Новий керівник «Укрзалізниці» – успішний польський менеджер і рок-музикант

Варшава – Конкурс на заміщення вакантної посади директора Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виграв Войцех Бальчун – громадянин Польщі, успішний менеджер, відомий також як лідер рок-гурту Chemia. Конкурсна комісія вибрала Бальчуна серед 31 кандидата. Про обрання нового керівника «Укрзалізниці» повідомив Айварас Абромавичус, вже екс-міністр економічного розвитку і торгівлі України. Він зазначив, що Войцех Бальчун – це менеджер із великим досвідом управління, який керував одним із найбільших польських банків PKO BP, а також реструктуризував Польську державну залізницю Саrgо, був також керівником наглядової ради Польських авіаліній LOT. Радіо Свобода запитало Войцеха Бальчуна про його плани на новій посаді.

– Перш за все хотілося б знати, чому Ви вирішили узяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника «Укрзалізниці»?

​– Передусім тому, що це одна з найбільших залізниць у світі. Це величезна фірма з великими проблемами, тож мені здалося, що це може бути цікавий досвід і виклик для мене, як менеджера, який вже трохи засумував за такими великими викликами, адже відтоді, як я пішов із посади керівника Польської держзалізниці Саrgо, минуло вже три роки.

– Наскільки Ви орієнтуєтесь у ситуації на «Укрзалізниці»?

​– Я усвідомлюю, наскільки серйозною є ситуація, я намагався отримати якнайбільше даних із тих джерел, які доступні на ринку. Крім цього, я неодноразово розмовляв з людьми, які володіють відповідною інформацією. Натомість, пам’ятаючи свій досвід управління Польською держзалізницею Саrgо, я знаю, що уявлення про реальний стан ситуації я матиму щойно тоді, коли опинюся на місці і ознайомлюся з тим, що я там застану. Та очевидно, всі розмови з представниками українського уряду вказували на те, що фірма вимагає реструктуризації, що є проблеми, пов’язані з корупцією, бо фірма не створила інструментів, які могли б подолати цю корупцію.

Та я намагаюся дивитися на ситуацію не крізь призму такої негативної інформації, а крізь призму того факту, що це велетенська фірма, де працює понад 320 тисяч осіб, яка перевозить величезну кількість товарів. Україна має стратегічне місце розташування у Європі, на її території перетинаються транспортні коридори, постійно тривають розмови про створення нового «Шовкового шляху», є доступ до Одеського порту, тож цей великий потенціал мене мотивує.

Деякі процеси триватимуть багато років, нема такого чарівника, який міг би покращити ситуацію в «Укрзалізниці» помахом чарівної палички. Якщо згадати досвід польської залізниці, то процес змін, який розпочався у 2001 році триває вже 15 років. Треба визнати, що було зроблено чимало помилок, коли випробували певні рішення, які себе не виправдали. Хоча, звісно, я шукатиму якихось способів, які показали б, що позитивні зміни можна впровадити протягом короткого часу. Втім, увесь процес є доволі складним, це проект на багато років. Я взявся за це, бо вірю в позитивні зміни, хоча усвідомлюю весь ризик, який з цим пов’язаний.

– Ви очолили «Укрзалізницю» в дуже складний час для української держави...

– Звісно, теперішня ситуація серйозно впливатиме на мою роботу, я усвідомлюю ризики, та водночас розмови з українцями переконали мене, що в Україні є багато фантастичних людей, патріотів, які хочуть щось зробити для своєї держави. Мені здається, що ми, поляки, користуючись нашим досвідом, можемо допомогти Україні, щоб вона йшла у бік Заходу. Я буду керівником однієї з найбільших фірм України, тож сподіваюся, що курс на Європу буде збережено. У мене склалося враження , що в процедурі пошуку керівника «Укрзалізниці» було видно бажання знайти осіб, які мають досвід праці на інших ринках і можуть включитися в таку серйозну і складну місію.

У мене також є свої особисті причини для такого рішення, це – коріння моєї родини, яке на території сучасної України. Мій дідусь – родом з України і у нас вдома були лише гарні спогади про ті сторони. Мій дідусь та його брати – родом з околиць Рогатина, що на Івано-Франківщині, всі вони навчалися у Львові. Тож для мене, крім всього іншого, це ще й сентиментальна подорож. У нас, у поляків та українців є багато спільного. Тож попри складну історію ми спроможні співпрацювати в ім’я спільного блага.

– Тобто Ви не побоюєтеся ментальних і мовних бар’єрів?

– Меншою мірою ментальних, хоча знаю, що вони є, адже кожна країна, навіть кожна фірма має свою корпоративну культуру. Натомість мовний бар’єр – це, очевидно, щось інше. Намагатимусь якнайскоріше вивчити українську мову, а також пригадуватиму російську, яку колись усі поляки мого покоління вивчали. Дотепер усі розмови, які я провів з українською стороною, відбувалися англійською мовою. Виявилося також, що чимало українців знають польську. Сподіваюся, що я подолаю мовний бар’єр, хочу якнайшвидше вивчити мову, щоб бути добрим партнером для своїх українських працівників чи співробітників.

– У соцмережах, де коментують Вашу перемогу в конкурсі на посаду керівника «Укрзалізниці», пишуть про те, що польські потяги систематично запізнюються. Мовляв, такого польського досвіду не хотілося б в Україні.

– Передусім зазначу, що я не хотів би переносити будь-який негативний польський досвід в Україну. Мабуть, у багатьох сферах функціонування «Укрзалізниці», наприклад у технологічній, я буду приємно здивований. Я знаю, що багато залізниць краще організовані ніж Польська держзалізниця. Особисто я протягом 5 років відповідав за товарні перевезення. Але пам’ятаймо про те, що впродовж останніх років польська залізниця переживає найбільшу в своїй історії модернізацію, тому з руху виключають цілі відрізки колії, а це, на жаль, впливає на графік перевезень. Інакше кажучи, я точно не псуватиму того, що на «Укрзалізниці» є якісним, але покращуватиме те, що потрібно вдосконалити.

– Чи може так статися, що через надмір праці на посаді керівника «Укрзалізниці» у Вас зовсім не залишиться часу на Ваше захоплення, тобто на музику?

– На захоплення точно не забракне часу, тому що ніхто не працює 24 години на добу, таких роботів серед людей не існує. Якщо хтось хоче ефективно працювати, то мусить відпочивати, а мій відпочинок – це гра на музичних інструментах та написання композицій для мого гурту. Натомість я буду змушений обмежити свою концертну діяльність, тож мені доведеться підготувати заступника. Відомо, що місія керувати такою фірмою – це місія на визначений час, зрештою мій контракт також на визначений термін. Я не маю жодної гарантії, що мені все вдасться, та у мене є велика рішучість і я хочу, щоб мені вдалося. Проте на оцінювання моєї діяльності впливатиме багато чинників, зокрема таких, на які у мене нема впливу. А .