«Герої кримської весни», які йдуть: хто наступний?

Голова російських законодавчих зборів Севастополя Олексій Чалий 22 березня пішов у відставку. Два роки тому він зіграв одну з головних ролей в окупації Криму Росією і був проголошений «народним мером» Севастополя. Так само, як Сергій Аксьонов і Володимир Константинов, Олексій Чалий 18 березня 2014 року підписував так званий «договір про приєднання Криму до Росії» і деякий час виконував обов'язки «губернатора» Севастополя до призначення Сергія Меняйла. Одними з перших так званих «героїв кримської весни», які пішли з кримського політикуму, стали колишній «заступник голови» Ради міністрів Криму Рустам Теміргалієв і «виконувач обов'язків голови» адміністрації Севастополя в березні 2014 року Дмитро Бєлік.

Якою буде політика Кремля в анексованому українському Криму, чому Олексій Чалий розкидається посадами і чи залишаться на своїх посадах кримські проросійські чиновники, які сприяли анексії півострова? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії говорили політичний оглядач громадської організації «Крим.SOS» Тарас Ібрагімов і голова громадської організації «Чистий берег. Крим» Володимир Гарначук.

– Чи означає звільнення Олексія Чалого з посади «голови» севастопольських законодавчих зборів, що колишній «народний мер» програв боротьбу «губернатору» Сергію Меняйлу?

Ібрагімов: Я не вважаю, що він програв. Мені здається, політична криза в Севастополі тільки набирає обертів, набуває нової форми. Заяви Олексія Чалого про те, що він домагатиметься виборів «губернатора», говорять про те, що гра тільки починається. У нього не вистачало голосів у законодавчих зборах для того, щоб відправити у відставку Сергія Меняйла, але цього було достатньо, щоб ухвалювати важливі рішення, – нагадаю: 13 із 24 депутатів. Зараз посаду «спікера» обіймає депутат Катерина Алтабаєва, і вона теж перебуває в команді «прочалівських». Він же просто остаточно відійшов від політичної бурі, яку сам і створив.

​Гарначук: Відставка Олексія Чалого зовсім не означає його поразку в конфлікті з будь-ким. Є дуже проста логіка. Візьміть історію Росії чи України і подивіться, хто з чиновників подібного рангу і авторитету самостійно пішов у відставку за останні 25 років. Мені здається, таких знайти складно. Говорити про те, що Олексій Чалий якимось чином комусь програв, не можна. Виникла абсолютно нова конфігурація, коли у нього більше свободи, ніж будь-коли раніше. Адже робота на будь-якій керівній посаді в регіоні в російських реаліях передбачає дуже щільну взаємодію з федеральним центром і російською Адміністрацією президента – перш за все, з управлінням внутрішньої політики, яке контролює і координує роботу виконавчої і законодавчої гілок влади. Олексій Чалий же вийшов з тієї парадигми, в яку заганяють усіх губернаторів Росії щодо взаємодії в корупційних схемах. Він ніколи не займався розкраданням грошей, лобіюванням своїх особистих або бізнес-інтересів, і зараз ми бачимо, що він зламав гру російської Адміністрації президента, а також представника російського президента в Криму Олега Белавенцева і міністра оборони Росії Сергія Шойгу, які опікуються роботою Сергія Меняйла.

– Але ж, по суті, Олексій Чалий пішов з посади, яка давала йому важелі впливу на виконавчу владу.

Гарначук: Незалежно від того, який формальний статус Олексія Чалого, він має глобальний і незаперечний авторитет серед севастопольців. Не важливо, буде він головою законодавчих зборів чи ні.

– У чому секрет тих, хто залишився у своїх кріслах за два роки після «кримської весни», Тарасе?

Ібрагімов: Такі люди, як правило, абсолютно системні і повністю вписуються в загальноросійські політичні реалії, а Олексій Чалий – людина несистемна. Я вважаю, що з його відставкою завершився найцікавіший етап політичної кризи в Севастополі. Взагалі політичне життя в Криму після анексії дуже точно описав Сергій Меняйло в інтерв'ю телеведучому Володимиру Познеру: «Парламент – це не місце для дискусій». У цілому політика на півострові нецікава, системна і передбачувана.

