Зовнішня політика Росії дуже подібна до тієї, яку ця країна мала ще 500 років тому: головна увага приділяється не людям, а розширенню територій, пише Foreign Affairs. Російська пропаганда і через два роки використовує трагічні травневі події 2014 року в одеському Будинку профспілок для розпалювання ворожнечі, пише Atlantic Council. А журналіст видання Vice News провів тиждень в Авдіївці, на сході України, з українським військовим Макаром.
Зовнішньополітичні амбіції Росії за останні 500 років випереджають можливості держави, пише американський історик Стівен Коткін для Foreign Affairs. Прагнучи невпинно розширювати свої кордони, Росія враховувала рівень достатку власного населення і його грамотність, а також ВВП загалом.
Наразі ж, втративши контроль над усіма колишніми радянськими республіками, Кремль поводить себе, як і на початку ХVI сторіччя, пише Foreign Affairs.
«Зібравши свою військову міць та кошти, зароблені в період високих цін на нафту, забрала частину Грузії (Абхазію та Південну Осетію), Крим, та окупувала частину України», – йдеться у статті.
Проте територія значить менше, ніж людський капітал, інвестиції, технологічні інновації – у цих галузях Росія, як і раніше, відстає. Foreign Affairs пише, що економіка Росії дорівнює лише 1/15 частині економіки Сполучених Штатів. При цьому і далі рухається в бік сировинного експорту та засилля корупції на всіх рівнях.
Не зважаючи на свою слабкість, домінуючу позицію Сполучених Штатів та зростання впливу Китаю, Росія продовжує вважати себе домінуючою державою у світі. «Країна відчуває себе скривдженою, коли інші не вважають її винятковою», – додає видання.
Росія може й далі залякувати сусідів, об’єднувати їх в економічні союзи, аби протистояти Євросоюзу та Сполученим Штатам, утім однаково залишатиметься менш потужною, адже у фокусі Кремля – не власні люди.
Якщо Росія і далі «труситиме гроші» з власного народу на оснащення армії та фінансування військових операцій без того, щоб приділити увагу потребам населення, вона розвалиться зсередини, пише Коткін.
«Панамські папери» не закінчать еру Путіна, вони лише зроблять його сильнішим»
Кремль і через два роки використовує брехню про травневі події 2014 року в одеському Будинку профспілок, коли у вогні загинули 48 осіб, як мотиватор для сепаратистів на Донбасі. Тож ця «гра на кістках», що тримається на перекручених фактах, досі є сильним фактором ненависті до української влади серед тих, хто перебуває по інший бік барикад. Про це пише Галя Койнаш для аналітичного центру Atlantic Council.
Важливо розуміти, що тоді сталось в Одесі: всі незалежні розслідування підтверджують, що сутички були зумисне спровоковані великою групою проросійських активістів, які атакували проукраїнський мітинг. Зброю та вогнепальну зброю використовувати обидві сторони, пише Atlantic Council. Утім звіти незалежних спостерігачів підтверджують, що підпал почався через «коктейль Молотова», який кинули із проросійського боку.
«Не випадковість, що багато молодих людей, – як з України, так і з Росії, – які воюють на боці сепаратистів на Донбасі, згадують ці події як каталізатор», – йдеться в матеріалі.
«Нові спроби розв’язати конфлікт в Україні»
«Коли війна перетворюється на рутину: тиждень із втомленим українським солдатом», – матеріал під такою назвою опублікував сайт Vice News. Джек Лош провів кілька днів із 46-річним Макаром, військовим української армії, що «поставив життя на паузу» для фронту.
Він воює вже два роки у 58-й механізованій бригаді, що базується в Авдіївці. Війна стала рутиною і змінює свої форми: Макаровим життям стали бетонні бункери й траншеї. Для нього друга річниця війни принесла свої надії і переживання.
«Ми всі свої зусилля спрямовуємо на створення потужної армії із підконтрольними підрозділами. Ми готові відбити будь-які провокації, якщо вони продовжаться», – каже Макар.
Найбільше військові бояться, що конфлікт знову перейде в активну фазу, пише видання. Кількість обстрілів впродовж останнього місяця дуже збільшилась, і за останню добу в зоні АТО були поранені п’ять українських солдат.
«Коли війна перетворюється на рутину»
