Гуманітарна катастрофа на окупованих Росією територіях Донбасу триває вже два роки, і не видно ніяких перспектив її припинення та встановлення бажаного для всіх нас миру.
Нещодавно у Торезі відсвяткували Масляну. По школах та на сходах біля Палацу культури імені Маяковського організували спалення опудал зими, які, мабуть, символізували собою зло та війну. Опудала згоріли на очах виснажених від синдрому вигорання людей та дітей, залишивши після себе купку попелу. Але полум’я від них не згасло. Синдром вигорання (нервового виснаження) продовжує спалювати наші душі та тіла. Конфлікту між внутрішніми сподіваннями кожного на мир та спокій і зовнішніми загрозами війни та безладу нема кінця.
В нашій теперішній реальності примирення та прощення не видно. Навпаки, росте конфронтація, знову чутно постріли гармат
Прощена неділя – це християнське свято, коли ми прощаємо одне одного й чекаємо на примирення навіть зі своїми ворогами. Так воно повинно бути для тих, хто вірує в Бога та Добро, але в нашій теперішній реальності примирення та прощення не видно. Навпаки, росте конфронтація, знову чутно постріли гармат та систем залпового вогню на полігоні під Торезом і на лінії зіткнення. Замість гуманітарних конвоїв з Росії через місто їдуть нові воєнні машини та військові. Люди, які сподівалися на мир та пережили важку зиму, з острахом чекають нового етапу «російської весни».
Явища гуманітарної катастрофи набирають явних ознак на окупованих Росією територіях. Нещодавно гуманітарний штаб Ріната Ахметова «Допоможемо» не зміг видати в продуктовому наборі задекларовані консерви і замінив їх борошном.
Люди похилого віку були розчаровані цим фактом, але всі поставились до цього з розумінням. Гуманітарна допомога з Росії зовсім перестала надходити.
Якщо глянути на полиці магазинів та ряди базарів, в «ДНР» – продуктовий рай, а на практиці люди голодують
Хронічні затримки з виплатою заробітної плати серед робітників та шахтарів Тореза (платять проценти за листопад 2015 року), жалюгідні за розміром зарплати вчителів та вихователів, жебрацькі пенсії за курсом 2 рублі до 1 гривні призводять до низької купівельної спроможності населення. Товари за високими цінами мало хто може купити. Тому, якщо глянути на полиці магазинів та ряди базарів, в «ДНР» – продуктовий рай, а на практиці люди голодують.
Є випадки, коли надлишок нереалізованих запашних ковбас, копченого сала, овочів підприємці намагаються доставити у Ростовську область Росії. Але на кордоні пильні прикордонники РФ конфіскують цю смакоту й знищують в ямах, пересипаючи хлором. Для фіскальних органів, митниці, епіднагляду, фітоконтролю «ДНР» і «ЛНР» не існують. Нема документів з українським тризубом – нема і доступу продуктів у Росію.
Хтось із наших жителів сподівався на високі російські пенсії чи навіть на повернення у часи СРСР? Машини часу не вийшло. Час спинився. Прийшла гуманітарна катастрофа
Лютневі відлиги змінилися теплими днями березня. Жінки з промерзлих домів вибралися в городи, прибирають біля будинків уздовж розбитих вщент, колись асфальтованих, доріг. Повз них туди-сюди проносяться ваговози з вугіллям з «дірок», з порізаним на металобрухт обладнанням колись працюючих заводів та фабрик. Хтось із наших жителів сподівався на високі російські пенсії чи навіть на повернення у часи СРСР? Машини часу не вийшло. Час спинився. Прийшла гуманітарна катастрофа, якої ніхто не чекав.
Кількість рейсів автобусів Донецьк – Москва, що прямують через Торез, зросла у кілька разів. На Москву вони йдуть майже порожні. У зворотному напрямку – переповнені
Багато переселенців повертаються на окуповані території. Існує політична тенденція витіснення біженців з території Росії назад в Україну. Розповідають, що на них полюють у метро Москви та Санкт-Петербурга, перевіряючи документи – дозвіл на роботу та проживання на території Росії. Порушників відловлюють і розміщують в спеціальних таборах для повернення на територію України. Кількість рейсів автобусів Донецьк – Москва, що прямують через Торез, зросла у кілька разів. Показово те, що на Москву вони йдуть майже порожні. У зворотному напрямку – переповнені.
На 1 робоче місце претендує 10 безробітних
Нещодавно у засобах масової пропаганди «ДНР» з’явилася інформація про те, що чисельність населення Донецька нібито досягла довоєнного рівня – 900 тисяч. Пояснити цей приріст населення можна тим, що Росія має намір підняти чисельність своїх прихильників на так званих «виборах» місцевої адміністрації ОРДЛО (окремих районів Донецької та Луганської областей). Повертаючись у такі бажані для них домівки, люди стикаються з проблемами дедалі більшого безробіття. На 1 робоче місце претендує 10 безробітних. Нема роботи – нема за що жити та їсти. І це знову веде до збільшення масштабу гуманітарної катастрофи.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, м. Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