– Чи означає це, що Сергій Аксьонов і Володимир Константинов сидітимуть у своїх кріслах тільки через лояльність Москви?

​Ібрагімов: Із кримськими керівниками все так і є. Зараз прибирати будь-яку з великих політичних фігур з життя півострова небезпечно для Москви. Якщо Сергій Аксьонов і Володимир Константинов будуть і далі припускатись помилок, то все одно втримаються на своїх посадах через необхідність не розхитувати ситуацію. Їхня відставка буде означати, що перехідний період на півострові закінчився, що він влився в звичайну російську повсякденність.

Гарначук: Я не зовсім згоден з такою оцінкою. На мій погляд, щодо кримських «керівників» відлік уже йде. У Росії є певний набір критеріїв для оцінки роботи «губернаторів». У першу чергу, це відсутність конфліктів керівника з федеральними чиновниками, правоохоронними та законодавчими органами і виконання певних завдань: збереження соціальної, політичної стабільності в регіоні. Сергій Аксьонов виконує функцію символу, який «повернув» Росію до Криму. У нього, звісно, карт-бланш, порівняно з іншими губернаторами, багатьох із яких уже давно б відправили на відпочинок за те, що дозволяє собі Сергій Аксьонов. Але чим більше проблем він приносить російському керівництву, тим ближче його відставка.

– Чому в Крим не надіслали десант федеральних чиновників після березня 2014 року?

Ібрагімов: Потрібно було зберегти на ключових посадах публічних людей, які зіграли вирішальну роль під час анексії, щоб підкреслити стихійність, «народність» події.

Гарначук: Я спостерігав ці процеси особисто. Команда Сергія Аксьонова та Володимира Константинова самостійно визначала, кого призначати на ключові посади, і оскільки вони мали уявлення тільки про українську кумівську політику часів президента Віктора Януковича, то біля керма Криму виявилися їхні друзі, родичі, коханки. Це при мені відбувалось і викликало явне невдоволення кримчан. Володимир Константинов буквально протягнув у депутати коханок – фактично це гарем, на мій погляд. Дуже важливо розуміти, що коли федеральна влада пропонувала свою допомогу, то їх у грубій формі посилали. «Міністерство у справах Криму» пропрацювало всього рік, тому що йому просто не давали працювати діячі кримського «уряду». Було негласне завдання не давати жодної звітності, всіх несвоїх виживати.

– Але все ж була якась домовленість про те, що Крим – це «вотчина» Сергія Аксьонова?

​Гарначук: На момент «входження» Криму до складу Росії Сергій Аксьонов був «лідером», який виконав поставлені йому завдання, – єдиним «лідером», якому довіряли і кримчани, і росіяни. Природно, всі знали про його минуле. Президент Володимир Путін завжди дає карт-бланш губернаторам на 2-3 роки, щоб ті навели порядок у регіоні всіма доступними їм засобами і показали результат. У випадку з Сергієм Аксьоновим цей термін закінчується, до нього все більше і більше запитань, чому Крим не розвивається. Але поки що його залишили «керівником» за роль під час «кримської весни» і за рішучість, енергійність під час «перехідного періоду».

– Дякую, Володимире. Чи залишається Крим пріоритетним регіоном для Москви, Тарасе? Як ситуацію в тому ж Севастополі можуть оцінювати в Кремлі?

Ібрагімов: Складно прогнозувати і говорити про це. Показовим був візит на півострів представників пропутінського «Загальноросійського народного фронту», який оцінює роботу губернаторів. Вони навіть спробували помирити Олексія Чалого і Сергія Меняйла, і за підсумками звіту активістів можна було очікувати жорсткої реакції саме на дії «губернатора», з огляду на всі його помилки і слабкість як управлінця. Однак такого звіту не було, формулювання сильно пом'якшили, і тоді стало зрозуміло, що, швидше за все, Олексій Чалий відступить. Зараз найцікавіше запитання: чи не вичерпав він свій ліміт лояльності Кремлю? Чи розглядають його як кадровий резерв? Щодо Сергія Меняйла жодних рухів чекати не варто.

Оригінал – на сайті «Крим.Реалії»