Вдова Литвиненка у США просить покарати вбивць її чоловіка хоча б санкціями

Дотримуватися власних демократичних принципів та розширювати санкційні списки – до таких кроків закликали американську владу російські опозиціонери. У вашингтонському науково-дослідному центрі Atlantic Council відбулася зустріч із вдовою Олександра Литвиненка, який помер від отруєння радіоактивною речовиною, та іншими жертвами і борцями з путінським режимом.

У січні британський суддя Роберт Оуен оприлюднив результати громадського дізнання у справі вбивства Олександра Литвиненка, які спричинили ефект вибуху бомби. Ймовірно, що виконавці злочину, Олексій Луговий та Дмитро Ковтун, діяли під керівництвом ФСБ, йдеться в доповіді, а Володимир Путін схвалив отруєння радіоактивним полонієм колишнього співробітника російських спецслужб. Серед можливих причин вбивства називаються критика Литвиненка на адресу Володимира Путіна та ФСБ, розслідування ним причетності ФСБ до вибуху будинків в 1999 році, співпраця Литвиненка з іспанськими правоохоронцями у розслідуванні зв’язків російської влади з організованою злочинністю в цій країні, та навіть публічне припущення Литвиненка, що Путін є педофілом.

Вдова Олександра Литвиненка Марина, якій довелося довго судитися з британським урядом, аби ці свідчення побачили світ, хоче, аби на них уважно подивилися у вищих колах Вашингтона.

«Майже 10 років тому мій чоловік Олександр Литвиненко, Саша, був вбитий. У лікарні на лікарняному ліжку він сказав неймовірні слова Володимиру Путіну: тобі, може, вдасться примусити одну людину замовчати, але відлуння протестів навколо світу звучатиме у твоїх вухах до кінця твого життя», – сказала вона під час зустрічі в Atlantic Council.

В інтерв’ю «Голосу Америки» Марина Литвиненко розповіла, що опублікована доповідь, в якій зібрана величезна кількість фактів, дозволила іншим критикам режиму Путіна виступати зі звинуваченнями.

«В Англії дуже серйозно ставляться до обґрунтованих звинувачень. Я думаю, те, що ми зробили в суді, дало велику можливість іншим людям теж про це говорити, не побоюючись, що їх поведуть до суду за наклеп. Це все тепер має легальну основу. Це вже зовсім інший рівень дискусії», – наголошує Марина Литвиненко.

У Вашингтоні Литвиненко намагається зрозуміти реакцію високопосадовців та членів Конгресу на цю доповідь та знайти шляхи покарати винних.

«Ми розуміємо, поки Луговий і Ковтун, які названі вбивцями мого чоловіка, мають протекцію в Росії, єдина можливість впливати на Росію – або через міжнародні або персональні санкції», – каже вона.

Колишній компаньйон Бориса Березовського Олександр Гольдфарб вірить, що публікація доповіді судді Оеуна допоможе Заходу зрозуміти сутність російського режиму. В Atlantic Council він пояснював, що російський режим є ворожим до Заходу за своєю суттю, в існуванні демократії та вільних суспільствах він бачать загрозу для себе. Загравати, домовлятися чи навіть критикувати російську владу – марно.

«Радянські лідери більше зважали на свою репутацію, ніж ті, що зараз. Але сьогоднішні лідери мають власну вразливість. Їхні активи та весь стиль життя залежать від Європи. І це потужний важіль впливу на них», – говорить Гольдфарб.

Російський опозиціонер Володимир Кара-Мурза, як і Литвиненко, був отруєний, але йому вдалося вижити. Він говорить, що російській опозиції не потрібно, аби Захід допомагав їй будувати демократію в Росії.

«Демократичні зміни в Росії – це наша справа, справа російських громадян і опозиції. Ніхто ззовні це робити не може і цього не треба. Єдине, що ми просимо у наших друзів і партнерів на Заході, аби вони діяли згідно з власними принципам та цінностями. Зокрема, аби вони перекрили нарешті доступ до своїх країн та фінансових систем чиновникам, які замішані в корупції та порушенні прав російських громадян. Ці люди не заслуговують на те, аби користуватися привілеями, які дає вільний демократичний світ», – вважає Кара-Мурза.

Подібні візити, кажуть присутні на події, необхідні, аби західні лідери не забували, з ким вони мають справу в особі російської влади.