Відома колекція картин сучасних українських художників, яку зібрав банкір Сергій Цюпко, стала предметом фінансових маніпуляцій невеликого київського банку «Таврика». Під заставу колекції численні фірми отримували кредити на кілька мільярдів, які так і не повернули. Тепер у «Тавриці» працюють ліквідатори Фонду гарантування вкладів. При цьому кредитори фінустанови можуть залишитись ні з чим – нещодавно заставну колекцію картин продали за безцінь невідомому поціновувачу мистецтва. Про це йдеться у програмі «Схеми», спільному проекті Радіо Свобода та «UA:Першого».
Свою колекцію картин українських митців Сергій Цюпко збирав понад 20 років і у 2009-му відкрив у Києві власний Музей сучасного образотворчого мистецтва, до фондів якого увійшло близько 5 тисяч творів українських художників. Роботи його колекції переважно презентують сучасне українське мистецтво та мистецтво другої половини 20-го століття.
«Колекції вже більше 20 років, усе починалося з малого. Я за життя не продав жодної картини. Я тільки купую, щоб це показати людям», – наголошував Цюпко під час відкриття музею.
Цюпко колекцію дійсно не продав. Проте, у 2011 році вона була вдало використана у фінансовій оборудці. Більше чотирьох з половиною тисяч картин музей Сергія Цюпка передав банку «Таврика» як заставу за кредитами.
За даними ЗМІ, Цюпко був основним власником цього банку, хоча офіційно «Таврика» належала приблизно 20 компаніям.
Як розповідає начальник юридичного управління «Таврики» Денис Іщук, кредити банк протягом 2007-2011 років видав близько 30 компаніям. «Схеми» з’ясували, що частина компаній-позичальників раніше була у складі засновників «Таврики», деякі фірми виявилися пов’язаними між собою.
Загалом під заставу картин банк видав близько 4,3 мільярда гривень, адже колекцію полотен було оцінено спочатку в 5,4 мільярда гривень, а за рік переоцінено аж у 9 мільярдів гривень. Двічі обраховував вартість творів експерт компанії «Арт Аналітікс» Володимир Індутний у доволі своєрідний спосіб. Вартість усієї колекції експерт оцінив, базуючись на ціні одного квадратного дециметра подібних творів, а також – на особисто розрахованому індексі соціокультурної цінності й ліквідності. Причому, у 2011 році квадратний дециметр Індутний оцінив у 2,7 долара, а наступного року – вже в 4,6 долара. Цю цифру він застосував до всієї колекції, незалежно від імен художників та періоду створення тієї чи іншої роботи. Водночас, у звіті є й обмеження: експерт не може відповідати за вартісні показники, зафіксовані в результаті вільного продажу об’єкта експертизи або використання його у фінансових операціях.
«У жовтні 2012 року правлінням і наглядовою радою банку було ухвалено рішення про збільшення оціночної вартості об’єкта застави – колекції картин – з 5,4 мільярда гривень до 9 мільярдів. Після цього відбулися збільшення суми виданих кредитних коштів. І вже у грудні того ж 2012 року банк було визнано неплатоспроможним і запроваджено тимчасову адміністрацію», – розповів Денис Іщук.
При цьому з тексту звіту випливає, що кількамільярдна сума – це, схоже, оцінка можливих фінансових втрат власника та української культури в цілому у разі втрати колекції, а не її ринкова вартість.
«Я не спеціаліст в банківській справі. Моя справа експертна і оцінювальна. Але такі операції – вони для міжбанківських кредитів, всього, вони застосовуються в усьому світі… Якщо це банківські установи працюють з цими кодами, і їх задовольняють певні експертні висновки, то що я їм скажу?» – переконує Індутний.
Експерти-оцінювачі, опитані «Схемами» – іншої думки про вартість колекції Цюпка.
«Є дуже багато критеріїв по оцінці робіт художників. Серед них – це ім’я, звісно, це історія продажів того чи іншого художника на аукціонах, в приватних продажах, галереях, антикварних магазинах. Також серед значних ознак оцінки – розмір, період, в якому написана була робота, техніка – олія чи графіка», – пояснює співвласник Аукціонного дому «Золотое сечение» Михайло Василенко.
Співвласник іншого аукціонного дому – «Дукат» – Леонід Комський говорить, що для приблизної оцінки вартості картин з колекцією треба працювати впродовж тривалого часу. Утім, фахівець вважає, що її вартість завищили в кілька разів: «Ця оцінка завищена, причому завищена навіть не на порядок. Тобто, я думаю, що вона завищена на два-три порядки, іншими словами, в 100 разів і більше».
Позичені під заставу картин мільярди гривень боржники у повній мірі так і не повернули, кажуть ліквідатори банку. За договором, укладеним між «Таврикою» та музеєм, який заставив картини під численні кредити, банк мав право на 3,3 мільярда гривень. Однак борги позичальників виявилися значно більшими.
