом». Схоже, що для того, щоб швидше сховати кінці у воду.
Залишити «Укртелефільм» без квартир вдалося завдяки суперечливій довіреності на розпорядження майном, підписаній колишнім керівником «Укртелефільму» Віктором Петренком. Аби з’ясувати, чи був цей договір фіктивним, «Схеми» хотіли розпитати в представників «Сілтеку» про деталі підписаного з ними інвестиційного договору. Нас цікавило, чи заплатили вони 69 мільйонів гривень за отримане майно і чи встановлювали вони частку «Інтерінвестсервісу», коли купували майнові права на квартири «Укртелефільму»? Але фірма не подає ознак існування. За місцем реєстрації про неї не чули.
І хоча, з одного боку, «Укртелефільм» виглядає тут жертвою обставин, саме через ці тривалі судові тяганини по всіх інстанціях, схоже, підприємство й саботує реорганізацію всіма можливими способами.
Тому що продати квартири, як і планували, на студії вже не зможуть. Входження до ПАТ означає, що все майно його складових організацій має бути інвентаризоване і після цього його продаж буде заборонений законом.
«Відповідно до закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення», відчуження будь-якого майна без погодження Кабінету міністрів забороняється взагалі. Тобто щось продати вони не зможуть», – пояснює юрист Олена Любченко.
До того ж, частку квартир, яку встигло продати підприємство, схоже, вирішили продавати таким чином, аби сховати прибутки. «Схеми» віднайшли одного з покупців, який розповів, як частину грошей брали готівкою, яка, звісно, не була відображена на рахунках державного підприємства.
За вигаданою схемою, вартість одного квадратного метру ділилась на дві частини: 75% офіційно надходило в касу держпідприємства, а ще 25% покупець віддавав готівкою приватній фірмі, яку підрядив «Укртелефільм» нібито за послуги підбору потрібної квартири.
«Центр продажу – компанія «Астон», рекомендувала купити квартири у забудовника, у компанії «Укртелефільм», яка начебто є державною компанією, і мала якусь вагу. І тим більше, там на 50 доларів за квадратний метр було дешевше», – розповів покупець квартири на Туманяна, 15-а.
Але, схоже, що підприємство із центром продажу вигадали цю схему разом.
«Вони сказали, що ми видамо вам чек «від руки» для «вашого спокою». Потім ми виходимо з кабінету, та представники «Укртелефільм» залишаються в ньому», – резюмує покупець.
Наразі квартири арештовані. Тож покупці квартир в «Укртелефільму», які зрештою залишились без них через договір «Інтерінвестсервісу» та «Сілтеку», теж чекають рішення судів так само, як і працівники держпідприємства, які гальмують створення Суспільного через майнові спори.
Тим часом підприємстві кажуть, що чекають на зняття арешту з квартир тільки задля благородних цілей. А насправді ж, до Суспільного хочуть.
«Треба десь взяти гроші, щоб розрахуватись з колективом. Якщо взяти по сьогоднішніх цінах три трикімнатні квартири, то це 6 мільйонів, плюс податки, то якраз вистачить 7 квартир. Але ми сподівалися, що ми за ці кошти купимо техніку, ми дійсно хочемо перейти в ПАТ», – заявляє колишній заступник гендиректора «Укртелефільму», представник колективу Віктор Аніщенко.
Спротив працівників привів до того, що фактично через майнові спори держпідприємства вирішити проблему вже неможливо без владного втручання. Дійшло до ідеї змінити закон.
«Ми фактично зараз змушені вносити оперативно зміни до закону про суспільне мовлення, щоби створення суспільного мовлення не залежало від «Укртелефільму», а «Укртелефільм» був долучений потім вже постановою Кабінету міністрів», – зазначає голова комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради Вікторія Сюмар.
Щоправда, ухвалення змін до закону «під «Укртелефільм» провалилося, але на студії все ще сподіваються, що таки зможуть уникнути приєднання до НТКУ.
Отже, створення Суспільного мовлення, незалежного ані від цензури влади, ані від олігархів, яке було однією з вимог Революції гідності, наштовхнулось на саботаж старих кадрів по всій країні. І «Укртелефільм», який колись знімав відомі фільми, – яскравий цьому приклад. .
