16 березня минає два роки відтоді, як в анексованому Росією українському Криму провели так званий «референдум». Згортання свобод на цій окупованій частині України відбувається надзвичайно швидко, констатують правозахисники. Якщо Кремль чи підконтрольна йому кримська «влада» захочуть прибрати «незручну людину» – потрібна стаття закону знайдеться. І для переслідування інакомислячих найчастіше застосовують норми про мітинги, екстремізм, сепаратизм та тероризм. Про ці реалії життя Криму розповіла в інтерв'ю Радіо Свобода координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
– Для цього створили цілий розділ кримінального права Росії. З юридичної точки зору ці статті, особливо антиекстремістське законодавство, досить розмиті, їх можна використовувати фривольно. Так це і робиться: російська практика за 10 років як на Кавказі, так і в інших регіонах показала, що це законодавство в основному використовувалось для усунення релігійних чи політичних опонентів.
І за 2 роки в прискореному темпі весь цей макет переноситься на Крим. Справа Сенцова в цьому плані – найяскравішій приклад «антитерористичного» законодавства. Навіть якщо передбачити, що двері підпиляли, як звинувачують Сенцова, то це – максимум хуліганство, згідно із законами Росії. Але суд приймає точку розу політичної ситуації, і Путіна зокрема.
А з 9 травня 2014 року Росія ввела ще нову 280.1 статтю: умовно, за сепаратизм і заклики до порушення територіальної цілісності. Наприклад, кримінальні справи щодо журналістки Анни Андрієвської чи журналіста Андрія Клименко: вони писали певні статі, які в Росії розцінюють як заклики до порушення територіальної цілісності.
Є ще несанкціоновані обшуки у домівках мусульман у «справі Хізб ут-Тахрір». Це формальна ширма, щоб залякати людей
Є ще несанкціоновані обшуки у домівках мусульман у «справі Хізб ут-Тахрір». Це формальна ширма, щоб залякати людей. Якщо проаналізувати, це все дуже вибірково відбувається. Якщо людина з проросійською позицією вийде і буде казати що Китай – це Росія, йому нічого за це не буде. Але якщо вийде людина і почне кричати Крим – це Україна, то до нього будуть запитання. Хоча фактично начебто і там, і там ми говоримо про однакові речі.
– Кримські та російські медіа, за невеликим винятком, поширюють багато мови ненависті, розбурхують конфлікт. Незалежним журналістам упродовж останніх двох років зовсім «перекрили кисень»?
Мови ворожнечі багато, рівень пропаганди приголомшує. Є прямі заклики до ненависті, нетерпимості. Є заклики до фізичних загроз
– Мови ворожнечі багато, рівень пропаганди приголомшує. Є прямі заклики до ненависті, нетерпимості. Також до того, щоб українських активістів або кримських татар усунули в Криму, є заклики до фізичних загроз. І цю мову ворожнечі підтримує де-факто «влада».
Створюються такі умови, щоб максимально контролювати чи обмежувати можливості ЗМІ вільно писати. Тож більшість журналістів, які намагаються писати опозиційно, працює практично в підпіллі. Вони завжди дуже ризикують. Але проблема ще й, що через це місцеве населення і люди за межами Криму не можуть знати, що відбувається на півострові.
Багатьом місцевим медіа забороняють писати про обшуки в будинках кримських татар
Наприклад, багатьом місцевим медіа забороняють писати про обшуки в будинках кримських татар. А знання та інформація – це ж інколи ключовий момент у власній безпеці.
Будь-яка людина, навіть співробітник ФСБ може написати кляузу на «незручне» ЗМІ. Це дуже зручний інструмент для ліквідації медіа
А ще і нещодавно було загрозливе рішення російського Конституційного суду, що фактично дозволяє використовувати анонімні доноси. Будь-яка людина, навіть співробітник ФСБ може написати кляузу на «незручне» ЗМІ, адже все-одно не можна в суді назвати імені, хто написав цей донос. Це дуже зручний інструмент для ліквідації медіа, які критикують місцеву «владу», а тим більше – Путіна.
– Що українського псевдовлада залишила в Криму, окрім людей? Наприклад, яка ситуація з Київським патріархатом?
