(Рубрика «Точка зору»)
Історія Росії має тенденцію циклічно повторюватися. І зараз головне – доживе путінський режим до 2017 року, чи 2016 стане останнім роком російського «імперського ренесансу»?
Путіна абсолютно не цікавить, чи є шанси в Росії вписатися в сучасний глобалізований світ.
Непомірні власні геополітичні амбіції повністю перекрили йому реалістичне бачення історичного місця Російської Федерації серед міжнародної спільноти.
Наївно було б думати, що нинішнє клептократичне керівництво цієї країни добровільно, взагалі коли-небудь, погодиться на зміну парадигми неконтрольованого ніким грабунку Росії.
При цьому, Путін веде себе так, ніби йому призначено долею знаходитися у владі безкінечно.
Хоча політична розв’язка його кар’єри може виявитися швидкою. І тим болючішою та драматичнішою вона здатна стати для російських еліт, які поставили все саме на нього.
Проте, якщо Росія і далі продовжуватиме себе ізольовувати від всього цивілізованого світу та вестиме себе войовничо і агресивно, то крах нової імперської Росії може виявитися і їхнім крахом.
Чи їм зовсім невтямки, що одного разу Росія (яка приховувала свою імперіалістичну сутність під назвою СРСР), вже намагалася змагатися з США і НАТО, спровокувавши гонку озброєнь. І де ж тепер той СРСР?
Путін загнав себе у страшну пастку
Як довго Путін ще буде залишатися при владі? Поки що він «скромно» планує тільки до 2024 року.
Але хіба хто може вірити у те, що він взагалі здатен відмовитися від президентської посади?
Ситуація складається таким чином, що він сам загнав себе у страшну пастку.
Можливо, що він ще сам всього не усвідомлює, але може статися так, що, в найближчий час Путін буде заздрити Чаушеску чи Саддаму Хусейну.
Так драматургія усунення від влади Ніколає Чаушеску тривала всього два дні, і він навіть не встиг до кінця усвідомити наближення своєї кончини.
А іракський диктатор Саддам Хусейн, ховаючись у «норі», продовжував вірити у те, що народ чекає на його повернення.
Пастка за Путіним закривається повільно. І ось у чому особлива гострота ситуації: вона закривається повільно, неухильно і робить цю ситуацію вже невідворотною.
Проте, коли тоталітарний лідер втрачає владу, то результатом може бути декілька варіантів розвитку подій.
Перший: нова група (близьких до нового лідера силовиків) перехоплює владу і формується новий режим, який, майже нічим не відрізняється від попереднього.
За ситуації, коли путінський режим тримається на цементуючій силі ФСБ-КГБ, це може відбутися у випадку, коли конфлікт, який вже прослідковується між «старим» і «новим» ФСБ, увійде у стадію критичного загострення.
У такому разі, «старе» ФСБ, неформальними лідерами якого є генерали Сергій Іванов, Микола Патрушев, Олександр Бортіков та Віктор Черкесов, вже не зможе утримувати контроль над «новим» ФСБ, яке представляють генерали Володимир Кулішов, Сергій Смірнов, Дмитро Шальков і Олександр Купряжкін.
Парадоксальність ситуації, котра склалася, полягає в тому, що хоча Путін у травні 2008 року й поставив на чолі «нового» ФСБ свою довірену особу Олександра Бортікова, однак сьогодні він не може покладатися на нових ефесбістів, з причини «нечесного» розподілу фінансових і майнових активів.
«Нове» ФСБ хоче значно більшого
Його нові соратники із ФСБ дуже незадоволені тим, що старші колеги, ще в часи президенства Єльцина, спромоглися отримати у свою власність компанії, банки, заводи та ще багато яких привабливих активів, володіння якими вони нині воліють не афішувати публічно.
Покоління «нового» ФСБ вже змушене було задовольнятися тим, що залишилося від попереднього дерибану старшими. І з цим вони ніяк не хочуть миритися.
І тут необхідно звернути увагу на той факт, що якщо в умовах колишньої відносної економічної стабільності в Росії Путіну вдавалося хоч якось стримувати ці дві антагоністичні команди, то нині це стає робити все важче і важче.
Члени корпорації нового ФСБ також хочуть свою «законну» частину з «російського пирога».
Прагнучи залишити у спадок своїм дітям і внукам хоч щось із того, що «старі ефесбісти» нагромадили в часи первісного накопичення капіталів у Російській Федерації.
Проте, це вже питання, яке явно виходить за рамки компетенції «нового» ФСБ.
Бо у такому разі необхідно буде визнати, що це нагромадження капіталів відбувалося з порушенням законів Росії.
Коли, використовуючи некомпетентність і слабкість державних інститутів, загальнонаціональні цінності дісталися кільком злочинним кланам. Серед яких і «старе» ФСБ.
Тому Путіну, в найближчий час, доведеться вибирати, на який бік він стане.
Адже, коли б він дав вказівку офіційно, в судовому порядку, переглядати приватизаційні та рейдерські операції 90-х років, то зачепить і його таємні активи.
Оскільки усі путінські фінансові накопичення в зарубіжних банках, давно вже не є секретом для західних спецслужб.
За ситуації економічної кризи в Росії, яка має тенденцію постійного погіршення і поглиблення, йому вкрай необхідно знайти «офірних цапів», на яких було б легко списати усі прорахунки його режиму.
Надскладна путінська дилема
Тому теперішня путінська дилема є не просто надскладною, вона, по суті, є трагічною для нього.
Оскільки вимагає від нього майже неможливого вибору: або продовжувати опиратися на угрупування «старого» ФСБ (підставляючи при цьому свою особисту безпеку), або ж піти на фінансові поступки «новому» ФСБ і перерозподілити, на користь цього клану, частину привласненого колись незаконним шляхом «старими ефесбістами».
Додаткова пастка для Путіна полягає у тому, що коли він затягуватиме з подібним рішенням, вибираючи занадто довго найбільш прийнятний для себе варіант, то неминуче, що одна зі сторін сама спробує вирішити це питання на свою користь.
Одним із вірогідних варіантів дій на випередження з боку «нового» ФСБ, може стати реалізація швидкого палацового перевороту, який реалізовуватиметься під виглядом соціального тиску на владу під час потужних народних виступів у великих містах Росії.
Тоді цілком можливим є другий варіант розвитку подій: для того, щоб зберегти себе, режим вирішить замінити Путіна.
Що, в подальшому, може виглядати приблизно таким чином. Підконтрольні владі телебачення та медіа повідомляють про те, що у зв’язку з різким погіршенням здоров’я президента Росії він попросився у відставку.
А тимчасово обов’язки Путіна (до оприлюднення часу проведення нових президентських виборів) виконуватиме прем’єр-міністр Медведєв.
І якщо це відбудеться дійсно саме так, то стане лише тимчасовою передишкою для влади ФСБ.
Оскільки, не дивлячись на фантастичні дуті рейтинги Путіна, достатньо тільки іскри для початку народного повстання.
Бо низькі світові ціни на нафту і газ вже не здатні слугувати соціальним буфером між владою і народом.
Тому «нове» ФСБ може (для власного самозбереження) спробувати діяти на випередження.
Таким чином, владі ФСБ-КГБ може вдатися, на певний час, відтягнути повний крах свого режиму, і цим уникнути розгромного для них третього варіанту. За якого, нове демократичне керівництво повністю заміняє путінське кримінальне угруповання.
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
