Російські суди 23 березня розглядають відразу дві апеляційні скарги щодо вироків опозиціонерам. У Московському міському суді відбулися слухання у справі активіста Ільдара Дадіна, якого в грудні 2015 року відразу в Росії засудили до трьох років колонії за неодноразове порушення правил проведення публічних акцій – засідання перенесене на 31 березня. У Краснодарському крайовому суді цього ж дня розглядається скарга щодо вироку кубанській активістці Дар’ї Полюдовій, яку засудили до двох років колонії-поселення за екстремізм і заклики до сепаратизму.
Справа проти Ільдара Дадіна була порушена в січні 2015 року. Російські слідчі органи визнали, що Дадін порушив правила на чотирьох акціях, хоча сам активіст стверджує, що пікети були одиночними і додаткового узгодження не вимагали. 7 грудня 2015 року Басманний суд Москви засудив його до трьох років колонії загального режиму, що на рік більше, ніж просив прокурор. Правозахисники назвали цей вирок «атакою на свободу слова» і засумнівалися в тому, що стаття, за якою було засуджено Дадіна, відповідає Конституції.
– Позиція захисту не змінилася, – пояснює Анастасія Зотова, дружина засудженого Ільдара Дадіна. – Стаття 212.1 суперечить Конституції. Але навіть якщо судити за цією статтею, то потрібно взяти до уваги, що Ільдар не порушував правил проведення мітингів, тому що стояв в одиночних пікетах, а одиночні пікети не вимагають повідомлення.
– Ви самі сподіваєтеся на якийсь успішний результат цієї апеляції?
– Я сподіваюся. Але є ще думки про те, що можуть зменшити термін до півтора або двох років, які просив прокурор. Є надія на те, що, можливо, дадуть умовний термін. Хотілося б в це вірити, але це така слабка-слабка надія, впевненості в цьому, звичайно, немає. Хоча дуже-дуже хотілося б, щоб Ільдар вийшов.
– Після вироку Ільдару завдяки Вам почалася серйозна кампанія проти статті 212.1, і є відчуття, що влада почала спокійніше реагувати на тих, хто виходить на пікети. Чи помилкове це відчуття?
– Це дуже дивна історія. Дійсно, в Москві є люди, яких можна вже посадити. Наприклад, проти Марка Гальперіна вже була заведена справу, і Марк Гальперін продовжує ходити на ці акції, і його продовжують затримувати. За бажання його могли б закрити, але не закривають. І чому це відбувається, незрозуміло. Є й інші люди, які також виходять на акції, їх також затримують періодично, і там теж є чотири протоколи про адміністративні порушення, але їх теж не звинувачують у кримінальному злочині. Я не дуже вірю, що це пов'язано з нашою активністю, бо не на такому рівні все ж ця наша активність, щоб впливати на державні рішення. Але, дійсно, добре, якщо нікого не посадять. І було б ще краще, якби випустили Ільдара і скасували цю статтю, тому що вона, дійсно, відрізняється навіть від всіх інших драконівських законів. Вона просто суперечить російській Конституції!
– А які є новини про самого Ільдара? Ви писали, що в СІЗО зламалася пошта і не вдається з ним зв'язуватися. Щось з’ясувалося?
– У нас було чотири способи спілкування з ним. Перший – через правозахисників, які ходили до Ільдара, передавали якісь речі і привіти. Другий – це адвокат, який теж ходив, зустрічався і так далі. Третій – листи через пошту Росії, зі штампом, в конвертах. І четвертий – листи через ФСВП (Федеральної служби виконання покарань Росії – ред.) електронною поштою. Після весілля (весілля Анастасії Зотової і Ільдара Дадіна відбулося в СІЗО 25 лютого 2016 року – ред.) через тиждень мені прийшов лист з такими словами: «У мене все добре, я дуже радий би побачити, не можу писати, напишу в наступному листі». Ось я чекаю наступного листа, тиждень його немає, 10 днів його немає, два тижні його немає – і у мене вже паніка. Швидше за все, це через роботу пошти. Тому що потім, минулої п'ятниці, мені прийшов лист з пошти Росії, і того ж дня прийшли листи через ФСВП електронною поштою, тобто ті листи, які він надсилав протягом цих двох тижнів, прийшли в один день. Там було написано, що все добре, нічого страшного не сталося.