«Сума вимог по тих кредитах, які забезпечувались колекцією картин, на початок 2015 року становила близько 4,3 мільярда гривень. І це сума без врахування пені та штрафних різних фінансових санкцій», – наголошує Денис Іщук.
Оскільки позичальники коштів не повертали, наприкінці 2013-го банк звернувся до суду, аби отримати права на колекцію. У разі її продажу можна було хоча б частково повернути борги кредиторам «Таврики». У рамках судового процесу чергову оцінку вартості картин доручили провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ). Сума, в яку тут оцінили колекцію, просто шокувала. Інститут оцінив колекцію всього в 16,3 мільйона гривень. Розрахунок здійснювався за курсом долара станом на 1 січня 2014 року. Прокоментувати умови проведення експертизи в інституті відмовились.
Як сталося так, що різниця між оцінками «Арт Аналітікс» та Інституту судових експертиз становить мільярди гривень?
«Одна оцінка робиться для того, щоб оцінити цю пам’ятку культури як частину національної культури, як можливі збитки в разі її знищення. А інша оцінка – банківська оцінка – переслідує іншу мету. Вони переслідують мету встановити так звану ліквідаційну вартість. Тобто, хто скільки сьогодні дасть, щоб забрати, прибрати цю колекцію. Вона нічого з культурою спільного не має», – так пояснює цю ситуацію сам Індутний.
Саме за 16 мільйонів гривень колекцію і було продано на біржі «Перспектива-Коммодіті» невідомій особі в січні 2016 року – за рішенням суду, але без згоди банку. Можливо, у «Тавриці» були інші плани на колекцію, й на аукціонах окремі картини можна було б продати дорожче, однак рішення суду довелося виконати. Музей Цюпка розпочав процедуру банкрутства через суд, і в результаті банкіри отримали не картини, а гроші – мізерний відсоток від сум кредитів, що видавалися фірмам під заставу колекції полотен.
«У процедурі банкрутства банк отримав пропозицію від ліквідатора музею надати згоду на продаж цієї колекції. Причому при визначенні вартості, за якою планувалось передати колекцію, ліквідатор музею керувався висновком власне КНДІСЕ, де вартість становила 16,3 мільйона гривень», – заявляє юрист «Таврики» Денис Іщук.
Чи справедливо більше чотирьох тисяч картин із колекції оцінили в 16,3 мільйона гривень? На сайті аукціонного дому «Золотое сечение» можна знайти низку художників, які є і в колекції Цюпка. Наприклад, роботи Петра Столяренка тут коштують від 4 тисяч доларів, Любомира Медвідя – від 3 тисяч доларів.
Власник аукціонного дому «Дукат» Леонід Комський зазначає, що деякі з робіт Коткова, представлених у колекції Цюпка, можуть коштувати близько 30-70 тисяч гривень, представлена в колекції робота Влади Ралко – близько 70-100 тисяч гривень, Івана Семесюка – до 10 тисяч гривень, Тіберія Сільваші – близько 100 тисяч гривень. При цьому експерти з Інституту оцінили диптих Тіберія Сільваші в 14 тисяч гривень, а роботи Ернеста Коткова – до 10 тисяч гривень.
Ці та інші твори українських художників і зараз можна побачити на власні очі, адже, попри оголошене банкрутство, музей поки не закрився. Уже більше року він перебуває в стані припинення діяльності, а там і досі тривають виставки. Тих самих картин – з колишньої колекції Цюпка. Схоже, новий власник теж не має наміру розпродавати колекцію, яку отримав зі знижкою. Директорка Оксана Коваль про долю музею та картин спілкуватись не захотіла.
А що ж із позичальниками, які під заставу картин взяли багатомільйонні кредити в «Тавриці»? Наприкінці 2012-го більшість із них змінила директорів і власників та була перереєстрована на одну адресу в колишній будівлі заводу у Василькові.
Зв’язатися або зустрітися з кількома колишніми власниками фірм, які взяли і не повернули кредити, не вдалося. Сам же Цюпко, за даними ЗМІ, в основному перебуває в Австрії.
На сьогодні Фонд гарантування вкладів уже виплатив вкладникам банку «Таврика» близько 1,8 мільярда гривень. Водночас, загальні вимоги кредиторів до банку нині сягають 2,7 мільярда гривень. У Фонді впевнені: якби колекцію продали за вартістю, в яку картини оцінили спочатку, цього було б достатньо, щоб задовольнити вимоги всіх кредиторів.
Однак, частина недобросовісних фірм-позичальників ліквідована або ж переписана на нових власників. Відповідальності за оборудку поки так ніхто і не поніс.
При підготовці цього матеріалу автори з-поміж різних джерел використовували сервіс youcontrol, дані з якого були підтверджені у офіційних державних реєстрах.
