Громадяни стають соціальними інвесторами завдяки платформам для спільнокошту, таким як «Велика ідея». Саме завдяки Big Idea втілені в життя вже понад 100 проектів. Про професійних благодійників та те, чому варто казати «доброчинець», а не жертводавець – в програмі «Молодь плюс» розповіла громадська активістка та співзасновниця платформи соціальних інновацій Ірина Соловей.
– «Велика ідея» – це платформа, яка працює онлайн і допомагає ініціативам залучати однодумців для того, щоб колективно, спільно фінансувати соціальні та інші проекти, розповідати про них історії. Також шукати можливості залучення фінансування, цікавого навчання, творчих вакансій для того, щоб люди, які бачать себе впливовими громадянами, знаходили ресурси і зв’язки для того, щоб реалізовувати свої наміри.
– Які соціальні, благодійні проекти на Big Idea зараз збирають кошти?
– Активних зараз близько 12-ти. Загалом вже 99 успішних, чекаємо на 100-й успішний проект, думаємо, хто це буде. Сотим може бути проект «Книга рисованих історій» – це про комікси. Інші проекти – це «Домашній театр», який вирішив поїхати до Харкова, Запоріжжя та інші міста для того, щоб зробити театральні перфоманси для дітей-переселенців. Є мистецькі проекти, «Кінотеатр», «Музика», а є такі, які працюють з екологічними питаннями, наприклад, «Зелена зупинка». Це зупинка, яка має генерувати власну енергію. Основна перевага спільнокошту – механізму колективного фінансування – у тому, що доброчинці можуть самостійно визначати, куди направляти кошти.
– Серед проектів, які збирають гроші на «Великій ідеї» є і проекти соціального підприємництва.
– Соціальне підприємництво – це феномен, це явище, коли підприємці бачать певний дисбаланс в системі взаємовідносин, знаходять, виробляють, «дизайнують» рішення, яке може відновити цей баланс. Але це рішення є сталим ще за рахунок того, що може генерувати, утримувати саме це підприємництво. Частина доходу такого підприємства може йти чи на благодійність, чи на освітні інновації, чи на енергетичні розробки, які потребують підтримки громадян, в тому числі, не тільки великих компаній або уряду.
– У зв’язку з бойовими діями на сході України всі відчувають свою певну відповідальність. Чи зараз більше доброчинних ініціатив з’явилося в Україні, чи, навпаки, зараз вже спад?
Зараз дуже важливе якісне зростання, тобто коли кожна гривня, віддана на доброчинність, застосована з розумом і створює більші цінності, ніж просто адресно передані комусь кошти
– Дослідження показують, що в 2015 році відбувся деякий спад, порівняно з 2014 роком. Хоча відбувся кількісний, а не якісний спад, а ті люди, які були активними, стали ще активнішими. Зараз дуже важливе якісне зростання, тобто коли кожна гривня, віддана на доброчинність, застосована з розумом і створює більші цінності, ніж просто адресно передані комусь кошти.
– Є проекти, які були ініційовані або представлені на «Великій ідеї» за весь час існування платформи, якими Ви б хотіли поділитись?
– Хотілося би відмітити проект, який отримав дуже хорошу підтримку від доброчинців, – це проект з переробки пластику, пластикових пляшок на нитку, з якої виготовляються різні дизайнерські речі. Була низка проектів з підтримки незалежних медіа – «Громадське радіо», «Громадське телебачення», «Урбан радіо» у Франківську.
Мистецьких, культурних проектів багато, тому що ми маємо тісні зв’язки. Наша громадська організація працює з розвитком міських спільнот.
– Ми говоримо з Вами про адресну допомогу, коли люди зібрали гроші та передали певним людям з конкретними потребами. Якщо говорити про те, як благодійність має змінювати країну, то тут вже потрібні певні системні зміни, які можуть зробити благодійники. Що потрібно для цього переходу?
Звичні для нас слова як «пожертва» і «жертводавці», вибір таких слів передбачає, що у взаємовідносинах комусь прийдеться зайняти роль цієї «жертви». Коли хтось в ролі жертви, інша людина автоматично стає у зверхній ролі. Тому ми й пропонуємо слова «доброчинець», «доброчинний внесок»
– Для цього переходу потрібно оновити наш словник, як ми спілкуємось про благодійність, доброчинність, про добрі справи. Зазвичай, ми використовуємо такі звичні для нас слова як «пожертва» і «жертводавці» і не замислюємось над тим, що вибір таких слів передбачає, що у взаємовідносинах комусь прийдеться зайняти роль цієї «жертви». Коли хтось в ролі жертви, інша людина автоматично стає у зверхній ролі. Комусь гірше – мені краще. І вчинок з такої позиції не завжди дозволяє, щоб обидві сторони змогли зберегти власну людську гідність. Ми всі в різних ситуаціях, як би ми не хотіли допомогти, ми маємо також пам’ятати про те, що той, кому ми допомагаємо, йому не так важливо отримати, як долучитися до певного обміну. Важливо, щоб ми це виражали словами, тому ми й пропонуємо слова «доброчинець», «доброчинний внесок». Тому в платформі «Велика ідея» автори, які ініціюють певні проекти, дають винагороди для доброчинців – символічні подарунки для того, щоб автор мав можливість віддячити, мав можливість долучитися до певного обміну. Доброчинці, які передають внески, делегують автору ініціативи добросовісне виконання проекту, який описано, для якого створено спеціальне відео.
Дуже важливою є професіоналізація доброчинності. На жаль, в Україні ми маємо мало університетів, які пропонують професійне навчання для керівників неприбуткових і благодійних організацій
Дуже важливою є професіоналізація доброчинності. Ті люди, які беруть на себе відповідальність змінювати певні системні проблеми, віднаходити джерела цих проблем, нові підходи до їх вирішення – стають і дизайнерами, і менеджерами, і продюсерами, і комунікаторами – досить вимоглива роль. На жаль, в Україні ми маємо мало університетів, які пропонують професійне навчання для керівників неприбуткових і благодійних організацій.
– А де можна вивчитися на керівника неурядової громадської організації, яка має доброчинний напрямок?
Підприємство було створено не задля того, щоб генерувати прибутки, а заради того, щоб мати можливість працевлаштувати більшу кількість військових
– Український католицький університет пропонує таку програму. Я думаю, що бізнес-школи готують подібні програми або, принаймні, пропонують навчальні модулі. Багато людей усвідомлює, що якщо в 2014 році це була, дійсно, оперативна адресна допомога, те, на що був запит, то сьогодні ми чуємо, що потрібно, наприклад, створювати робочі місця. Тобто щоб підприємство було створено не задля того, щоб генерувати прибутки, а заради того, щоб мати можливість працевлаштувати більшу кількість військових.
– Часто ми чуємо, що це мала б зробити держава. Має бути співпраця?
Маємо все-таки дозволити нашій державі «схуднути» і позбутися моделі патерналізму, коли держава – це тато або мама, які про все попіклуються, а ми маємо просто чекати, коли дійде черга до нас
– Ми маємо все-таки дозволити нашій державі «схуднути» і позбутися моделі патерналізму, коли держава – це тато або мама, які про все попіклуються, а ми маємо просто чекати, коли дійде черга до нас. Можливо, ще є такі розмови, і це за звичкою, але в той же час, ми бачимо скільки українців самоорганізовуються, самоосвічуються та вповноважують себе на те, щоб пробувати абсолютно нові моделі та винаходити інструменти співфінансування. Вони беруть відповідальність не лише за своїх побратимів, але й за наші міста, навколишнє середовище та за те, як ми живемо, як навчаються наші діти та як ми живемо.