– А він буде в суді? Чи по відеозв'язку його підключать?
Може, суд побачить суспільний резонанс, і йому буде не дуже комфортно порушувати всі можливі правила і ув`язнювати людину незаконноАнастасія Зотова
– Ільдар сам писав клопотання і навіть, наскільки я знаю, не одне, про особисту участь в процесі. Але зазвичай в Московському міському суді на апеляцію нікого не привозять, вони кажуть, що відеозв'язок – це теж особиста участь в процесі. Ми, друзі Ільдара, закликаємо якомога більшу кількість людей прийти в суд, тому що, можливо, від цього буде залежати рішення суду. Одна справа, коли саджають людину, яка нікому не цікава, її тихо посадять і нехай собі сидить. А інша справа – якщо суд, який ухвалює рішення, зрозуміє, що ця справа викликає великий суспільний резонанс, оскільки були порушення в суді, справу не призупинили, коли була зареєстрована скарга до Конституційного суду з приводу статті 212.1. Може, суд побачить суспільний резонанс, і йому буде не дуже комфортно порушувати всі можливі правила і ув`язнювати людину незаконно.
Крім того, мені здається, дуже важлива підтримка. Якщо Ільдар все-таки відправиться в колонію, це питання і про те, що з ним буде в колонії: людину, яку там ніхто не знає, легко побити, якщо всім начхати, то ніхто за нього не заступиться. А якщо знову ж буде видно, що його справа набула суспільного резонансу, за ним спостерігатимуть правозахисники, то навряд чи в колонії з ним зроблять щось погане. І навіть якщо він буде сидіти, чи вийде умовно-достроково звільнитися або йому доведеться досидіти до кінця, але він вийде цілий і неушкоджений, – сподівається Анастасія Зотова.
За статтею 212.1, крім Ільдара Дадіна, до відповідальності притягнуто ще три людини – це активісти, які регулярно брали участь в протестних пікетах: Марк Гальперін, справа щодо якого вже близько року перебуває на стадії розслідування, Володимир Іонов, який напередодні вироку за цими звинуваченнями покинув Росію, і Ірина Калмикова, яка також через кримінальне переслідування виїхала за межі Росії. Володимира Іонова і Ірину Калмикову оголосили в розшук.
Ще одна опозиціонерка, яка 23 березня чекає рішення за апеляційною скаргою, – кубанська активістка Дар’я Полюдова. Вона не вірить, що суд її виправдає, хоча сподівається на те, що вдасться хоча б зменшити термін покарання. Дар’ю Полюдову, 27-річну активістку, організатора «Маршу за федералізацію Кубані», засудили на два роки колонії-поселення за пости в соціальній мережі «ВКонтакте». Зокрема, слідство і суд визнали екстремістськими перепост картинки з текстом «Етнічні українці Кубані хочуть приєднатися до України» та запис, в якому Полюдова покладає відповідальність за всі теракти і біди в Росії на Володимира Путіна і запитує: «Чому росіяни, як українці, не можуть повалити режим?». Дарина Полюдова провину заперечує і вважає, що її переслідують за політичні погляди. У своїй апеляційній скарзі активістка просить суд скасувати вирок через процесуальні порушення і виправдати її. При цьому вона вважає, що тільки громадські акції на її підтримку зможуть вплинути на рішення суду.
