ІК
Зазвичай білоруси, які воюють на сході України, приховують своє обличчя. Але тиждень тому у спільноті «Об'єднання патріотів» у Facebook з'явилося фото білоруса з позивним «Тур» з окопів Донбасу. Радіо Свобода «Тур» погодився назвати своє справжнє ім'я – Олексій Скобля. Йому 25 років, родом з Мінська.
– Спочатку я приховував своє обличчя, але мені це, насправді, вже набридло. Крім того, я не збираюся найближчим часом повертатися. Не збираюся повертатися, поки Лукашенко при владі.
– Чому Ви вирішили поїхати воювати?
І для України, і для Білорусі Росія – це ворог
– Тому що і для України, і для Білорусі Росія – це ворог. І треба допомогти українцям впоратись з ворогом.
– А Ви до цього служили в білоруських Збройних силах?
– Ні, не служив. Ніякої військової підготовки у мене не було.
– До війни Ви брали участь в суспільно-політичному житті Білорусі?
– Майже ні. Кілька разів був на мітингах. Але до жодних політичних або громадських організацій я не входив.
– Чи важко потрапити на Донбас, у волонтерські батальйони?
– Насправді, це нескладно. Ти приходиш в мобілізаційний центр, проходиш навчання, і тебе розподіляють у батальйон.
– А які вимоги до добровольців?
– Добровольчий український корпус ніяких особливих вимог не висуває. Повинно бути 18 років людині, і вона повинна бути здорова. А так у нас були і літні люди – у нас був дід 70 років.
– Скільки білорусів воює в Добровольчому українському корпусі «Правий сектор»?
– Я не можу сказати точну цифру, тому що це допоможе нашим спецслужбам. Але скажу, що в нашій тактичній групі «Білорусь» – понад 30 осіб наразі.
– Які політичні погляди переважають серед білорусів в тактичній групі «Білорусь»?
Політичні погляди ні на що не впливають – головне, щоб людина хотіла воювати проти Росії
– Більшість – це націоналісти. Але у нас є навіть ліві, кілька хлопців комуністів було. Тобто політичні погляди ні на що не впливають – головне, щоб людина хотіла воювати проти Росії.
– Бійці в тактичній групі «Білорусь» в основному білоруськомовні?
– В основному так.
– За той час, що Ви на Донбасі, який був найбільш серйозний бій за Вашою участю?
– Це – бій під Білою Кам’янкою, коли загинули два наших бійці – Алесь Черкашин і Віталій Целяженко. Це був один з найважчих боїв.
– Чи стикалися Ви безпосередньо з кадровими російськими частинами?
– Так. Це було, коли ми були на шахті Бутовка. Ми знали від розвідки, що там з одного флангу стоять російські частини, ми чули з радіоперехоплення, що це вони. Та й самі бачили, що це вони працюють – вони більш професійні тощо.
– Чи правда, що бійців «Правого сектору» сепаратисти не беруть в полон?
– Ну, знаєте... Беруть в полон, бо їм потрібно своїх людей з нашого полону діставати. Буває, що деяких розстрілюють, але інших обмінюють.
– А як ставиться до бійців «Правого сектору» місцеве населення?
– По-різному. Деякі бояться, деякі з повагою ставляться. Ніяких інцидентів з місцевим населенням у нас не було, на моїй пам'яті.
– Чи доводилося Вам вбивати в бою?
Особливість сучасної війни, війни на Донбасі, в тому, що це далеко не завжди ближній бій – зазвичай, це бої на великих відстанях
– Розумієте, особливість сучасної війни, війни на Донбасі, в тому, що це далеко не завжди ближній бій – зазвичай, це бої на великих відстанях. Тому там не завжди зрозуміло, загинула людина чи жива залишилася. Наприклад, бій на відстані 500 метрів: ти не бачиш, що там з людиною. Ти бачиш, що вона там впала. А вона впала тому, що по ній стріляли і вона просто лягла на землю, чи тому, що її вбили – незрозуміло. Тому відповісти на це питання важко...
– На що Ви живете?
– Жодної матеріальної підтримки ні від держави, ні від «Правого сектору» ми не отримуємо. Допомагають волонтери.
– Що зараз відбувається на фронті? Чи є примирення?
Зараз починають використовувати все більше важкого озброєння, іноді навіть «Гради»
– Є відчуття, що примирення закінчується. Зараз починають використовувати все більше важкого озброєння, іноді навіть «Гради» починають використовувати.
– Сепаратисти можуть піти в наступ?
– Така ймовірність є.
– Що має статися, щоб війна на Донбасі скінчилася?
Якщо не буде перемоги, то це завжди буде палаючий котел, який колись вибухне. Щоб відбулася ця перемога, потрібно, щоб Росія або розпалася, або хоча б заспокоїлася в своїх імперських амбіціях
– Повна перемога. Якщо не буде перемоги, то це завжди буде такий палаючий котел, який колись вибухне все-таки. А головне, щоб відбулася ця перемога, потрібно, щоб Росія або розпалася, або врешті-решт хоча б заспокоїлася в своїх імперських амбіціях.
– А бачите загрозу агресії Росії в Білорусі?
– Так, звичайно, бачу. Тому ми готуємося до цього. Деякі люди з Білорусі приїжджають до нас на тренування. Тобто готуємо людей, самі готуємося, вчимося, переймаємо досвід.
– А як Ви оцінюєте політику Олександра Лукашенка щодо війни на Донбасі?
– Лукашенко – досить хитра людина, тому він намагається займати нейтральну позицію. Насправді, білоруські заводи ремонтують техніку для України, постачають обладнання українському війську. Він зараз просто робить бізнес на цьому.
– Як Ви вважаєте, Білорусі тепер потрібен Майдан?
– Саме зараз Майдан, можливо, і не потрібен. Треба все ж, щоб спочатку трохи ослабла Росія. Адже якщо зараз зникне Лукашенко, то Росія, використовуючи анархію, яка буде після цього, може захопити владу в Білорусі остаточно.
– А чи є взагалі сьогодні серед білорусів справжні національні лідери, які здатні повести за собою людей?
– Важке запитання. Поки що таких людей, про яких я б сказав, що ось він лідер і за ним я готовий йти, я не бачу. Не бачу ні в Білорусі, ні за кордоном... Ну хіба що тільки Микола Статкевич – можливо, він як кадровий військовий на цьому етапі можливої військової агресії з боку Росії може бути корисний.
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
