(Рубрика «Точка зору»)
Reuters пише про те, що залізничний міст через Керченську протоку добудують пізніше, ніж планувалося. Потяги підуть не раніше кінця 2019 року – на рік пізніше за перші автомобілі. Але в тому, що міст, найпевніше, добудують, сумніватися не варто.
Керченський міст – як Олімпіада в Сочі: не просто інфраструктура, а справжній імперський символ. Його зведення приречене тривати, тому що йдеться не про логістику, а про доведення сили. В рамках імперського підходу такі об'єкти вимірюють не бюджетною логікою, а «державною величчю».
В Україні зазвичай зі скепсисом ставляться до перспектив цього транспортного переходу. Мулисте дно протоки змусить забивати занадто глибокі палі. Сильна течія змусить витрачатися на зміцнення фундаменту. Хиткий ґрунт підвищить вартість інженерного рішення в рази. Але все це не має особливого значення – Москва забирала в України Крим теж не в рамках арифметичної бюджетної логіки. Він потрібний був їй як доказ величі, а на тлі сумарних втрат від анексії – прямих і непрямих – бюджет мосту виглядає навіть відносно скромно.
І в цьому сенсі Керченський міст нічим не відрізняється від ідеї проводити зимову олімпіаду в сочинських субтропіках. Так, дивно. Так, нераціонально. Але якщо потрібно буде – зроблять.
І всі розмови про те, що до 2019 року грошей на міст у бюджеті Росії може просто не вистачити – теж уразливі. Тому що вони не враховують головної деталі: перспективи добудови того чи іншого інфраструктурного об'єкта в Російській Федерації залежать від того, хто саме освоює виділені гроші.
Саме скорочення бюджетного пирога зовсім не означає, що стискування пропорційно торкнеться всіх, хто має до цього бюджету доступ. Зарплати, передусім, ріжуть бюджетникам, але не силовикам. Скорочення дотацій стосується найбільш беззубих регіонів – і лише в останню чергу зачіпає північнокавказькі республіки. Так і у випадку зі «всесоюзними будівництвами» – заморожені будуть ті об'єкти, підрядники яких матимуть найбільш скромні лобістські позиції.
Керченський міст будує компанія «Будгазмонтаж», що належить Аркадію Ротенбергу. Тому самому, який ще з радянських років займався дзюдо в одній секції з Володимиром Путіним, а в 90-і був спаринг-партнером майбутнього російського президента. Його називають одним із найближчих друзів Путіна – і його мільярдний статок тому найкращий доказ.
Ця деталь біографії – найкращий доказ того, що 246-ти мільярдний проект мосту буде доведений до кінця. Тому що це не лише імперський проект, а ще й особистий. Тому що освоєння грошей курирує старий товариш російського президента, який має безпосередній доступ до першої особи. І можна легко уявити, що в рамках бюджетної економії будуть урізати будь-які інші будівництва – але тільки не те, яким опікується людина, яка падала на татамі від підсічок російського президента.
І в цьому Керченський міст схожий на всю історію анексії Криму. Ніякого бізнесу – тільки особисте.
Павло Казарін – оглядач «Крим.Реалії»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті «Крим.Реалії»