– В апеляційній скарзі я вказала, що в моїх діях немає складу злочину, немає наміру до насильницького повалення конституційної влади. Однак свідок Сергій Титоренко (ще один кубанський активіст, який був засуджений за екстремізм, однак, як вважає Дарина Полюдова, уклав угоду зі слідством і дав свідчення проти неї в суді – ред.) сказав, що я нібито йому особисто говорила про те, що я хотіла повалити режим насильно, це записано в його показах. У суді він це спочатку заперечував, а потім все-таки погодився зі своїми першими показами. Також моя апеляція була заснована на тому, що в суді першої інстанції не дотримувався принцип змагальності сторін. Всі дослідження, висновки, які сторона захисту подавала у справі, не бралися до уваги судом. В ході судового засідання у нас було дослідження лінгвіста Ірини Левонтіної. Висновки цього дослідження суперечать висновкам декількох експертів, яких запитувало обвинувачення. Але дослідження Ірини Левонтіної взагалі не було занесено до протоколу судового засідання, не було відображено, що саме я подавала клопотання про долучення його до справи. Крім того, ніхто зі свідків захисту не говорив про те, що я хотіла повалити режим насильно. Тільки Титоренко таке стверджував. Його свідчення не варто брати до уваги, але суд його показання взяв до уваги. Решта всі свідки говорили, що це їх особиста думка, що я закликала саме до насильницького повалення, а Титоренко саме стверджував.
– Я правильно розумію, що, виходячи з тих порушень Кримінального процесуального кодексу Росії, про які Ви говорили, Ви будете просити скасувати вирок?
– Так, скасувати і виправдати, хоча розумію, що виправдання майже неможливе. Я максимум розраховую, щоб «скоротили» покарання на півроку. Але я не думаю, що і це станеться. Зараз, якби на мою підтримку виступили, як на підтримку Савченко, по всій Росії, можливо, це б і вплинуло на вирок. А так, кілька пікетів в регіонах – це сильно на вирок не вплине. По-тихому легше засадити людину, тому що, наприклад, можна сказати щось в суді. У нас суди в адміністративних справах, зі мною приїжджав опер Котенко з ФСБ Росії. Він теж домовлявся, мабуть, з суддею. У нас суди по ідеї повинні бути незалежним органом, а насправді вони підкоряються ФСБ, ще якомусь рішенню згори. Люди зараз забули про мою справу, а коли мене вже посадять, мені вже не потрібні будуть ці пікети на підтримку. Мені саме зараз вони потрібні, тому що так можна хоч якось привернути суспільну увагу і вплинути на вирок.
– Ви вважаєте, що саме громадська підтримка може вплинути на рішення суду? Тільки вона? Чи, може, ще якісь фактори?
– Ні, я вважаю, що тільки громадська підтримка може вплинути саме на рішення суду. Тому що це не звичайний «кримінал», де щось може зробити захисник. Тут справа політична.
– З моменту Вашого вироку вже кілька місяців минуло. Як Ви це час провели? На Вас чинили тиск чи все було досить спокійно?
– Увесь цей час ніхто на мене не тиснув. Я була здивована. До вироку постійно саджали на добу. Мабуть, зараз вирішили зробити по-тихому. Вони самі розуміють, що садять незаслужено і тим самим вони привертають увагу до моєї справи. Мабуть, тому вони вирішили на час від мене відстати, щоб все мене забули і залишити вирок в силі.
– У Вас самої які очікування? Як Ви налаштовані?
– Я хочу заявити клопотання про повторний допит свідка Титоренка. Якщо суд задовольнить клопотання, то, може, засідання перенесуть. Крайовий суд зазвичай краще дотримується процесуальних моментів. Хоча я думаю, що там вже все готово, бо був один епізод. У перерві під час першого засідання щодо моєї апеляційної скарги (10 березня 2016 року – ред.) один слухач мені розповів, який трохи затримався, коли всі пішли на перерву, і почув, що суддя прокурору каже: «Ну, ось, а ти хотів, щоб одним днем все обійшлося». Можливо, цього разу все відбудеться.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