Українська православна церква вже втратила чотири храми Київського патріархату. Половина священиків виїхала, інша половина здебільшого приїжджає лише на недільні служби. І триває боротьба за Кафедральний собор в Сімферополі
– У нього найскладніше становище. Українська православна церква вже втратила чотири храми Київського патріархату. Половина священиків виїхала, інша половина здебільшого приїжджає лише на недільні служби, – не можуть перебувати там постійно. Ну, і триває боротьба за Кафедральний собор в Сімферополі, намагаються забрати в нього приміщення. Це довга історія триває другий рік. На сьогодні архієпископу Клименту виставили абсолютно нереальні суми за оренду приміщення собору. Зрозуміло, що в церкви немає таких грошей. Тож це така собі спроба ліквідації цієї церкви.
– Як щодо української літератури?
В російському «чорному списку» книжок – не лише мусульманська, ісламська література, а й тема Голодомору. У Феодосії працівницю бібліотеки вже оштрафували
– Російське екстремістське законодавство дозволяє також обмежувати і українську літературу. В російському «чорному списку» книжок – не лише мусульманська, ісламська література, а й тема Голодомору. У Феодосії працівницю бібліотеки вже оштрафували, тому що, мовляв, знайшли книжки на цю тему.
Наукові установи – також у занепаді
Наукові установи – також у занепаді. Наприклад, шість чи сім університетів об’єднали в так званий «Таврійський університет». Зокрема, в процесі скоротили українські кафедри.
Сімферопольський архів, був період, коли його закрили наче для ремонту. Але співробітники і свідки розповідають, що частину документів оцифрували і вивезли в Москву
Нещодавно була проблема з архівами: частину з них намагаються виселити з приміщень, не пропонуючи нічого взамін. Наприклад, Сімферопольський архів був досить великий із багатьма цікавими документами, які пов’язані з радянською частиною історії України, серед них і документи НКВД. Був період, коли його закрили наче для ремонту. Але співробітники і свідки розповідають, що частину документів оцифрували і вивезли в Москву. І тепер де будуть ці документи – велике питання. Чи не знищить їх Росія?
– Є така думка, що чим більше санкції тиснутимуть на Путіна, тим більше він відпускатиме «лещата» впливу на Крим. Ви вірите в цей сценарій?
Спільні зусилля не лише України, а й Європи і США матимуть результат
– Я вірю, що спільні зусилля не лише України, а й Європи і США, звісно, матимуть результат. Силами України цю проблему не вирішити. Мало того, це і не є українською проблемою. Ця проблема, на мою думку, світова, говорю як історик. Це приклад реальної інтервенції, адже ми говоримо не про період ХХ сторіччя, коли весь світ воював. Зараз у світі час спокою і міжнародних домовленостей.
Питання України, і в першу чергу Криму, є прецедентом. Санкції – лише один із механізмів, не думаю, що на них має все закінчуватись
Питання України, і в першу чергу Криму, є прецедентом. І не важливо: Путін це чи не Путін. Коли з’явиться якийсь тиран і скаже: «А більше немає ніяких домовленостей, я порушую Будапештський меморандум, Європейську конвенцію. І що ви мені зробите?» Що ми тоді робитимемо? Санкції – лише один із механізмів, не думаю, що на них має все закінчуватись.
Щонайменше, економічні санкції мають бути не лише проти Росії як держави, але й персональні. Також потрібні політичні санкції, через які Росія буде змушена іти на переговори, звільнити Савченко.
– А льотчиця Надія Савченко є прецедентом для світу?
Якщо ситуація з Надією матиме сумний фінал – це буде проблема не лише України, а й трагедія для світу
– Якщо ситуація з Надією матиме сумний фінал – це буде проблема не лише України, а й трагедія для світу, який не знайшов механізму спільними зусиллями врятувати одну людину. Тому так, потрібно шукати нові механізми. І, можливо, все закінчиться оновленням механізмів безпеки як у Європі, так і в усьому світі. Адже це, дійсно, виклик для усіх країн, як реагувати на пряму і вже неприховану агресію.
ДОВІДКА
|
Кримська правозахисна група підготувала детальний звіт по кожній політичній справі українських полів’язнів з Криму. За даними Ольги Скрипник, зараз порушено дев'ять справ за проукраїнську позицію. Серед них Володимир Балух, якого судили за вивішений на даху український прапор. Також є групова «справа 26 лютого», в якій фігурують переважно кримські татари, які вийшли проти псевдореферендуму в Криму. Також у звіті описані деталі справ Олега Сенцова й Олександра Кольченка. Кримська правозахисна група фіксує випадки зникнення людей на півострові, розділяючи їх на дві групи: з ознаками насильних дій та з політичних мотивів. Правозахисники нарахували вісім таких зникнень, що мають політичний підтекст. |
